Мандрівки

Дерев’яні шедеври Дрогобича. Церкви Воздвиження та Параскеви

Говорячи про шедеври дерев’яної архітектури Дрогобича, на думку першим ділом, звісно, приходить церква святого Юра – розкішний шедевр з унікальними розписами. Справедливо розхвалений і включений до Списку історичної спадщини ЮНЕСКО храм є чи не головною принадою міста. Однак Дрогобич може похвалитися ще двома яскравими зразками дерев’яного зодчества, краса яких не зменшується навіть у тіні слави Святоюрського храму. Оскільки про нього КРАЙ уже детально писав, то нині звернемо увагу на церкву Воздвиження Чесного Хреста та церкву святої Параскеви.

Воздвиженська церква

Воздвиженська церква

У трьох хвилинах ходу від Святоюрського храму, на території пожежної частини, розташувалася затишна церква Воздвиження Чесного Хреста. Як і церкву Юра, її теж свого часу пропонували до включення у Список ЮНЕСКО. Однак в комітеті, мабуть, повважали, що дві сусідні церкви від одного міста включати не годиться. Принаймні таку версію відмови можна почути від дрогобицьких мистецтвознавців, які переконують, що Воздвиженська церква ні за віком, ні за естетикою майже не поступається своїй більш іменитій «сестрі».

Каплиця Івапна Предтечі над відкритою галереєю

У свідомих нині джерелах немає точної офіційної дати побудови існуючої церкви на Зварицькому передмісті (нині – вулиця Зварицька), хоча досить часто фахівці називали 1661 рік. Це датування широко застосовувалося у ранніх реєстрах пам’яток архітектури УРСР, враховуючи, що біля входу на хори зберігся напис: «создася іюлія дня 6 року божого 1661». Тепер за знайденим написом на бантині нави офіційною датою побудови вважається 1613 рік. Хоча деякі дослідники припускають, що у 1613 рік її вже могли перебудовувати, то ж за їх версією дата побудови припадає на кінець 15 ст. — початок 16 ст. Це цілком ймовірно, бо вперше храм згадується у документах ще 1496 року. У 1499 році він згорів під час татарського нападу на місто, тож не виключено, що храм не будували наново, а відроджували на вцілілій основі.

Воздвиженська церква на поч. ХХ ст.

Церква грунтовно ремонтувалася 1715 року, коли її встановили на новий фундамент, 1823 року та реставрувалася у 1970-71 роках шанованими архітекторами Могитичем і Старосольським. У 1961 році церкву було закрито, а після реставрації 1971-го. перетворено на музейний об’єкт.Сьогодні храм потребує нового ремонту. Через це потрапити до нього пересічному туристу практично неможливо, за винятком храмового свята Параскеви – щороку 27 вересня тут правлять Службу Божу. Зате пожежники, на чиїй території розташовується храм, ніколи не відмовляють бажаючим оглянути його фасад зблизька.

Іконостас Воздвиженської церкви

Воздвиженська церква була церквою дрогобицьких солеварів. ЇЇ історія тісно пов’язана з постаттю священика Василя Глібкевича, який у ній правив і малював ікони, яким судилося стати чудотворними.

Фрагмент іконостасу

Церква тризубна і первісно була одноверхою. У 1661 році споруджено на емпорі над бабинцем каплицю Івана Предтечі з виходом на відкриту зовнішню галерею, в результаті чого храм став двоверхим. Після перебудови церква набула не зовсім звичних рис, зумовлених тим, що емпора (каплиця) міститься не безпосередньо над бабинцем, а висунута вперед у західному напрямку і нависає на стовпах поза стінами бабинця.

Наддверні ікони

Особливістю церкви є незвично широке піддашшя, яке охоплює тільки вівтар і наву храму, а бабинець оточений величезною відкритою галереєю з гульбищем, розміщеним на рівні хорів. Над навою, в центрі храму, з разкинутих крил піддашшя чіткою призмою піднімаєтся середній зруб з чотиригранним пірамідальним верхом. Низький п’ятистінний вівтар підкреслює масштаб великої центральної частини храму. На фасаді церкви є напис, викарбуваний у 1711 році: «В церкві святої як на небесі стояти». Деякі зміни внесені при ремонті 1715 року.

Фрагмент інтер’єру

З XV століття збереглись зруби вівтаря, нави і бабинця на висоту до вінчаючого карнизу. Приділ і аркада новіші. Вони були зруйновані та відбудовані. Можливо, від пожежі, бо є погорілі балки — так, ніби церква зайнялася від блискавки (горіла зверху).

У Воздвиженській церкві оригінально вирішено співвідношення висот приміщень та їх просторове об’єднання. Цьому сприяло побудува емпори на другому ярусі. Перед тим, як ввійти у церкву, відвідувач повинен пройти через низенький притвор висотою 2,25 метри. Коли увійти з низенького притвору до бабинця, то зразу, по контрасту з притвором, сприймається велика висота нави, біля 12 м , і глибока перспектива з бабинця в наву і через трикутний виріз у східній стіні нави у вівтарне приміщення. Довжина церкви становить 17 метрів.

Старовинний розпис при вході в церкву

Окремою гордістю Воздвиженського храму є його чотириярусний, пірамідальний іконостас. Неіснуючий вже іконостас каплиці малював у 1669 році славетний місцевий маляр Стефан Медицький. Окремі ікони «Христа з апостолами» та «Богородицю» у 1694 році намалював його син – маляр Іван Медицький. Вівтарну ікону «Св. Миколая» у 1746-му намалював о. ВасильГлібкевич, як і запрестольний образ «Христа-виноградаря» (1753).У різьбі іконостасу щедро використані ренесансні мотиви.

Унікальність Воздвиженської церкви ще й тому, що в ній збережені розписи у вівтарній частині. А загалом стінопис церкви походить з різних часів: у вівтарі зберігся розпис початку XVII століття пензля майстра Григорія (за іншими даними — автор давнішої частини іконостасу Федько та його учень), каплиця на емпорі розмальована у 1672 році коштом Івана Кобриновича. У 1735 році було розписано стіну, що розділяє наву і вівтар, на тему «Мученицькі смерті апостолів». При вході до церкви збереглися також старовинні розписи з ликами святих. Вікон у церкві мало, тому вони дають небагато світла і сильні локальні фарби розписів пом’якшуються напівтемрявою, звідки виблискують золочені деталі та срібні оклади ікон.

На жаль, точні відомості про авторів усіх тамтешніх розписів до нас не дійшли. То ж мистецтвознавці все ще намагаються визначити імена творців як не за документами, то за почерком.

Дзвіниця Воздвиженської церкви

На північний захід від церкви розташована збудована у другій половині 17 століття триярусна стовпова дзвіниця оборонного типу. Її висота складає 25 метрів. Це дерев’яна, квадратна в плані, триярусна, каркасна будівля, накрита наметовим дахом. На третьому ярусі під наметом влаштовано аркаду з голосниками для вивільнення звуку дзвонів. Стіни пошальовані дошками, на рівні першого ярусу дзвіницю оперезує піддашшя.

Церква св. Параскеви

Церква святої Параскеви

Оглянувши Святоюрський і Воздвиженський шедеври, не слід лінуватися. 15-хвилинний моціон – і в колишньому передмісті Завіжне (сучасна вулиця Коцюбинського) поміж старого цвинтаря відкриється третій дерев’яний храм Дрогобича.

Церква св. Параскеви не така давня і не така пишна, як згадані храми. А ще її первісний вид дещо спотворили сучасні прибудови. Поза тим храм Параскеви теж милує око і має свою довгу історію. Первісна церква на цьому місці також походить орієнтовно з кінця 15 століття. Нинішню ж збудували у 1815 році, коли її попередниця згоріла.

Церква св. Параскеви з дзвіницею

Церква тризрубна, одноверха, завершена над навою восьмериковим верхом з двома заломами, увінчаним шоломовою банею з ліхтарем і маківкою. У 1960-х роках її закрили, а у 1990 році передали автокефальній православній громаді.

Поруч збереглася каркасна дзвіниця оборонного типу. Точна дата її побудови невідома. Дехто припускає, що вона старша за сучасну церкву і була збудована ще при її попередниці.

Іконостас церкви св. Параскеви

Цікаво, що всі три дерев’яні церкви розташовуються практично на одній лінії і своєрідно опоясують центральну частину Дрогобича.  Або ж слугують його духовним захистом. Таке розташування робить екскурсійний маршрут дерев’яними перлинами міста не лише цікавим, а й доволі зручним.

Як добратись зі Львова

Потягом

Електрички Львів-Трускавець, які курсують через Дрогобич, відправляюються з приміського вокзалу. Розклад дивитись тут.

Автобусом

Автобуси Львів-Дрогобич відправляються з АС-8 (залізничний вокзал) з середнім інтервалом 30 хв.

Автомобілем

Трасою Київ-Чоп в напрямку Стрия. У Рудниках повернути направо в напрямку Меденич та Дрогобича. Відстань – 85 км.

Мандрівки