Постаті

КУРМАНОВИЧ Віктор. Життя – війна

Один із символів збройної боротьби українців за Незалежність у першій половині ХХ століття Віктор Курманович народився 26 листопада 1876 року у селі Велика Вільшаниця на Золочівщині в родині греко-католицького священика.

Був наймолодшим із сімох дітей отця Йосифа, який покладав на нього надії, як на майбутнього священика. Проте Віктор обрав військову кар’єру. Після закінчення 5-го класу Золочівської гімназії він переконав батька віддати його до Кадетської школи піхоти у Кракові. Закінчив школу серед десятки найкращих й отримав офіцерську посаду у 48-му реґіменті (полку) піхоти в місті Кремс у Нижній Австрії.

Згодом Курманович вступив до Військової академії у Відні. Після її закінчення 1902 року його призначили до 30. реґіменту піхоти у Львові. А у 1908–1912 роках він служив у Генеральному штабі у Відні.

Напередодні Першої світової війни Курмановича знову відкликали до Генерального штабу і заслали в Росію як розвідника з завданням перевірити достовірність повідомлень таємних аґентів про підготовку до війни. Об’їздив європейську й азійську частини Росії, затримався на Наддніпрянщині, яку буквально переповнювали російські війська. На території Україні його й застала війна. Невдовзі в Ковелі потрапив у руки російської контррозвідки і був покараний Військовим судом у Варшаві як шпигун.Там же у Варшаві почав відбувати ув’язнення,  але навесні 1915 року австрійський Генштаб обміняв Курмановича на полоненого російського офіцера, одного з флігель-ад’ютантів царя Миколи II.

Після звільнення підполковник Курманович командував підрозділами у Буковині, а у 1916–1918 роках воював на Італійському фронті, де став полковником. В листопаді 1918 року опинився у Відні на лікуванні у шпиталі. Там знаний політик Степан Смаль-Стоцький переконав його  їхати до Галичини, де бракувало досвідчених старшин.

Курманович виїхав на батьківщину. Через Будапешт добрався до Стрия, потім 24 грудня 1918 р. до Тернополя, де знаходилися уряд і військове міністерство ЗУНР. Згодом був скерований до Жовкви, де мав об’єднати всі українські військові загони і групи, які діяли на північ від Львова, сформувати і очолити бойову групу «Північ», її силами утворити і стабілізувати північне крило українсько-польського фронту.

На початку 1919 р. Курманович сформував з розрізнених частин бойову групу «Північ», частини якої вже 8 січня відбили від поляків Жовкву.

8 лютого 1919 року В.Курманович став начальником штабу Галицької Армії, а з 12 лютого він виконував обов’язки державного секретаря військових справ ЗУНР. Та сили були нерівними, Польща нарощувала свої сили за допомогою Антанти.

28 червня 1919 року поляки зупинили наступ УГА під Ходоровом, Перемишлянами, Олеськом і розпочали свій контрнаступ, щоби тепер повністю окупувати Галичину. Галицька Армія, знесилена під час Чортківськоїофензиви, змушена була відступати. 16 липня 1919 року частини УГА почали перехід через Збруч для з’єднання з Армією УНР.

11 серпня для керівництва бойовими діями цих двох армій було створене спільне командування – Штаб Головного Отамана (ШГО). Керівником ШГО призначено отамана Миколу Юнакова, професора Військової академії, а його першим заступником – генерал–квартирмейстера Віктора Курмановича, якого підвищено до генерала-хорунжого.).

Наприкінці 1919 року Штаб Головного отамана припинив своє існування. В.Курманович виїхав на лікування до Чехо-Словаччини й Австрії. Після одужання він перебрався до табору інтернованих частин УГА в Німецьке Яблонне в Чехословаччині, де 1920 р. знаходилося близько 5000 галицьких старшин і стрільців. Розпорядженням еміграційного уряду ЗУНР, який містився у Відні, 30 жовтня 1920 р. генерала призначено командиром Галицької бригади, створеної у Німецькому Яблонному.

У 1923 році табір ліквідували, а Курманович переїхав до Відня. Там він брав участь в українському політичному та громадському житті, співпрацював з УВО й ОУН, був членом проводу ОУН, брав участь у похороні Євгена Коновальця. Підтримав у 1939 році створення військових частин Карпатської України.

Під час ІІ Світової війни генерала обрано почесним головою Військової управи з формування дивізії «Галичина (14-та гренадерська дивізія зброї СС).

Після радянської окупації Австрії співпрацівники «СМЕРШу» заарештували хворого генерала у місті Баден під Віднем і відправили його до СРСР. Віктор Курманович помер 18 жовтня 1945 року  в тюремній лікарні в Одесі.

У Львові на честь легендарного галицького генерала названо вулицю.

Постаті