Постаті
Іван ЛЕВИНСЬКИЙ

ЛЕВИНСЬКИЙ Іван. Будівничий модерного Львова

Іван Левинський народився 6 липня 1851 року у Долині родині директора народної школи Івана та його дружини – німкені Йозефи з Гаузерів.

Після смерті батька, у 1859 році, родина потрапила у матеріальну скруту і Йозефа з дітьми переїжджає до Стрия, де знайшла місце праці. У Стрию Іван Левинський закінчує чотири класи початкової школи. На подальше навчання не було коштів, тому він був змушений заробляти їх самостійно – допомагав дякові співати у церкві.

Згодом за підтримки старшого брата Іван отримав можливість переїхати до Львова і закінчити реальну школу. У 1868 році вступив на будівельний відділ Львівської технічної академії, по закінченні якої залишився займатися наукою. З 1901 року Левинський – Львівської політехнічної школи, а з 1909 – професор Львівської політехніки.

Сучасний Львів не можливо уявити буз споруд Івана Левинського, який творив у стилі українського модерну, привносячи у нього і так званий закопанський стиль і елементи гуцульських архітектурних традицій. Львів Левинського – це десятки будинків, зокрема, на вулицях Чупринки, Коцюбинського, Лисенка, Бандери, Шота Руставелів, на проспектах Шевченка та Свободи, на площі Григоренка. Окрасою вулиці Руської є споруда, збудована для товариства «Дністер» (нині там міститься поліклініка). Левинському своїм сучасним виглядом завдячує і готель «Жорж».

Окрім світської архітектури, Левинський також проектує сакральні об’єкти, найвідоміші з яких – храм у гуцульському стилі в Києві та церква Архистратига Михаїла у Підберізцях.

Головним і улюбленим дітищем будівничого була його знаменита фабрика. У 1885 році він, здобувши невеликі фінансові засоби за проектування та будівництво, на спілку зі ще одним геніальним архітектором Юліаном Захаревичем купує землі на Кастелівці, яка в той час була околицею Львова. У районі сучасної вулиці Генерала Чупринки, 58 він спершу організовує магазин будівельних матеріалів, а невдовзі починає створення власного виробництва, засновує фабрику кераміки.

Фабрику кахлевих печей на Генерала Чупринки Левинський розпочав будувати у 1888 році, скориставшись підтримкою того ж Захаревича та своїх чеських партнерів. Спочатку це була невелика двоповерхова споруда з устаткуванням та піччю до випалювання кахель, посуду, будівельних оздоб, на якій працювало лише 5 чоловік. У 1894 р. на фабриці працювало вже 25 осіб. А вже на початку ХХ століття фабрика Левинського стає однією з найбільших на Галичині і суттєво збільшує обсяги та види діяльності. Фірма Левинського буре участь у земляних, мулярських і бетонувальних роботах при спорудженні Львівської опери, бере участь у побудові Залізничного вокзалу.

Іван Левинський важко пережив поразку ЗУНР. Тим більше, що польські шовіністичні кола фактично влаштували йому обструкцію. Помер будівничий 4 липня 1919 року у Львові. Згідно із заповітом, понад третину його майна перейшло до українського товариства «Праця». Решту було порівно розділено між сином Степаном і донькою Марією. Поховали Івана Левинського на Личакові. Невдовзі по його смерті збанкрутувала і його фабрика.

У Львові на честь будівничого названу одну з вулиць.

Постаті