Постаті

КУРБАС Лесь. Трагічний режисер із «Березіля»

Видатний український театральний режисер Лесь Курбас (Олександр-Зенон Курбас) народився 25 лютого 1887 року в Самборі у  у родині акторів галицького театру Степана та Ванди Курбас  (поза сценою Яновичі).

Батько його, хоча й був мандрівним українським актором, проте і в бідності своїй прагнув дати Олександрові добру освіту. Навчався Лесь у Тернопільській гімназії, у Віденському та Львівському університетах.Тому цілком природно, що Лесь увібрав у себе все те, що могла дати йому європейська культура.

Вперше в ролі актора Лесь Курбас виступив у Львові, на аматорській сцені театру «Руської Бесіди» на вулиці Руській 28 березня 1909 року. Але вже тоді Курбас мріяв працювати на Наддніпрянській Україні, де на той час театр був більш розвинений.

1916 року його мрія здійснилась, він вступає до театру Миколи Садовського в Києві. Але невдовзі режисура перемагає в Курбасі його акторську мрію і влітку наступного року він засновує Молодий театр – театр пошуків нових форм втілення сучасної та класичної драматургії.

У 1917 році Курбас – відповідальний секретарем тижневика «Театральні вісті».В 1919-му  працює режисером Київського оперного театру «Музична драма». Влітку 1920-го Лесь Курбас зібрав своїх найкращих акторів, хто добровільно приєднався з Київського театру ім Шевченка, і група почала своє турне по містах Київщини.

Леся Курбаса вважають засновником спочатку політичного (1922—1926), а потім і філософського (1926—1933) театру в Україні. У виставах свого філософського театру «Березіль» в Харкові Курбас якнайглибше розкрив свій режисерський талант.

У червні 1924 року  Всеукраїнське кіно-фото управління запросило його на один рік режисером до Першої державної одеської кінофабрики.Кульмінація здобутків Курбаса пов’язана з драматургом Миколою Кулішем. Проте п’єси «Народний Малахій» і «Мина Мазайло» не знайшли розуміння у радянських критиків. Леся Курбаса звинувачували в «похмурості», викривленні оптимістичної радянської дійсності. Оскільки режисер не відступив від своїх художніх принципів, його було наклепницьки обмовлено, звільнено з посади керівника «Березоля» і заарештовано у Москві, де він кілька місяців працював постановником Малого театру та в Московському державному єврейському театрі на Малій Бронній.

Заарештованого у зв’язку з фальсифікованою справою УВО 26 грудня 1933 Курбаса відправили етапом до Харкова, де 9 квітня 1934 засуджено до 5 років. Курбаса вислали на будівництво Біломорканалу, звідки відправили на Соловки. Перебуваючи в місцях позбавлення волі, певний час працював за фахом у табірних театрах. Рішенням окремої трійки 9 жовтня 1937 «засуджений» до страти. Відправлений з великим етапом в’язнів Соловецької тюрми (понад 1100 осіб) на Карельський берег і 3 листопада 1937 року розстріляний з ними (в тому числі – з Миколою Кулішем) в урочищі Сандармох неподалік від нинішнього міста Мєдвеж’єгорска.

Реабілітований посмертно у 1957 році. Вдові Курбаса Валентині Чистяковій на її офіційний запит, було повідомлено неправдиву інформацію, що її чоловік «помер» 15 листопада 1942 року від крововиливу в мозок.

21 грудня 1991 р. Кабінет Міністрів України постановою № 367 скасував постанову Ради Народних Комісарів УСРР від 17 грудня 1933 р. «Про позбавлення Л. Курбаса звання народного артиста УРСР».

Сьогодні іменем Леся Курбаса названо вулиці у багатьох містах України. У Львові діє театр його імені, а у Старому Скалаті на Тернопільщині діє меморіальний музей-садиба видатного режисера.

Постаті