Львівщина невдовзі поповниться ще однією туристичною родзинкою – нещодавно у Львові презентували проект унікального парку «Древній Звенигород». Це буде перший в Україні історико-культурний парк на території пам’ятки археології. Його створять у селі Звенигород, що за 25 км від Львова. Майже тисячоліття тому там було велике місто – одна з трьох перших княжих столиць українського Прикарпаття.
Що буде?
«Це буде парк, що поєднає у собі багато функції. З одного боку ми робимо велику відпочинкову територію, куди зможуть приїздити туристи, а з іншого – продумуємо кожну деталь так, аби відвідувачі могли дізнатись якнайбільше інформації про княжі часи в Україні, а також про історію самого Звенигорода. Тож це буде і великий навчальний та науковий центр», – пояснює одна з ініціаторок проекту створення парку, археологиня Наталя Войцещук.
Облаштування парку ініціативна група з його створення сподівається розпочати вже найближчим часом – як тільки Кабінет Міністрів виділить необхідне фінансування. За сприятливих погодних умов роботи триватимуть трохи більше року. Офіційне відкриття парку заплановане на 2020 рік. Фінансування створення парку відбуватиметься у рамках реалізації програми секторальної бюджетної підтримки ЄС. На це передбачено орієнтовно 12 млн грн. Замовником проєкту є департамент архітектури та розвитку містобудування Львівської ОДА.
«При створенні парку ми ставимо собі дві основні мети – збереження культурного шару пам’ятки археології та його консервація, а також представлення історії давнього столичного міста Звенигорода», – пояснює доктор історичних наук, багаторічна дослідниця Звенигорода, наукова керівниця проекту створення історико-культурного парку «Древній Звенигород» Віра Гупало.
Площа парку становитиме понад 30 гектарів.Основний акцент – на збереженні унікальної пам’ятки археології. Разом цим парк зроблять комфортним для відвідувачів: нинішню центральну площу села перетворять на велику відпочинкову зону, а на території давнього городища створять мережу доріжок, підсвітять та ознакують основні елементи.
«Парк – це динамічний простір, який має стати місцем подорожі у минуле.Мандрівка розпочнеться з центральної площі села, де буде облаштовано громадський простір та великий дитячий майданчик. Звідси відвідувачі переходитимуть у простір минулого: потрапляючи на територію городища вони зможуть подорожувати територією давнього міста. Завдяки інформаційним стендам та мультимедійним засобам можна буде побачити не лише сучасні ландшафти, але й реконструкції видів давнього міста.Для нас дуже важливо, що наблизитись до древньої столиці люди зможуть через сучасні технології, а не через відбудови споруд.Жодних будівельних робіт у розумінні заливання бетону та мурування з цегли в парку не буде. Матеріальні ж рештки будуть у музеї, де сформується добра експозиція. Саме ця подорож крізь простір та час стане основою парку «Древній Звенигород», – пояснює кандидат історичних наук архітектор проекту створення історико-культурного парку «Древній Звенигород» Василь Петрик.
Відтворити вигляддавнього міста, зокрема, вдасться завдяки паралельному проекту «Древній Звенигород: брендинг та промоція княжої столиці», який цього року отримав фінансування від Українського культурного фонду. У його рамках буде створено 3D-реконструкцію княжої столиці XI – першої половини XIII ст., яка дозволить уявити, як жили мешканці Звенигорода майже тисячоліття тому, та згодом стане частиною експозиції. Окрім цього, а рамках проєкту відбудуться презентації парку у Львові, Києві, Одесі, Кракові та Варшаві.
Що було?
Звенигород – одна з найяскравіших сторінок нашої історії. Разом із Теребовлею та Перемишлем він був найдавнішим містом раннього середньовіччя на території Прикарпаття – своєрідним фундаментом для формування державності на цихтеренах.Уперше про Звенигород згадують у «Повіст івременних літ» та Іпатіївському літописі, коли розповідають про повернення Ярополка Ізяславовича із Польщі у 1087 році. Саме на підході до міста, згідно з літописом, Ярополка і вбили.Найбільший розквіт Звенигород отримав у ХІІ столітті, коли там правив правнук Ярослава Мудрого Володимирко.
Саме виникнення міста пов’язане з іменем володаря Ростиславича, який з чистого аркуша, на незаселеному місці, побудував Звенигород. Розвивалося це місто за його сина Володимирка. За його часів усю цю територію оточили суцільною кільцевою лінією укріплень із дерев’яних стін, заввишки у два поверхи. І можливо, якби не татари, які прийшли взимку 1241 року і знищили Звенигород, він продовжував би розвиватися і існувати до сьогоднішнього дня як велике місто і один з регіональних центрів. Але місто знищили і поступово почала стиратися пам’ять про нього.
Сприяв цьому і наплив нового населення, яке нові власники Звенигорода, феодали, перевозили як воєнний трофей. Це населення осідало, не маючи ані коріння, ані історичної пам’яті. І поступово сталося так, що про Звенигород забули настільки, що навіть не знали, де знаходилася його центральна частина і де він взагалі був розташований.
Увагу до Звенигорода привернули лише на початку XVIII століття, коли йото тодішній власник, коронний гетьман Адам Сенявський, , розпочав будувати земляні укріплення на місці давньоруського міста. Тоді й знайшли тут величезну кількість людських кісток, а також велику кількість зброї та інших давніх речей. Саме тоді історики і з’ясували славне минуле Звенигорода. За розпорядженням гетьмана, інформацію про історію міста було вибито на великому пам’ятному камені. Щоправда, через 50 років, після смерті Сенявського, цей камінь зник, а про Звенигород знову забули.
Лише через 100 років, коли всю Європу охопили ідеї просвітництва, історики почали поглиблено вивчати історію Галицько-Волинської держави.1898 рік став для Звенигорода знаковим – Михайло Грушевський, звертаючись до історії міста, вперше аргументовано довів місцезнаходження Звенигорода і те, що він був княжою столицею.
Знову Звенигород привернув увагу науковців вже після Другої світової війни, у 50-их роках, коли почалися археологічні дослідження. У 1960-их Олексій Ратич відкрив рештки білокам’яного князівського палацу, церкви та усипальниці. Це були монументальні споруди, давніші за ті, що є в Галичі. Тобто перші на українському Прикарпатті.
Найбільші археологічні досягнення були зроблені 1981 року.Тоді доктор історичний наук Ігор Свешніков відкрив на північно-східному пригороді релікти дерев’яної забудови заможного боярського кварталу. Загалом у Звенигороді було розкопано понад 10 тисяч квадратних метрів площі, знайдено більше 100 різнофункціональних об’єктів і десятки тисяч знахідок, у тому числі унікальних, виготовлених з органічної сировини – з дерева, шкіри, берести. Вдалося встановити особливості планувальної структури, особливості розпланування окремих дільниць, встановити рівень розвитку ремесла і торгівлі. Було визначено і загальну площу міста, яка в межах укріплень становила близько 140 гектарів.
А 30 рокі тому в Звенигороді знайшли берестяну грамоту ХІІ століття – текст, написаний на березовій корі. В Україні, до речі, повноцінні берестяні грамоти були виявлені лише на Львівщині – у Звенигороді та Буську.
Звенигородська берестяна грамота – це фактично фінансова претензія. На ній зафіксовано лист вдови одного купця до його партнера .Йшлося про те, що цей партнер заборгував гроші і тепер має їх повернути дружині покійного. Звенигородська грамота є характерним зразком тогочасного письма і дозволяє відтворити особливості тогочасної мови.
Додамо, щоіз найкращих звенигородських знахідок минулого року було організовано розкішну виставку.
Християнський Звенигород
Звенигород був осередком християнства ще з княжих часів. За інформацією археологів, тоді на території дитинця, окольного города та у пригородах функціонувало більше десятка дерев’яних храмів. Археологічно досліджено рештки дерев’яної церкви св. Параскеви на території східного пригорода в урочищі П’ятницькому та церкви невідомої присвяти на дитинці.
«Звенигород стояв на роздоріжжі торгових шляхів і був дуже впливовим економічним і політичним центром. Це було величезне місто за тодішніми мірками, на його території нараховують 11 церков та 4 монастирі», – розповідає багаторічна дослідницяЗвенигорода докторка історичних наук Віра Гупало.
Сьогодні ж, побувавши у Звенигороді і надихнувшись його віковою енергетикою, варто також оглянути «молоду» пам’ятку древньої столиці – збудовану у 1890 році дерев’яну церкву Святого Миколая.
Фото: Ігор Мартинів.
Візуалізації і реконструкції: Андрій Хархаліс
На краті:
