Постаті
Себастьян КЛЬОНОВИЧ

КЛЬОНОВИЧ Себастьян. Перший співець Львова

Поет, який першим на високому рівні оспівав Львів, народився у 1545 році в селі Сульмежице біля польського Каліша у родині Яна Кльона, орендаря млина.

Усе життя Себастьяна Фабіана Кльоновича пов’язане з трьома містами Замостям, Любліном і Львовом, де він провів значну частину молодих років. Крім міста Лева, певний період молодості провів у словацькому Пезінку, Чеському Крумлові, Каліші, де навчався в єзуїтському колегіумі, та у Кракові, де пройшов університетські студії.

1568 року оселяється в Любліні, де вже через 5 років розпочав службову кар’єру – був урядником міської канцелярії, міським писарем і судовим канцлером війта. У 1580 році одружився з донькою люблінського лавника та торговця Агнєшкою Вісліцькою, а через 3 роки й сам став лавником (членом судової колегії).

У 1585 році від латинського єпископа Київського Йозефа Верещинського отримав війтівство у селі Псари (нині – село Приозерне Рогатинського району Івано-Франківщини) і заснував на тих землях село Воля Юзефовська.

1589 року на прохання Яна Замойського став ректором Замойської академії. У 1594 році став бургомістром Любліна, а через рік його призначили довічним міським райцею.

Однак в історію Кльонович увійшов не завдяки своїм управлінським талантам, а насамперед творчому хисту – писав музику і віршував, підписуючи свої твори латинським варіантом свого прізвища – Ацерн (Acernus з латині означає клен).

Себастьан Фабіан Кльонович – автор чотирьох поем. Найвідомішою у нас є написана в 1584 році «Роксоланія». Поему присвячену «преславному львівському сенату. У ній поет вперше на латині та високому художньому рівні оспівав Львів і освідчився місту в своїй любові. Кльонович, зокрема, писав:

Передусім із міст руських здобув собі славу велику

Львів, скрізь відомий, святий, руського роду краса,
Місто спокою мого, я тобі присвятив свою працю!

В останнє, наскільки відомо, поет перебував у Львові в 1594 році – вів апеляційну судову справу.

Ще одним визначним твором Кльоновича стала „Victoria deorum”. У цій латиномовній поемі автор безкомпромісно описав суспільні реалії тогочасної Польщі і піддав критиці вище духовенство, за що книгу навіть засудили до спалення.

Подальшому розвитку творчої та управлінської кар’єри Кльоновича стало його протистояння з єзуїтами. Попри те, що в юності поет навчався в їхньому колегіумі, з віком він став прихильником Реформації і жорстко виступав проти своїх колишніх учителів. Після оприлюднення твору «Перший виступ проти єзуїтів», Кльоновича було піддано остракізму і 29 серпня 1602 року він помер у бідності й голоді в люблінському шпиталі святого Лазаря. Похований у костелі святого Миколая. У XIX ст. надгробок Кленовича перенесено до катедрального собору Любліна.

Поему «Роксоланія» було перекладено та видано українською мовою. У Львові одна з вулиць носить ім’я Кльоновича.

Постаті