Мандрівки

Шляхетне село Кульчиці: батьківщина трьох гетьманів

Певно, не існує в Україні, а може й у світі населених пунктів, які б дали планеті стільки видатних історичних постатей на один квадратний метр чи на душу населення, як Кульчиці.

Село на Самбірщині цілком справедливо можна назвати столицею українського лицарства. Саме тут народився, можливо, найкращий полководець в нашій історії, гетьман Петро Конашевич-Сагайдачний – герой походів на Московію і Хотинської битви.

Пам’ятник Петру Сагайдачному на тлі церкви св. Флора і Лавра

Саме звідси походить ще один звитяжець величної битви під Хотином Марко Жмайло, який у 1625 році був гетьманом реєстрового козацтва і підняв повстання проти Речі Посполитої.

Саме уКульчицях, за найпоширенішою версією, народився Павло Михнович, більше відомий, як Павло Бут, чи просто Павлюк. 1637 року Бут, тодішній гетьман Війська Запорізького Низового підняв одне з наймасштабніших повстань проти корони.

Юрій Кульчицький зустрічає відвідувачів місцквого музею

Саме з Кульчиць родом знаменитий герой Віденської битви Юрій Кульчицький, котрий, за легендами, не лише врятував Європу від турків, а й навчив її пити каву.

Та й сама історія Кульчиць – довжелезна та цікава. Першу згадку про село знаходимо у привілеях князя Лева Даниловича, датованих 1284 роком. Але найцікавіший факт з історії Кульчиць – це, безперечно, його поділ на «шляхетські» та «рустикальні», тобто власне сільські. Навіть сьогодні цей поділ зберігається завдяки залізниці Самбір-Стрий. У східній частині села мешкали шляхтичі, у західній – звичайні селяни. Протиставлення було настільки затятим, що уже навіть за радянської влади представники обох Кульчиць ставали в церкві по різні боки.

Церква св. Флора і Лавра

Сьогодні минуле є радше предметом жартів, і мешканці села мирно моляться у своїх храмах. Найвідомішим із них є дерев’яна церква святих Флора і Лавра. Хоч у своєму сучасному вигляді храм постав порівняно недавно – його почали будувати в 1904-му році, у нього велика і цікава передісторія. Церква-попередниця бачила хрестини Петра Сагайдачного і його шлюб із волинською шляхтянкою Анастасією Повченською, котру він необачно обміняв на тютюн і люльку, набагато потрібніші у походах. Церква здригалася і плакала, коли польський гусар відтяв голову православному священику просто під час богослужіння. Як місток з тих давніх часів у новій церкві Флора і Лавра зберігаються 800-річний хрест та унікальний іконостас.

Давній іконостас церкви

Оточена валом, який у сиву давнину виконував оборонні функції, невеличка церковця зберігає в собі ауру своєї попередниці. Найдавніші згадки про місцеву святиню датуються 1510 роком.

У 1904 роцістаранням о. Дмитра Гординськогопоряд старого храму розпочали будівництво існуючого. На жаль, попередню церкву наступного року розібрали. 30 серпня 1935 року, в день св. Флора і Лавра, новий храм освятив перемиський владика Йосафат Коциловський. Храм будували аж 31 рік, на перешкоді ставали то світова війна, то банальний брак грошей.

Дерев’яна дзвіниця

По другій світовій війні вона стояла зачиненою і використовувалася на склад зерна. Варто згадати, що в Кульчицях раніше існували ще два дерев`яні храми: збудована в XVII столітті церква Преображення Господнього проіснувала до початку XX століття, інша – Покрова Пресвятої Богородиці з XVII століття також була розібрана на початку XX століття.

Існуюча дерев`яна церква невеликих розмірів, хрестова у плані, орієнтована гранчастим вівтарем на південний захід. Бабинець прямокутний, накритий двосхилим дахом, бічні рамена нави, як і вівтаря, накриті п`ятисхилими дахами. Церква оточена вузьким піддашшям на приставних кронштейнах (крім вівтаря). Він у нижній частині розширений по периметру, в тому числі ризницями з обидвох сторін, які мають окремі входи.

Музей Петра Сагайдачного

Вікна у церкві арочної та круглої форми різного розміру. Всі стіни (крім восьмерика нави) горизонтально (не частий випадок) шальовані фарбованими у світлий колір дошками, кути стін, обрамлення вікон, а також двері підкреслені темним кольором – виглядає конструктивно. Найбільше кидається у вічі вхідна частина церкви: високі арочні двері, над якими видно зображення Покрови Пр. Богородиці, над дверми зроблений дашок на приставних кронштейнах, який силуетом подібний до бані церкви.

Експонати музею

Дашок знизу має дерев`яний хрест, чомусь направлений донизу. З обох сторін дверей стіни прикрашені шістьма ромбами з дерев`яних планок. Високий світловий восьмерик середхрестя нави, стіни якого, на жаль, покриті бляхою, завершує баня дзвонястої форми з ліхтарем та маківкою, поверхні яких нещодавно також перекрили новою бляхою.

На північний схід від храму розташована дерев`яна двоярусна дзвіниця, верхній ярус якої вужчий і менший, накритий шатровим дахом. На південний схід, за валом при дорозі, стоїть маленька дерев`яна капличка.

Експонати музею

У кількох десятках метрів перед церквою височіє кінний пам`ятник гетьману Петру Конашевичу-Сагайдачному. Цікаво, що пам’ятник вдалося встановити лише з третьої спроби. Попередні дві – у 1922 та 1971 роках – закінчилися невдачею.

І аж 11 жовтня 1992 року бронзовий гетьман прийшов у рідне село завдяки праці львівських скульпторів Дмитра Крвавича, Миколи Посікири і Любомира Яремчука й архітектора Михайла Федика. Пам’ятник вилили у Львові, а гранітний постамент привезли з Житомирщини.

Експонати музею

Тоді ж у 1992 році в сторічному приміщенні початкової школи було відкрито музей Петра Сагайдачного, який нині є головною атракцією села. Щоправда, гостей там зустрічає не знаменитий гетьман, а його не менш легендарний земляк Юрій-Франц Кульчицький, одразу «пропонуючи скуштувати» вивезену ним з-під Відня турецьку каву.  Пам’ятник авторства Ігоря Лихого було виготовлено у Городку.

Експонати музею

Серед найцікавіших експонатів музею – макет легендарної козацької чайки, мапа походу гетьмана Сагайдачного на Москву в 1618 році, копія вкладного  хреста, розкішні старовинні ікони, старі музичні інструменти, годинники, етнографічні цікавинки.

Поруч будинку музею встановлено автентичну бойківську хату початку XX ст., яку перенесли з іншої частини села. У хаті відтворені інтер’єр, подвір’я та навіть перелаз сторічної давнини.

Бойківська хата поч. ХХ ст.

Загалом у фондах понад півтори тисячі 1500 експонатів. Найдавніші з них знайдено на території села. Йдеться, зокрема, про кам’яні та керамічні знаряддя праці, знайдені при розкопках стародавніх могильників, розташованих під Кульчицями.

За багаторічну діяльність музею його відвідало більше 20 тисяч осіб. У книгах відгуків — записи відвідувачів зі всіх регіонів України, а також із США, Канади, Німеччини, Австрії, Польщі, Хорватії, Франції, Англії, Японії.

Інтер’єр бойківської хати

Як добратись зі Львова

Потягом

Через Кульчиці чотири рази на день курсує електропотяг Самбір-Дрогобич-Стрий. Можна доїхати потягом або автобусом до Самбора чи Дрогобича, де пересісти на цю електричку. Розклад дивитись тут.

Автобусом

Зі Львова доїхати автобусом до Самбора (відправляються з АС-Західна на вул. Городоцькій, біля гіпермаркету Метро), де пересісти на автобус до Кульчиць.

Автомобілем

Їхати трасою Львів-Самбір-Ужгород. У Самборі звереути ліворуч, в напрямку на Дрогобич. Через 8 км звернути ліворуч, на Кульчиці. Відстань – 82 км.

На карті:

Мандрівки