Постаті

БАНДІНЕЛЛІ Роберто. Поштар-аферист

Один з найвідоміших італійців, які жили та працювали у Львові, народився у Флоренції в дуже знатній родині. Серед предків Роберто Бандінеллі були і кардинали, і знаменитий наприкінці XV – початку XVI століть скульптора Баччіо.

Проте Бандінеллі покидає свій великий маєток під Флоренцією і у 1617 році з’являється у Кракові серед численної італійської громади. Очевидно, щоРоберто поїхав до Речі Посполитої, розраховуючи на бізнесові зиски. Хоча існують припущення, що він міг утікати від судових позовів, яких, зважаючи на авантюрний і навіть аферистичний склад натури купця, було чимало.

У Кракові Бандінеллі зразу ж нав’язує тісну співпрацю з італійським купцем Фабіанодель Беніно. Утворений офіційний торговельний союз існує близько восьми років, а основна сфера його діяльності – торгівля сукном.

Навіть у Кракові він не втримується від комерційних маніпуляцій та якихось фінансових афер. Співпраця з дель Беніно довго не тривала і навіть стала причиною тривалої судової тяганини. Незважаючи на такі обставини, спільне підприємство з ФабіанодельБеніно розширило коло комерційних знайомств Бандінеллі та допомогло вивчити кон’юнктуру тодішнього текстильного ринку. Бізнесові справи йшли добре, тому Роберто вирішує залишитися у Кракові назавжди і вже у 1618 році на підставі долученого свідоцтва з Флоренції стає повноправним міщанином. Очевидно, за рік своєї комерційної практики Роберто досягнув неймовірного на той час: став міщанином та багатим купцем. Жорстка конкуренція на краківському торговельному ринку змушує його звернути увагу на східні території Речі Посполитої, де єдиним великим містом був Львів. Тут в часі своїх приїздів він знайомиться з місцевою італійською громадою, яка активно діє у сфері торгівлі та будівництва.

У Львові він зближується зі своїм розбагатілим земляком Урбано РіппоУбалдіні. За його намовлянням Бандінеллі приблизно у 1622 році одружується з багатою, але не вельми красивою донькою свого покровителя Констанцією Убалдіні. Придане дружини немаленьке і становить 1000 флоринів готівкою, половину кам’яниці Убалдіні на площі Ринок, а також земельний маєток між Лисиничами та Кривчицями під Львовом (в межах сучасного Тракту Глинянського). Вигідне одруження відчинило для Бандінеллі двері до багатої громади львівських патриціїв.

З Констанцією Убалдіні він прожив недовго й одружився вдруге з Анною Сеґніо. Незважаючи на те, італієць продовжує будувати свої великі плани разом з Урбано Ріппо Убалдіні, який домовляється з королем про отримання привілеїв для свого колишнього зятя.

На початку березня 1629 року королівська канцелярія видає Бандінеллі привілей, зараховує його до групи королівських сервіторів і надає всілякі вольності та вигоди, пов’язані з королівською службою. Створене ним у Львові поштове підприємство відтепер охоплювало своєю діяльністю територію всієї Русі. Привілей також дозволяв висилати листи до Кракова і навіть до закордонних держав. Як компенсацію за безкоштовну доставку урядової кореспонденції, керівник львівської пошти отримав монополію на пересилання усіх приватних листів за певну винагороду.

Поштовий бізнес не був найголовнішим у зацікавленнях Бандінеллі. У перші роки перебування у Львові Бандінеллі віддається повністю торговельній справі. Відтоді не було у Польщі міста, до якого б Роберто не доходив зі своїми шовковими товарами. Він укладає різні торгівельні договори з краківськими купцями, які хоч і спричиняють численні судові тяганини, але водночас і неймовірно великі прибутки – близько 150 000 золотих.

Торговельних помічників та спільників він шукає виключно серед осілих в різних польських містах італійців. У ті роки він намагається об’єднати італійську діаспору та створити її впливову монополію на польському ринку торгівлі. Вона існує не довго, оскільки риси характеру Бандінеллі відлякують земляків, а експресивність поведінки спричиняє конфлікти. Авантюри Бандінеллі були настільки експресивними і частими, що міський уряд змушений був застосовувати до нього фінансові санкції. Рятувало його лише стратегічне поштове підприємство та королівські привілеї, з ним пов’язані.

Роберто не вдавався до компромісів, вважаючи себе першим і найліпшим. Судові рішення, звернені проти нього, не визнавав, що спричиняло перманентну судову тяганину, або інші катавасії. Так, чергову суперечку з львівським міщанином Станіславом Підлісним Роберто вирішив у стилі сьогоднішніх бандитів – за гроші найняв двох львівських хлопів, щоб вони відгамселили неслухняного міщанина. Таке зухвальство обурювало  львівську публіку, яка шукала можливостей позбутися прикрого італійця.

Роберто, як справжній італієць, не був позбавлений мистецького смаку. Йому впадає у вічі львівський будинок, майже палац, з розкішними інтер’єрами та надійно збудований. У 1630 році він купує кам’яницю, яка стоїть на розі площі Ринок та вулиці Домініканської. Її збудував наприкінці XVI століття купець та аптекар Ярош Вендельський і наприкінці свого життя продав будинок Бандінеллі за 11000 флоринів. Однак ту суму Вендельський отримав нескоро. Через рік до суду потрапляє перша скарга на італійця, що він досі не повернув боргу. Лише після трьох років судової тяганини нащадки попереднього власника кам’яниці отримують належну їм суму.

Безперервні судові процеси погіршують фінансовий стан Бандінеллі, і тоді для порятунку він розпочинає новий, ще енергійніший торговельний проєкт: свої товари продає не лише у власній крамниці, а й використовує велику кількість посередників та законспірованих крамниць. Окрім того, у своїй фірмі продає на львівському ринку товари іноземних купців, чим завдає великої шкоди міському скарбові, оскільки не платить жодних податків. Такий розвиток подій спричиняє черговий конфлікт з владою Львова. Криза загострюється, і вона стає причиною занепаду поштового підприємства. Небажання повертати гроші за набуту кам’яницю або платити податки до міської скарбниці неґативно впливають на комерційну репутацію Бандінеллі: він поступово втрачає впливових партнерів та насторожує імовірних.

Окрім того, Робертові не дає спокою конфлікт з Іполітом Макільським щодо села Снович. Бандінеллі наказують заарештувати та ув’язнити, але йому вдається втекти. Макільський наймає шпигунів, які вистежують поштаря і заарештовують. В ув’язненні Роберто провів 10 тижнів, після чого заплатив Макільському відшкодування, отримавши натомість свободу.

Набувши відрази до торгівлі шовками, Бандінеллі після 1639 року розпочинає нове для себе підприємство – готельний бізнес. Здає під готельні номери покої власної кам’яниці, не переймаючись при цьому затишком для гостей. Поруч з аристократами зупиняються у його готелі гебреї, та купці, що проїжджають через Львів.

Вже наприкінці свого бурхливого життя весь свій час Роберто Бандінеллі присвячує пошті. У 1650 році розробляє великі плани формування поштової мережі, яка простягнеться за межі Польщі. Для цього виїжджає 1650 року до Відня, де укладає з віденським керівником пошти, також італійцем Серіо, якісь домовленості та контракти. Однак він не встигає зібрати плоди своїх проектів, бо у 1651 році помирає у Відні. Ніби передчуваючи свою смерть, перед виїздом до Відня Роберто залишає у Львові заповіт, в якому все майно віддає своїй другій дружині Анні Сеґніо та найстаршому синові Лоренцо. Діти Роберто Бандінеллі мали подібну до батькової славу скандалістів та аферистів.

На фото: палац Бандінеллі у Львові

Постаті