Мандрівки

Шедеври Старої Солі. Найдавніші дерев’яні церкви Львівщини

У підгір’ї Українських Карпат, неподалік Старого Самбора розкинулося миловидне селище Стара Сіль. Перша згадка про нього датована ще 1255 роком. Назва селища говорить сама за себе – з давніх давен ченці варили тут сіль. Саме завдяки солі територія розвивалася і розвинулася аж до містечка, яке назване на німецьку манеру Зальцборком. У 1421 році воно отримало Магдебурське право і привілей проводити аж по дві ярмарки на тиждень.

Історія Старої Солі – тема окрема. Сьогодні туди вже не їздять ані по сіль, ані на торговицю. Проте відвідати селище все ж вартує. У першу чергу через шедеври сакральної архітектури – давній костел, про який писав КРАЙ, і, звісно, дві дерев’яні перлини – церкви Параскеви П’ятниці та Вознесіння Господнього. Першу з них прийнято вважати найстаршою збереженою на Львівщині і, можливо, навіть найстаршою в Україні. З обома храмами є певна плутатина в датах побудови, бо здебільшого не збереглося документів, а з тих, що уціліли не завжди можна однозначно встановити, йдеться про парафію, чи властиво про саму споруду. Тому послуговуватимемося найбільш поширеним трактуванням віку дерев’яних шедеврів Старої Солі. Зрештою, про дати і цифри забуваєш, коли, підійшовши до стін храмів, відчуваєш давню і намолену енергетику святинь.

П’ятницька церква

Церква Параскеви П’ятниці

Відвідувачі Національного музею ім. Андрея Шептицького у Львові можуть оглянути найдавніші збережені в Україні церковні хоругви, датовані XVI століттям. Походять вони із церкви святої Параскеви П’ятниці, роком народження якої прийнято вважати 1440-й. Також вважається, що за віком з поміж українських дерев’яних храмів вона поступається тільки церкві святого Миколая Чудотворця із села Колодне на Тячівщині у Закарпатті, два зруби якої датують 1428 роком.

П’ятницька церква на світлині 1960-х рр.

У часи князя Лева Даниловича ченці заснували у нинішній Старій Солі монастир, який проіснував до першої половини XVI століття. А монастирській церкві окремим привілеєм 1543 року року Зигмунд І Старий надав статус парохіяльної та ґрунти в користування. До сьогодні немає єдиної думки, чи у привілеї йдеться про новозбудовану церкву, чи реконструйовану чернечу.

Вид на П’ятницьку церкву з дзвіниці

У XVIII столітті над бабинцем храму Параскеви влаштували емпору з аркадовою галереєю, а верх нави і вівтаря переробили. Тоді ж був встановлений бічний вівтар святого Миколи. Найдавніший збережений опис церкви походить з інвентаря 1833 року. У 1830-х роках провели також суттєве відновлення споруди – підвели мурований фундамент з криптою, добудували захристію та поновили ґонтове покриття. Про це описано в інвентарі 1848 року. Уже під час низки порівняно недавніх ремонтів, здійснених впродовж ХХ століття, ґонт поступово замінили на бляшане покриття  Цікаво, що на відміну від багатьох інших давніх церков, старосільська Параскева залишалася діючою і в радянський період.

Дзвіниця П’ятницької церкви

2004 року під час чергової і вкрай необхідної реконструкції було розібрано північну ризницю, зрізали випусти і вивели новий фундамент під ризницю та вимурували її. Під час реставрації очистили та відполірували стіни храму зсередини та вкрили воском за давньою технологією. Усунули трухляві частини конструкцій храму і замінили на нові.10 листопада 2010 року реставровану церкву освятив владика Юліян Вороновський.

Інтер’єп П’ятницької церкви

Поруч із церквою розташована мальовнича дерев’яна дзвіниця XVII століття. Бажано не полінуватися піднятися на неї, щоби зблизька оглянути масивні дзвони та помилуватися чудовою панорамою на Стару Сіль, її могутній костел та власне на церкву Параскеви П’ятниці.

Воскресенська церква

Церква Воскресіння Господнього

За даними шематизмів, церкву було збудовано у 1460 році. Передміська церква Воскресення Господнього згадана також в люстрації Руського воєводства 1565-1566 років. Щоправда, авторитетний дослідник сакральної спадщини Михайло Драган, вважав, що церква молодша років так на двісті, а в шематизмах йдеться про її попередницю.

Наприкінці XVII ст. біля західної стіни бабинця було добудовано дзвіницю.

Воскресенська церква на світлині 1960-х рр.

Найдавніший опис церкви зберігся в інвентарі, укладеному 1832 року: «Ця церква з м’якого дерева збудована, з двома верхами. Довжини 8 сажнів, ширини 3,5 сажня. Дзвіниця на чотирьох стовпах приставлена до бабинця».

Під час Першої світової війни у 1914 році церква була пошкоджена – гарматним набоєм знесло частину стіни нави. Під час ремонту 1915 року цю частину зашили дошками. У 1945 році радянська влада закрила церкву. Під час ремонтів 1955 та 1980 років поступово всі дахи та стіни вкрили бляхою, що зробило храм візуально «молодшим».

Дзвіниця Воскресенської церкви

Після відкриття церкви для богослужінь громада здійснила кілька ремонтів, ще трохи «осучаснивши» храм, а на початку 2000- років поруч звели ще й муровану дзвіницю. До вівтаря після 1990 року з південної сторони добудовано ризницю та паламарню.

Під час ремонту в 2006 році восьмерик нави ошальований вертикально пластиковою вагонкою, якою закриті вікна, що перетворило його на «сліпий». Тоді ж стіни церкви ошальовані горизонтально каліброваними дошками у вигляді плениць, а піддашшя, дахи та намети вкриті металевою дахівкою. Всередині церкви стіни оббиті картоном і вкриті трафаретними розписами. Очевидно, що все певним чином сприяло порятунку споруди, хоча водночас негативно відобразилося на її історичному шармі, який значно яскравіше присутній у церкві-сусідці.

Іконостас Воскресенської церкви

Як добратись зі Львова

Автобусом

Автобуси в напрямку на Хирів-Добромиль, що курсують через Стару Сіль, відправляються з АС-Західна (вулиця Городоцька, гіпермаркет Метро). З середнім інтервалом руху 30-40 хв.

Автомобілем

Їхати трасою Львів-Самбір-Ужгород. При в’їзді у Старий Самбір звернути праворуч. Відстань – 95 км.

Мандрівки