Постаті

МЕРЕТИН Бернард. Геній бароко і рококо

Один з найвизначніших архітекторів в історії західноукраїнських земель народився наприкінці XVII століття, ймовірно у Німеччині.

Дослідник Володимир Вуйцик скрупульозно проаналізував усі варіанти написання прізвища Меретина у міських актових книгах і дійшов висновку, що справжнім прізвищем будівничого було Меретінер, яке свідчить про його німецьке походження. Загальноприйнятий варіант Меретин – це наслідок спольщення автентичного прізвища.

Біографічні відомості про Бернарда Меретина до моменту появи на західноукраїнських землях відсутні. Відомо, що близько 1738 року він з’явився у Львові, де почав працювати в парі з архітектором Мартином Урбанеком, котрий прибув із Замостя. Меретин не належав до львівського цеху будівничих, через що мав постійні конфлікти з місцевими зодчими. В архівах збереглися відомості про кілька позовів до Меретина з боку його львівських колег, які скаржаться, що той працює без дозволу цеху і забирає в нього роботу.

Цікаво, що саме матеріали позовів допомогли встановити авторство Меретина у багатьох львівських спорудах. Після приїзду до Львова Меретин певний час працював під патронатом міського райці, доктора медицини Карла Гарані, для якого, зокрема, перебудовував нинішній палац Бесядецьких.

Першим великим замовленням Меретина була перебудова парафіяльного костелу в Наварії на новий тринавний храм, яка здійснювалася коштом судді перемиського Мартина Венявского.

Але найбільшим патроном будівничого став магнат і меценат Микола Василь Потоцький, за підтримки і на замовлення якого Меретин створив свої найкращі споруди. Над багатьма з них він працював із ще одним фаворитом Потоцького – знаковим скульптором Йоаном-ГеоргомПінзелем.

У 1742 році Меретинпроживав при монастирі кармеліток взутих, паралельно перебудовуючи монастирський костел. У 1757 році він оселився у Генсьоровській кам’яниці (нині Театральна,9).

Найвищим шедевром Меретина однозначно вважають Собор св. Юра у Львові. Ансамбль світового мистецького рівня, належить до найкращих зразків рококо в Європі. Будувався собор у період з 1745 по 1770 роки, тобто завершення спорудження відбувалося уже по смерті автора. Помер Меретин у Львові 3 (або 4) січня 1759 року, залишивши по собі сина Йосифа і доньку Франциску. Вдова Анна Меретинова вийшла заміж вдруге за ВойцехаШатковского. Протягом кількох років кредитори добивались сплати боргів архітектора від його родичів. Син і зять Меретина1761 року за борги навіть були кинуті до в’язниці. Справу мусів залатвлювати сам Потоцький. Достеменно невідомо, в який спосіб архітектор, котрий мав і часті замовлення, і щедрих покровителів, примудрився влізти у борги.

Творча спадщина Меретина становить золотий фонд західноукраїнської архітектури. Споруди Меретина виконані в стилі пізнього бароко та рококо з елементами класицизму. Серед творінь майстра відзначають костели у Городенці, Буську, Винниках, перебудову багатьох монастирів у Львові. Серед зразків цивільного будівництва у творчості Меретина вирізняються Бучацька ратуша та палац Жевуського у Роздолі. Також архітектор доклався до перебудови низки кам’яниць у львівському середмісті, в тім числі й на площі Ринок.

Постаті