Постаті
Йозеф РОТ

РОТ Йозеф. Марш «святого пияка»

Мойсей Йозеф Рот народився 2 вересня 1894 року в Бродах. Майбутній письменник був єдиним сином в ортодоксальній єврейській родині.

Під час вагітності матері Рота батько зійшов з розуму і був поміщений у психіатричну клініку. Навчання Мойсей-Йозеф розпочав у початковій школі Барона Хирша, згодом навчався у Цісарсько-королівській гімназії імені кронпринца Рудольфа, де досить добре вивчив німецьку мову, яка згодом стане його робочою на відміну від польської та української, якими він володів не настільки досконало.

Уже малим хлопець часто бував у Львові, гостюючи у свого дядька і благодійника родини Зигмунда Грюбеля. Не без його підтримки у 1913 році Рот вступає до Львівського університету, де вивчає германістику та філологію. У той час Рот замешкав у дядька на Гоффманштрассе, 7 (нині вулиця Чехова).

Із дорослішанням дядькова опіка здавалася Роту все більш нав’язливою, тож він вирішує продовжити навчання у Відні. До Львова він згодом приїжджатиме уже в статусі відомого письменника. Як відзначають дослідники творчості Рота, саме в цей період він остаточно вирішує асимілюватися в німецьку культуру.

Буремні роки не оминули успішного студента й у Відні – 1916 року його призвали в армію, де він виконував функції військового журналіста. Жорсткий досвід утім допоміг Йозефу – після війни він успішно працюватиме в провідних газетах Відня та Берліна, куди перебрався у 1920 році.

Успіх, здавалося. Переслідував Рота у всьому. 1922 року він одружився з Фредерікою Райхер, як і він, вихідкою з родини галицьких євреїв. У 1924 році окремим томом виходить перший роман письменника – «Готель Савой»., після чого він розпочинає серію мандрів. Спершу відвідує рідну Галичину і описує її в триптиху «Мандрівка Галичиною» («Люди й ландшафти», «Львів, місто», «Каліки». У 1925 році в якості власкора Frankfurter Zeitung працює у Франції, а через рік здійснює вояж до Радянського Союзу. Після повернення з СРСР він розчарувався в ідеях соціалізму, до яких раніше мав певні симпатії, що згодом зумовило його антикомуністичні виступи.

Успішне життя тривало недовго. У 1928 році лікарі діагностували у дружин Фредеріки шизофренію й наступного року Рот змушений був покласти її на постійне лікування у психіатричну клініку (у 1940 році нацисти вб’ють Фредеріку як неповноцінну особу). Психологічну і, як наслідок, творчу та матеріальну скруту Йозеф топить в алкоголі і з часом перетворюється на п’яницю. Це, однак, у 1930 та 1932 роках не заважає йому видати два своїх найзнаменитіших романи – «Йов. Роман простої людини» та «Марш Радецького»

Узимку 1933 року, після приходу до влади нацистів, Рот покидає таку вимріяну ним Німеччину, де до того часу вже встигли заборонити його книги. Його шлях пролягає спершу до Відня, потім до Парижа та Праги. З перемінним успіхом намагається працювати в журналістиці, однак йому заважає алкоголь.

Попри це у письменника спалахує роман з німецькою письменницею Ірмгард Койн, у супроводі якої в 1937 році він востаннє побуває у Львові.

27 травня 1939 року 44-річний Рот помирає у Парижі в злиднях і боргах. Маючи двостороннє запалення, він дізнається про смерть друга – письменника Ернста Толлера, після чого йде у кафе і п’є там буквально до білої гарячки. Помер письменник, так і не прийшовши в себе. Поховали Рота на цвинтарі комуни Thiais на у південній частині Парижа. Навіть на похоронах письменника виник скандал між євреями та католиками, котрі влаштували суперечку, чи був письменник вихрещений і як його відспівувати.

Невдовзі по смерті Рота в Амстердамі видали його останню, символічну і пророчу книжку з автобіографічними посилами «Легенда про Святого Пияка».

Пам’ятну дошку на честь Йозефа Рота встановлено у Бродах та за його львівською адресою на будинку по вулиці Чехова,7. Твори Рота неодноразово екранізовували.

Постаті