Мандрівки

Тричі народжений. Вознесенський монастир Золочева

Розташований на околиці Золочева, на виїзді в сторону Львова, Василіянський монастир Вознесіння Господнього можна водночас вважати і древнім, і молодим. Його багата і заплутана історія, за переказами, сягає княжих часів. У повоєнні роки радянська влада цю історію вирішила обірвати раз і назавжди, закривши монастир та ув’язнивши його ченців. Та лихі часи тривають не вічно. У 1989 році отці-василіяни знову повернулися до Золочева і відтоді дзвони Вознесенського храму знову скликають вірних до молитви.

Вознесенська церква. Головний фасад

Точна дата заснування обителі невідома. Алев інвентарних описах вказується на його давньоруське походження: «Той монастир Золочівський з давнім Межигірським від непам’ятних часів князями руськими був зафундований». Щоправда, первісно монастир, який носив назву Свято-Троїцького, був в іншому місці, в місцевості Межигір’я на східній околиці Золочева (нині там село Монастирок).

Перша ж матеріальна згадка датується 1546 роком – саме цю дату викарбувано на давньому дзвоні монастирської церкви. Відомо також, що у 1649 році цей монастир був зруйнований татарськими ордами, але невдовзі, у 1665-му, відбудований коштом короля Яна Собеського.

У 1708 році родина Яворських подарувала Свято-Троїцькому монастирю свій грунт на давньому золочівському передмісті Шляхи. Монахи докупили ще ділянку і заснували тут нову, тоді ще дерев’яну обитель. А церкву перенесли сюди з cела Віциня (нині Смереківка) на Перемишлянщині. Певний час два монастирі існували паралельно, до того ж під керівництвом єдиного ігумена. Та згодом монастирське життя зосередилося у новішому Вознесенському монастирі, а давній Свято-Троїцький занепав. Зрештою, у 1866 році стару монастирську церкву розібрали, а інші будівлі віддали в оренду.

Вознесенська церква. Бічний фасад

Подальшій розбудові Вознесенський монастир завдячує графині Лукії Комарницької, яка у 1834 році виділила кошти на спорудження нової мурованої церкви і замовила її проект. Щоправда процес будівництва затягнувся – виділені нею кошти були заблоковані у банку. Лише особисте втручання митрополита і кардинала Михайла Левицького допомогло упоновити будову і у у 1863 році нову кам’яну церкву Вознесіння, прикрашену двома восьмигранними вежами,  нарешті освятили. Десятьма роками пізніше завершили будівництво і мурованих монастирських келій.

Інтер’єр церкви

Іконостас для нової церкви теж виготовили новий, зі старого храму перенесли лише ікону Матері Божої.

Вознесенська церква сильно постраждала у роки Другої світової війни. Під час наступу німецької армії у 1941 році снаряд влучив у купол і зніс дах. Церкву не встигли відремонтувати, як у 1944 році в ході наступу тепер уже радянської армії її знову зруйнували. У такому вигляді вона й простояла до 1989 року. Дбати за обитель було більше нікому – у 1946 році її закрили, а священиків і монахів заарештовано. В монастирських приміщеннях розмістили протитуберкульозний диспансер.

Дерев’яний іконостас церкви

Лише 1989 року обитель разом з храмом повернули отцям-василіанам, які відреставрували церкву, а у 1990–1993 роках спорудили нові приміщення монастиря (старі було розібрано у 2004-му). Під час реставрації церкви уло виконано нові настінні розписи та іконостас. Іконостас дерев’яний, різьблений, одноярусний, роботи янівських майстрів. Ікони для нього виконав художник Степан Юзефів. Напис на табличці повідомляє, що іконостас виготовлений завдяки пожертвам земляків з Канади і Америки.

Фрагмент розпису склепіння

У бічному вівтарі храму розміщена головна реліквія Вознесенського монастиря – копія чудотворної ікони Підгорецької Божої Матері із села Голубиця, намальована золочівським малярем Федором Бурковським у 1724 році. Про це свідчить і напис під іконою: «Зображення ікони Чудотворної і Пресвятої Богородиці Голубицької, яка коштовними сльозами плакала від 21 квітня до 24 вересня 1692 року і це описано в історії. Зміну Ока Пресвятого видно і донині. Багато людей, які з вірою прийшли до неї, зцілилися. Перенесено в обитель святу Підгорецьку на Пліснеську в церкву святу Благовіщення 18 квітня 1694 року. Зобразив ікону цю Федір Бурковський, маляр Золочівський, листопада 1724 року».

Образ Богородиці був частиною унікальної двосторонньої ікони Богородиці і святого Миколая, розділеної навпіл під час реставрації. Нині образ святого Миколая розміщено в іншому бічному вівтарі Вознесенського храму. Ця ікона довгий час вважалася втраченою, аж поки у 1997 році її було віднайдено на Житомирщині і повернуто до Золочева.

Ікона із зображенням Богородиці та святого Миколая певним чином об’єднує дві золочівські церкви, позаяк раніше вона перебувала у найдавнішому храмі міста – церкві святого Миколая. До речі, нині Миколаївськя церква підпорядкована Василіанському монастирю (більше про неї читайте тут).

Нове приміщення монастиря

Як добратись зі Львова

Потягом

Електрички Львів-Злочів, Львів-Тернопіль (через станцію Злочів) вдправляються з головного залізничного вокзалу. Розклад дивитись тут.

Автобусом

Автобуси Львів-Золочів відправляються з АС-6 (вул..Личаківська, 154) з середнім інтервалом руху 20-30 хв.

Автомобілем

Їхати автодорогою Львів-Тернопіль. Відстань – 70 км.

На карті:

Мандрівки