Постаті

ФЕДОРІВ Роман. «Дзвоном» будив Україну

Роман Миколайович Федорів народився 1 грудня 1930 року у селі Братківці Тисменицького району Івано-Франківщини. По закінченні школи, у 1945-1950 роках — учень педагогічного училища; завідувач книжкового відділу магазину; бригадир бригади протифілоксерної експедиції; інструктор обласного відділу «Союздрук».

У 1950-1953 роках служив у Радянській армії. У 1953-1956 роках — інспектор-бухгалтер районного сільськогосподарського банку; інструктор міського відділу «Союздрук». З 1956 року-співробітник районної, обласної газети, власний кореспондент низки республіканських газет.

У 1967 році закінчив факультет журналістики Львівського університету, а вже наступного року став головним редактором літературно-публіцистичного журналу «Жовтень» (в час національного відродження його було перейменовано на «Дзвін), який очолював до своєї смерті у 2001 році. «Дзвін» був знаковим явищем свого часу, своєрідним рупором національного відродження. Завдяки редакційній політиці до українського читача повернулися десятки заборонених раніше імен. Редакція також підіймала гострі актуальні теми, через що часопис досягнув рекордних тиражів.

У 1989-1991 роках Роман Федорів був народним депутатом СРСР, де представляв національно-патріотичні сили, котрі прагнули відродження України.

Завдяки зусиллям письменника були відновлені видавництво «Червона калина», яке здебільшого публікувало історичні романи раніше заборонених українських письменників.

Роман Федорів – автор багатьох романів, оповідань, повістей, публіцистичних нарисів. Перша книга письменника «Жовтнева соната» побачила світ у 1959 році. А справжню славу йому принесли історичні романи, зокрема «Жбан вина», «Знак кіммерійця», «Отчий світильник», «Кам’яне поле», «Чорна свіча від Їлени».

За роман «Єрусалим на горах» письменника було відзначено Державною премією України ім. Т. Шевченка та премією Всесвітньої української Фундації Антоновичів.

Помер Роман Федорів від інфаркту 14 березня 2001 року. Похований у Львові на Личакові.

Постаті