Постаті
Олександр ФРЕДРО

ФРЕДРО Олександр. Граф польського театру

Олександр Фредро народився поблизу Ярослава 20 червня 1793 року (за іншою версією – 1791-го) у Сурохові біля Ярослава у багатій шляхетській родині.

 1797 року, коли хлопцеві виповнилося чотири роки, батьки переїхали у маєток Бенкова Вишня (сучасне село Вишня на Городоччині). Важливо додати, що Олександр ніколи не закінчував ні шкіл, ні ліцеїв. Усе його навчання проходило вдома.

Під час пожежі в маєтку гине мати Олександра – Маріанна. Батько не може більше залишатися у Вишні й перебирається з 13-річним сином до Львова.

Молоді роки Фредро позначені героїзмом у війську Наполеона. 16-річний Олександр залишає літературні праці і мельдується уланом у військо. В складі польського корпусу в армії Наполеона він бере участь в Бородінській битві, де за хоробрість отримує Золотий Хрест Virtuti Militari. Далі Фредро бере участь у походах 1813-1814 років, але вже в якості офіцера штабу імператора. Брав він участь і в знаменитій Битві Народів під Лейпцигом (1813р.). У 1814 році за бойові заслуги отримує з рук Наполеона Орден Почесного Легіону.

1815 року після падіння імператора він повертається у рідні Бенкову Вишню та Рудки, де береться за господарство.

У 1819 році Олександр Фредро закохався у молоду дружину графа Скарбека, магната і мецената, фундатора львівського театру. На той час вона жила зі своїм чоловіком, так би мовити, у сепарації, однак до розлученя ще було дуже далеко. Олександр чекав на Софію майже десять років і побрався з нею 1828-го.

У розпалі таланту Фредро замовкає. Пише хіба для себе, як кажуть, у шухляду. І так цілих 18 років, аж до смерті. Однак зактивно зай мається громадською діяльністю. З 1829 року став членом Товариства Сприяння Наукам. У час повстання “Весни Народів” був обраний членом Львівської Народної Ради. Виступав як гарячий польський патріот, критикуючи бюрократичне і чиновницьке свавілля австрійської влади. Був навіть звинувачений автрійцями у зраді імперії і лишень заступництво авторитетного намісника Галичини Агенора Голуховського врятувало його від в’язниці. 1861 року граф увійшов до складу Сейму Крайового. Разом із львівським магнатом князем Леоном Сапєгою організував Земське кредитне Товариство. Займався організацією та фінансуванням Оссоленіума. Виступав активним лобістом будівництва першої в галичині залізниці. За мирну роботу в ім’я громади 1839 року Фредро стає Почесним громадянином Львова.

В останні роки життя письменник відійшов від активного суспільного життя. Важко хворів. Помер 1876 року в тісному сімейному колі. На його похорон з’їхалися шанувальники з усієї Польщі.

1893 року до сотих уродин у Львові мали відкрити пам’ятник графу, але не встигли і відкрили із чотирирічним запізненням. Встановили на місці де зараз “сидить” Михайло Грушевський. Втім у рідному місті простляв “Фредро” не довго. Совєтам не були потрібні ідеологічно чужі письменники. Отож, з 1946 року пам’ятник великому львів’янину прикрашає ринкову площу Вроцлава. Серед найвідоміших п’єс драматурга – “Жіночі обітниці”, “Дами та гусари”, “Помста”, які й сьогодні ставлять у театрах України та Польщі.

Помер 15 липня 1876 року у Львові. Похований у родинній крипті костелу в Рудках на Львівщині. Його донька, Софія Людвіка Цецилія Констанція (1837-1904 рр.), 1861 року вийшла заміж за графа Яна Кантія Реміґіана Шептицького. Від цього шлюбу народився Роман Шептицький, майбутній митрополит Андрей.

Постаті