Мандрівки

«Французький» храм Василя Нагірного: церква Петра і Павла у Сокалі

До кінця ХІХ століття чисельна українська громада Сокаля не мала свого парафіяльного храму – на той час у містечку діяло дві невеличкі греко-католицькі церковці. Тож уже на початку нового ХХ сторіччя з ініціативи отця Олександра Зубрицького,  підтриманого місцевим парохом о. Миколаєм Роздільським та парафіянами Сокаля, було вирішено збудувати в місті величний греко-католицький храм. Справу ініціаторів продовжив і новий сокальський парох, о. Орест Чехович, а пізніше і отці Микола Кишкевич і Василь Левицький.

Портик церкви святих Петра і Павла

За часів отця Чеховича парафія придбала за 15 тисяч крон земельну ділянку у центрі міста, на вулиці Львівській. А будівництво церкви довірили найпрестижнішому на той час українському будівничому храмових споруд Василеві Нагірному.

Архітектор узяв за зразок віднайдений ним в архіві план одного з храмів французького Марселя. Тому церква виходить за рамки традиційного українського сакрального будівництва, і побудова радше в стилі французького класицизму.

Фронтон та бічні куполи храму

Спочатку планувалося, що церква буде однонавовою, однак згодом було вирішено, що святиня буде тринавовою.

Наріжний камінь храму було посвячено у липні 1904 року, у день Святих Апостолів Петра і Павла. У фундамент майбутнього храму вмуровано пляшку, де на пергаменті були вписані прізвища визначних ду­хівників, мирян, які прилучилися до побудови церкви. Серед благодійників були не лише дуже заможні люди – так, будівельні матеріали безкоштовно звозилися селянами з усіх навколишніх сіл, а у самому Сокалі не було жодної української родини, яка б не зробила пожертви на будівництво храму. Пізніше в стіну церкви вмонтували мармурову таблицю, на якій золотими літерами викарбувано імена усіх, хто спричинився до будівництва храму.

Головний купол храму

Будівництво тривало кілька років, і нарешті 30 травня 1909 року новозбудовану церкву під іменем Святих Верховних Апостолів Петра і Павла було освячено єпископом Перемиським Костянтином Чеховичем. За деякими джерелами, на цю подію зібралося понад 20 тисяч вірян. З цієї нагоди містом також пройшли кінні загони поторицької «Січі» та сокальського «Сокола».

Напередодні посвячення до новозбудованого храму урочисто перенесли образ Святого Апостола Петра з Кристинопільського монастиря святого Юра. Образ святого апостола Петра подарував храму Святіший Отець Папа Римський Пій X. У липні 1909 року він же видав грамоту (на жаль, безслідно втрачену у пізніші часи) з письмовим підтвердженням Апостольського благословення на вічне уділення цьому престолу відпустів за душі, терплячі в чистилищі.

Храм з боку апсиди

Новозбудована церква стала найбільшим храмом Сокальщини. Її довжина становить 52 метрів, ширина 26, і висота — 46 метрів. Це мурована тринавова споруда з слабо вираженим трансептом та великою банею на круглому барабані. Храм завершується напівкруглою апсидою з бічними симетричними ризницями по боках. Фасади декоровані пілястрами тосканського ордену ідоричним фризом по периметру усієї споруди. Класицистичний ордерний портик чільного фасаду по сторонах фланкують циліндричні у верхній частині вежі, завершені подібними меншими банями. Усі три бані вінчають ажурні ліхтарі з маківками. Металеві конструкції для бань проектував видатний науковець та проектант металевих і залізобетонних конструкцій Ян Богуцький.  Виготовив бані та усі три хрести на них майстер Іван Комарчевський.

Українці Сокаля біля храму св. Петра і Павла. Фото 1930-х рр.

Вхід до церкви прикрашено чотирма мармуровими колонами з фігурами святих апостолів Петра і Павла, а нагорі встановлено фігуру Христа-Спасителя, роботи відомого львівського скульптора Григорія Кузневича.

Проект внутрішнього інтер’єру церкви булор виготовлено видатним українським художником Петром Холодним. Головні елементи внутрішнього убранства храму були вирізьблені сокальськими майстрами: головний престіл різьбив Яким Муха, бічні престоли Найсолодшого Серцю Спасителя та Святого Миколая – Євген Смішко,  кіот – майстер Рінке, хори – Ілля Багрій та Олександр Левицький.

Храм св. Петра і Павла. Фото 1930-х рр.

Ікона святого апостола Петра, що знаходиться у головному престолі, була подарована кардиналом Ієронімом Готті з Риму. Образ Богородиці з дитям Ісусом на руках та Розпяття малював П. Скруток з Перемишля, а ікони образи Святого Миколая та Найсолодшого Серця Спасителя – львівський маляр П. Зінькевич.

У 1929 році до розмалювання церкви приступили художники Юрій Магалевський, а закінчували розписи у 1933 році Михайло Осінчук та Павло Ковжун, іконостас та тетрапод вирізьбив Андрій Коверко. У 1935 році перемиський маляр Володимир Іванюх намалював ікони двоярусного іконостасу.

Скульптура Христа-Спасителя, роботи Григорія Кузневича

Церква святих апостолів Петра і Павла від початку свого існування стала своєрідним центром притягання для української громади Сокальщини. Ще в часи будівництва храму, у 1907 році, парохом о. Василем Левицьким  було засновано при ньому «Братство Чесного Покрова Пресвятої. Богородиці». Пізніше при церкві почали діяти різні молодіжні товариства та організації, Апостольство молитви, дитяча катехитична школа.

У міжвоєнний час українські сили часто використовували церкву для пропаганди українських символів та цінностей. Так, вранці, 1 листопада 1932 року, у річницю проголошення Західноукраїнської народної республіки, Сокаль прокинувся під синьо- жовтим прапором з написом « Хай живе ОУН!», вивішеним на найвищій бані церкви святих  Петра і Павла. Польськ поліція майже весь день шукала верхолаза, який би зміг зняти стяг.

Скульптури св. Петра і Павла роботи Григорія Кузневича

Іншого разу, у 1936 році, український прапор над храмом замайорів уже офіційно – з нагоди приїзду до Сокаля Преосвященнішого єпископа Йосафата Коциловського з нагоди закінчення художнього розпису церкви.

А в перші дні липня 1941 року прикрашена національними прапорами площа біля храму стала головним майданом Сокаля, на якому відбувалося святкове Віче на честь проголошення Акта відновлення державності України.

Проте святкові урочистості у ті часи були коротками, а от важкі часи – довготривалими. Радянська влада, що прийшла на землі Сокальщини у ті роки, була нищівно безжальною до української церкви. І якщо перший прихід «совітів» у кінці жовтня 1939 року мав своїм наслідком лише часткову конфіскацію церковного майна, то повоєнні роки були значно жорстокішими.  Відбулися масові арешти священослужителів УГКЦ та заслання їх до радянських концентраційних таборів. Зокрема, був заарештований і вивезений разом з родиною парох храму святих апостолів Петра і Павла о. Михайло Воробій. По дорозі на заслання помер також парох і декан Сокаля о. Степан Ничай.

Інтер’єр храму

Сама ж церква Святих Апостолів Петра і Павла після львівського псевдособору 1946 року, який ліквідував Українську греко-католицьку церкву, змушена була перейти під юрисдикцію РПЦ. Хоча йе й врятувало її від закриття – і протягом усього радянського часу церква залишалася ліючою, і навіть деякий час єдиною у так званій прикордонній зоні № 1.

Лише У 1990 році храм було повернуто громаді УГКЦ. А від 200 року церква святих Апостолдів Петра і Павлв стала кафедральним храмом новоствореної Сокальськ-Жовківської єпархії УГКЦ.

Славиться сокальська церква Святих апостолів Петра і Павла і своїми святинями, головною з яких є віднайдена 2000 році копія Сокальської чудотворної ікони Богородиці Потішення, оригінал якої зберігається у польському місті Грубешів.

Фрагмент інтер’єру

Історія цієї давньої української святині така. За народним переказом, її написав близько 1392 році з допомогою ангела для української церкви Благовіщення Пречистої Діви Марії в Сокалі придворний художник короля Владислава ІІ Ягайла Яків Венжик. На початку XVI cтоліття внаслідок одного із набігів татар церква Благовіщення Пречистої Діви Марії була спалена. Однак ікона Богородиці залишилася неушкодженою. Тривалий час вона знаходилася в капличці, яку поставила власним коштом Олена Тарло на місці згорілої церкви. У 1611 році ікону було перенесено до бернардинського монастиря у Жвирці. Тут вона прославилася багатьма чудами і дістала назву «Руська Ченстохова». 8 вересня 1724 року  ікону урочисто коронували греко-католицькі та латинські єпископи.

25 травня 1843 року під час пожежі монастиря давня ікона Богородиці згоріла. Але вже у вересні цього ж року, 1843 р., коли монастир частково відбудували, було посвячено новий образ Сокальської Матері Божої, написаний львівським художником Машковським.

Фрагмент інтер’єру

У 1951 році, під час обміну територій між Польщею і Радянським Союзом, монахи-бернардинці забрали ікону Богородиці до свого монастиря у Кракові. А 19 грудня 2002 року її урочисто перевезли її до костелу Святого Станіслава Костки у Грубешові, де вона й до сьогодні зберігається у санктуарії Матері Божої Сокальської Потішення. А її копія після 2000 року є й у сокальському кафедральному соборі.

Крім копії чудотворної ікони Богородиці, у катедральному соборі Святих апостолів Петра і Павла знаходяться мощі Святого Миколая і блаженного священномученика Омеляна Ковча, «пароха Майданека», проголошеного Покровителем душпастирів УГКЦ.

Церква святих Петра і Павла уночі

Як добратись зі Львова

Потягом

Електрички до Сокаля відправляються з головного залізничного вокзалу. Розклад можна подивитися тут.

Автобусом

Автобуси на Сокаль відправляються з АС-2 з середнім інтервалом 60 хв.

Автомобілем

Їхати автодорогою Львів-Жовква-Сокаль. Відстань – 85 км

Адреса: м. Сокаль, вул. Шептицького, 103.

Мандрівки