Постаті
Ярослав СТЕЦЬКО

СТЕЦЬКО Ярослав. Прем’єр відновленої держави

Один із людей-символів українського націоналізму народився 19 січня 1912 року в Тернополі у сім’ї о. Семена та Теодезії Стецьків. Закінчив з відзнакою тамтешню гімназію, після чого у 1929-1934 роках вивчав право та філософію у Краківському та Львівському університетах.

У часи студентства Ярослав Стецько став членом підпільних УВО та ОУН. З 1932 р. він був членом Крайової Екзекутиви ОУН, ідеологічним референтом і редактором підпільних видань. За активну діяльність улітку 1934-го був заарештований польською владою та засуджений на 5 років ув’язнення. Звільнений був раніше, у 1937 році за загальною амністією.

У 1939 р. Ярослав Стецько брав участь у Римському конгресі ОУН. Стає ініціатором створення у Кракові Революційного Проводу ОУН-Б, а на II Великому зборі ОУН-Б 1 квітня 1941 р. в Кракові Ярослава Стецька обрано заступником провідника ОУН-Б Степана Бандери. Згодом він з однодумцями скликав у Львові Українські Національні Збори, які 30 червня 1941 р. проголосили Акт відновлення Української Держави й обрали Я. Стецька прем’єром Українського Державного Правління. Однак за відмову на ультимативну вимогу Гітлера відкликати Акт відновлення Української Держави діяча заарештували, після чого відправили до концтабору Заксенгавзен. Тут він перебував до вересня 1944 р. у бункері смерті «Целленбау». Після звільнення потрапляє на територію Чехословаччини, а відтак під радянський арешт. 1945 року група діячів ОУН за наказом проводу організації проводить операцію зі звільнення Ярослава Стецька і його, хоч і з важким пораненням, вдається переправити в американську зону окупації. Участь у звільненні Стецька бере й 25-річна Ганна Музика. Наступного року Ярослав і Ганна поберуться, й дружина візьме собі не лише його прізвище, але й ім’я. Слава Стецько була надійним соратником чоловіка і продовжила справу боротьби з більшовизмом після його смерті.

У 1945 р. крайова конференція ОУН-Б обирає Ярослава Стецька членом бюро Проводу ОУН, до якого належали ще Степан Бандера та Роман Шухевич. У 1946 р. він очолив Антибільшовицький блок народів (АБН), президентом якого був до кінця свого життя. Брав активну участь у підготовці й заснуванні в 1970 р. в Токіо «Світової антикомуністичної ліги», в якій Ярослав Стецько був постійним членом екзекутиви. З його ініціативи постала також Європейська рада свободи, яка обрала його довічним членом своєї почесної президії. У 1968 р. Ярослава Стецька обрано головою Проводу революційної ОУН-Б, яку очолював до кінця свого життя.

Помер Ярослав Стецько 5 липня 1986 р. в Мюнхені. Похований на цвинтарі Вальдфрідгоф.

Пам’ятники і пам’ятні знаки Ярославу Стецько встановлено у ряді українських міст. У 2008 році в Мюнхені на Цеппелінштрасе встановлено меморіальну дошку Стецьку. Історики й сьогодні бачать актуальними теоретичні праці Ярослава Стецька, основні з яких було опубліковано в двотомнику «Українська визвольна концепція».

Постаті