Мандрівки

Нагуєвичі. Меморіальний заповідник на батьківщині Івана Франка

Серед меморіальних музеїв Львівщини особливе місце займає музей Івана Франка, розташований у Нагуєвичах – рідному селі письменника.  Це давнє галицьке поселення, що веде свою історію з княжих часів ((спочатку під назвою Сольне, потім Башево, пізніше — Нагуєвичі), було для Франка не лише місцем длитячих спогадів. Сюди, до батьківської оселі, він часто приїжджав у зрілому віці, тут він написав чимало творів, зокрема повість «Захар Беркут». Рідному селу Іван Франко присвятив і чимало наукових праць, присвячених різним періодам його історії – від знахідок неоліту до народних звичаїв часів свого дитинства.

Вид на село Нагуєвичі

Пам’ять про великого земляка оберігають у Державному історико-культурному заповіднику «Нагуєвичі». Як цілісний історико-музейний комплекс він був створений у березня 1994 року, хоча його історія є значно давнішою. Ще в  1946 році у рідному селі Івана Франка було відкрито його музей. Втім, у той час до його створення підійшли найпростішим шляхом, розмістивши експозицію в найбільшому будинку села, який не мав жодного відношення до письменника.

На території музею-садиби

Лише у серпні 1981 року на місці, де колись стояла батьківська оселя , було створено музей «Садиба Івана Франка», в якому будівлі франкового дитинства були скрупульозно відновлені за його особистими описами. А ще за кілька років, у 1986-му, до 130 річчя від дня народження Івана Франка відчинив свої двері і новозбудований.літературно-меморіальний музей, поруч з яким розмістилися скульптурна композиція «Іван Франко і світова література» та будинок літератора.

Нині до складу заповідника «Нагуєвичі» входять вже згадані літературно-меморіальний музей та музей-садиба, а також розташований серед лісу художньо-меморіальний комплекс «Стежка Івана Франка».

Інтер’єр відновленої батьківської хати Франка

Батьківська садиба

В основу відтворення садиби покладено етнографічний нарис-спогад Івана Франка від 1913 року «Моя вітцівська хата», в якому письменник описав садибу батьків, подав зовнішний та внутрішній вигляд кожної будівлі — хати, кузні з ковальським міхом,  шопи де зберігали сільськогосподарський інвентар, шпихлір для зберігання зерна, стодоли та стайні.

«Моя батьківська хата була під соломяним стріхом, пошита китицями з житньої соломи. Вона була збудована правдоподібно ще наприкінці XVIII ст. в часі першого оселення Нагуївської Слободи, а мати мого вітця десь у 20 рр. XIX ст. купила її з усім обійстям, з 12 прутами поля та усіма господарськими приладами. Звичаєм майже всіх підгірських хат вона була орієнтована вікнами на полудень, мала дві обори…», – писав Іван Франко.

Директор заповідника Богдан Лазорак демонструє колиску, в якій колихався малмй Іванко

Найбільші реліквії, що належали родині Франків, та яких торкалася рука майбутнього письменника зібрані в батьківській хаті. Серед них давня ікона, материне дзеркало в дерев’яній рамі, дитяча колиска, шафа для посуду та мисник, сервіз, який він подарував на весілля своїм родичам під час відвідин села, книжки, за якими навчався майбутній письменник,  фотографії та документи. Тут же розміщено й багато інших експонатів, що походять з тих часів і зібрані в Нагуєвичах і ближніх селах.

Дзеркало, що належало матері Франка

Старанно відтворено й кузню, в якій працював сільський коваль Яків Франко. Серед розміщеного в кузні ковальського знаряддя чимало автентичних речей, якими працював батько письменника. Інші було подаровано при створенні музею стареньким нагуєвицьким ковалем.

Кузня Якова Франка

Відповідний сільськогосподарський реманент розміщено в інших приміщеннях садиби – стодолі, шпихлірі, шопі. Посеред пордвір’я стоїть криниця, а за її межами яблуневий сад, в якому у дитячі роки любив проводити час малий Іванко. А позаду саду тече давня річка Збір, у якій він любив руками ловити рибу.

З 2017 року у роковини народження Івана Франка тут проводять «Етнофест у садибі Франків» із залученням численних автентичних історичних реконструкцій та сучасних креативних культурних проектів.

У кузні зібрано давнє ковальське знаряддя

Літературно-меморіальний музей

Через дорогу від батьківської оселі Франка стоїть сучасна будівля літературно-меморіального музею письменника. Цікаво, що місце для музею було вибрано без особливої прив’язки до пам’яті Франка – просто поближче до садиби. Однак, архівні дослідження довели, що ця земля колись належала Якову Франкові – нагуєвицький коваль взагалі був чи не найбільшим землевласником села, володіючу понад 60 парцелями.

Літературно-меморіальний музей Івана Франка

Експонати музею розміщено у просторах залах будівлі, а віднедавна – ще й у її підвалі. На першому поверсі експонуються предмети побуту, шкільне приладдя, документи, пов`язані з дитинством і юністю Івана Франка. Чи не найціннішим з них є «золота книга» Дрогобицької нормальної школи, де навчався письменник. Цей документ – своєрідний рейтинг успішності, в якому прізвище Івана Франка значиться першим у списку.

«Золота книга» та інші шкільні документи Івана Франка

Друга зала присвячена вшануванню пам’яті письменника. Тут можна побачити багато його книжок різних років, у тому числі й прижиттєві видання. Тут тукож розміщено картини та статті, присвячені Франко і його літературним героям.

Багато цінних експонатів демонструється й у відкритих нещодавно підземеллях будинку. Серед них раритети зі згорілої місцевої церкви, а також посмертна маска Івана Франка. Це віднайдена у 2017 році перша копія автентичної посмертної маски, зробленої антропологами у повоєнні роки. Усього таких копій було зроблено чотири, але доля двох з них невідома. Ще одна, а також бронзовий оригінал зберігаються у Домі Франка у Львові.

Посмертна маска Івана Франка

До речі, саме посмертна маска письменника надихнула польського письменника Пйотра Луціана на створення цілої серії портретів представників родини Франків, які нині теж демонструються в підземеллях музею. Центральне місце серед них займає триптих з портретами Івана Франка, Адама Міцкевича та Бруно Шульца, який символізує примирення трьох основних народів, що населяли територію Галичини часів Франка.

Франко, Міцкевич та Шульц на картині Пйотра Луціана

Цьогоріч музейна експозиція поповнилася унікальними рукописами, фотографіями та особистими речами Василя Франка – племінника письменника, який доглядав Івана Яковича в останні місяці його життя. Серед експонатів, які були передані музею нащадками Василя Франка, які нині проживають у США – його вишиванка, яку він носив саме в той час, коли опікувався хворим Іваном Яковичем.

Вишиванка Василя Франка

Музей не обмежується вивченням лише спадщини Івана Франка. На другому поверсі постійно експонуються тематичні виставки – зокрема, виставка військової амуніції та зброї різних військ, що воювали на території краю. Тут також розміщено й артефакти, пов’язані з історією Нагуєвич та околиць, зокрема автентичними давніми рукописами, предметами сакральної культури та етнографії бойківського краю.  Працівники музею проводять активні археологічні дослідження на території Дрогобиччини, у тому числі й з польськими колегами.

Пам’ятник Іванові Франкові на подвір’ї музею

Додамо також, що у музеї постійно проводяться креативні пізнавальні програми та наукові конференції, які відбуваються у сучасному конференц-залі.

У саду поруч з музеєм розмістився скульптурний ансамбль «Іван Франко і світова література»,створений Е. Миськом,Й. Садовським і С. Мигалем. Це камерний пам’ятник письменникові, а також низка кам’яних стовпів із барельєфами провідних українських та світових літераторів. Серед них ті, чиї твори перекладав Франко: Гомер, Шота Руставелі, Шекспір, Гете, Міцкевич, Пушкін, Толстой, Петефі, Незвал, Ботєв, Данте.

Хрест на честь скасування панщини, виготовлений Яковом Франком

На вході в музей розміщено ще один унікальний експонат – перенесений сюди з центру села пам’ятний хрест на честь скасування панщини, виготовлений Яковом Франком.

 «Стежка Івана Франка»

Вхід на «Стежку Івана Франка»

До складу заповідного художньо-меморіального комплексу «Стежка Івана Франка» входить заповідна лісова зона та кілька скульптурних композицій: «Стежка Івана Франка» –місце, де Іван Франко творив свої перші шедеври, і вздовж якої розміщено дерев’яні скульптури персонажів творів письменника, «Галявина казок» – де разом із екскурсоводами оживає «Лис Микита». Тут також розташовані парк із давнім ставком, літній театр та сакральна каплиця Різдва Пресвятої Богородиці. Через ліс проходить й маршрут для велотуристів «Франко-Ровер», котрий тягнеться до розташованого за 1 кілометр чудотворного джерела «Ярина».

«Галявина казок»

Як добратись зі Львова

Потягом

До Дрогобича зі Львова можна добратись електричкою Львів-Трускавець , відправляюються з приміського вокзалу. Розклад дивитись тут. У Дрогобичі дістатись АС-2, звідки відправляються автобуси на Нагуєвичі.

Автобусом

З АС-8 (залізничний вокзал) з середнім інтервалом 30 хв курсують автобуси Львів-Дрогобич. У Дрогобичі потрібно дістатись АС-2, звідки відправляються автобуси на Нагуєвичі.

Автомобілем

Трасою Київ-Чоп в напрямку Стрия. У Рудниках повернути направо в напрямку Меденич та Дрогобича. З Дрогобича їхати у напрямку Самбора до села Лішня, де звернути ліворуч. Відстань –100 км (до Дрогобича можна їхати через Стрий – дорога довша на 15 км, але краща).

або

Їхати автодорогою Львів-Самбір-Ужгород. У Самборі звернути на Дрогобич, їхати до села Лішня, де повернути праворуч. Відстань –105 км.

На карті:

Мандрівки