Мандрівки

Святиня, що повертається. Чудодійна історія монастиря кармелітів у Сусідовичах

Цікаві та інтригуючи перипетії львівського монастиря кармелітів босих відомі багатьом мешканцям міста та й туристам, яким пощастило відвідати цей кляштор та храм святого Михайла у супроводі досвідченого екскурсовода. Значно менше відомо про його, так би мовити «тезку» – кармелітський монастир у селі Сусідовичі, що на Старосамбірщині. А дарма. Ця обитель, яка разом зі своїм храмом святої Анни занесена до Реєстру пам’яток України національного значення, теж може похвалитися непересічною історією, яка розпочалася із чудодійної та майже містичної знахідки.

Вид на монастир з висоти пташиного лету

Кармелітський монастир у Сусідовичах розпочинався з чуда. Як свідчить давня легенда, у 1585 році під час обробітку землі місцеві селяни на так званій Ласкавій горі виорали із землі барельєф святої Анни Самотретьої. На той час у селі вже століття як існувала римо-католицька парафія з костелом святого Миколая. До нього й передали знайдену реліквію. Проте барельєф чудесним чинома кількаразово повертався на місце знахідки. Врешті на цьому місці заклали каплицю, а у 1589-му власник села Еразм Гербурт збудував мурований костел, посвячений на честь святої Анни.

Монастирський комплекс з тильного боку

Нащадок Еразма Гербурта був розумово неповноцінним і не міг самостійно розпоряджатися батьківським спадком, але опікун хлопця Ян Щасний Гербурт у 1603 році від його імені надав фундацію на закладення при костелі монастиря кармелітів босих, затверджену перемиським єпископом. Того ж року кармеліти на чолі з пріором Бартоломеєм Пшеворським збудували дванадцять дерев’яних келій та рефектар.

Західне крило монастиря у 1923 р.

Формально монастир було створено лише 1608 року, а остаточна передача йому Гербуртами костелу святої Анни та навколишніх грунтів відбулася наступного року. Після смерті Яна Щасного Гербурта нові опікуни неповносправного Еразма Войцеха Гербурта Микола Данилович та його онука Ізабелла з чоловіком Євстахієм Тишкевичем не лише підтвердили фундацію монастиреві, але й підпорядкували йому парафії Сусідович та сусіднього Фельштина.

Інтер’єр костелу св. Анни у 1923 р.

При передачі костелу кармеліти зобов’язались перед Гербуртами звести мурований монастир, однак довгі роки це так і залишалось обіцянкою. Спочатку обмежились тим, що обвели приміщення цегляним оборонним муром з чотирма бастіонами і ровом, згодом  фортифікації посилили земляним валом та збудували муровану браму.

Від початку монастир належав  до польської провінції ордену кармелітів босих, а у 1688 році був переданий до руської провінції святого Йосифа.

У 1649 році було проведено велику реконструкцію дерев’яного монастиря, збудувано двоповерховий корпус зі шпиталем, а до костелу прибудовано каплицю Матері Божої Святого Скапулярію. Другу каплицю святого Йосифа було добудована 1710 року. На початку XVIII століття монастир ще двічі було перебудовано, обидва рази з дерева.  Нарешті аж у 1742 році в обителі було зведено муровані келії  завдяки фундації литовського підстолія та жидачівського старости Францішка Боржецького. До початку ХІХ століття особливих змін на території монастиря, схоже, не відбувалося, принаймні історичні джерела про них не згадують. Аж у 1827 в костелі затіяли новий велиукий ремонт – тоді було оновлено фасад  та внутрішні розписи, встановлено новий дах. Як на лихо, уже наступного року монастир охопила велика пожежа, яка пошкодила склепіння храму, три з семи вівтарів та орган. Ще більше постраждали монастирські келії. Відбудова тривала більше п’ятнадцяти років.

Сучасний інтер’єр костелу

У Першу світову війну костел святої Анни не зазнав особливих втрат, за винятком  реквізованих дзвонів. Монастир отців кармелітів, який у 1934 році було визнано культурною пам’яткою, діяв до приходу радянської влади. У жовтняі 1940 року ченців було вигнано з кляштора, в якому натомість відкрили військову школу старшин. Вдруге кармеліти, які ненадовго повернулися до своєї домівки під час німецької окупації, змушені були залишити Сусідовичі у 1946-му. Забравши з собою літургійні речі, основні святині та архіви, вони виїхали до монастиря кармелітів у Кракові.

До 1958 року в колишньому монастирі розміщувались правління колгоспу, потім склади мінеральних добри. Костел стояв порожнім, поступово втрачаючи дахівку та руйнуючись. Лише після того, як у 1989 році храм повернули вірянам, там було проведено ремонт. А у серпні 2011 року до монастиря в Сусідовичах знову повернулись отці-кармеліти, які продовжують віідновлення храму та монастиря. Роботи з консервації виконуються на кошти Міністерства культури та національної спадщини Республіки Польща.

Нині монастирський комплекс на околиці Сусідович знову виглядає охайним та доглянутим, хоча й має дещо інший вигляд, ніж у дорадянський час. Його основу становить давній костел святої Анни, що складається з двопряслової нави та однопряслового пресвітерія з тригранною апсидою. З двох сторін нави дві високі арки ведуть до бічних каплиць.

Розпис склепіння костелу

Каплиця Матері Божої Святого Скапулярію, розміщена з північної сторони нави, рівна їй по довжині і висоті, хоча й дещо вужча. Її північний фасад з двома вікнами завершено трикутним фронтоном, над яким нависає двосхилий дах. Подібну структуру має й прибудована з південного боку нави вузька каплиця святого Йосифа. Мури пресвітерія, апсиди та каплиці Св. Йосифа зовні посилено ступінчастими контрфорсами.

Так костел св. Анни виглядав після років радянського «хазяйнування»

Інтер’єр костелу має кілька шарів накладених один на одного розписів, які було здійснено у XVII столітті, другій половині XVIII століття, у 1863-му та останній шар, у 1990-х роках. Склепіння прикрашає розпис «Надання статутів ченцям кармелітам».

Головна святиня храму – чудотворний барельєф св. Анни

Головний вівтар храму було реконструйовано у 1990-92 роках. У його центрі – чудотворний барельєф святої Анни, який знову повернувся на своє законне місце – цього разу у вигляді освяченої копії, виконаній на замовлення кармелітів краківським майстром. Крім головного вівтаря, є ще кілька бічних, посвячених  Івану Хрестителю, Ісусу Розіп’ятому, Матері Божої Святого Скапулярію, святому Йосифу, Преображенню Господньому. Цікаво, що декілька фігур з цих вівтарів у радянський час було перевезено до Львівської Галереї мистецтв, де вони зберігаються й донині. На думку фахівців, ці скульптури близькі до творів Йоганна Пінзеля та Антона Осинського.

Розчленовані пілястрами двоповерхові корпуси монастирських келій розташовані на одній лінії з фасадом костелу, немовби розшируючи його. При цьому його південно крило значно виступає вперед за основну лінію фасаду. Натомість з тильного боку південне крило є укороченим, тоді як південне простягається на всю довжину храму. Подібна асиметрія значною мірою є наслідком реконструкції 1990-х років, коли більша частина північного крила не була відновлена, а його рештки розібрані. У решті будівель також провели значні перепланування з перемуруванням склепінь.

Поруч з храмом стоїть скромна двоярусна мурована дзвіниця. Точний час її побудови невідомий, хоча дослідники припускають, що зведена вона була в середині XVIII століття.

Монастирська дзвіниця

Як добратись зі Львова

Потягом

Електрички Львів-Самбір-Сянки відправляються з приміського вокзалу. Розклад дивитись тут.  З Самбора в напрямку Скелівки ходить дизель-поїзд, однак графік його доволі незручний (відправлення о 7.40 та 20.40). Від залізничного вокзалу Самбора до Скелівки доволі часто  їдуть автобуси Львів-Добромиль (через Скелівку) та місцеві маршрутки.

Автобусом

Їхати з АС-Західна до Самбора (середній інтервал руху – 30 хв), де пересісти на автобус в напрямку Сусідович. Можна також їхати автобусом Львів-Добромиль до Скелівки, а далі добиратись до Сусідович (відстань приблизно 4 км).

Автомобілем

Їхати трасою Львів-Самбір-Ужгород. У Самборі звернути праворуч, в напрямку на Воютичі. Відстань від Львова – 90 км.

Мандрівки