Мандрівки

Яворів. Місто пирогів і забавок

У кожного міста, містечка та села є свої приваби. Однак далеко не кожне може похвалитися тим, що частина його матеріальної спадщини стала своєрідними брендами. Говорячи про Яворів, симпатичне містечко над річкою Шкло, одразу приходять на думку яворівський пиріг і яворівська забавка. Про ці знакові речі поговоримо трошки нижче, а розпочнемо з невеликого екскурсу в історію славного міста Яворова.

Знищений і збережений

Яворівський Народний дім

Виник він як хліборобське, торгове і ремісниче поселення на торговельному шляху Львів-Ярослав. Перша письмова згадка про Яворів датується 24 червням 1376 року. Топонім «Яворів» пов’язують з яворами, яких вдосталь росте у долині річки Шкло. Більш романтична легенда пов’язує назву із іменем напівлегендарного княжича Я́вора, про якого згадується в давньоруських хроніках XIII—XIV століть.

У липні 1569 року місто одержало Магдебузрьке право, а вже менш, як через сто років, активно підтримало козаків Богдана Хмельницького. За таке діяння прийшла сувора покара: багатьох жителів було страчено, а на саме місто накладено чималу контрибуцію.

У другій половиніXVII століття Яворів ставфортифікованим містом, у якому часто перебував король Ян ІІІ Собеський. За переказами, саме в Яворові московський цар Петро І заручився з Катериною.  Після поділів Польщі Яворів відійшов до Австрії, а згодом – до Австро-Угорщини.

Пам’ятник Тарасові Шевченку на площі Ринок

Українська революція початку ХХ століття не оминула яворівчан. 1 листопада в повіті Яворів було проголошено владу ЗУНР. Прикрою датою для міста є 26 вересня 1939 року. Саме в цей день німецькою авіацією фактично було знищене історичне Велике передмістя. Насправді, дуже шкода, адже естетика давньої забудови зовсім не завадила б нинішнім часам, хоча б з огляду на туристичну привабливість. Однак не треба думати, що в Яворові нема на що глянути. Навпаки. Особливо привабливими виглядають яворівські храми. Проте їм КРАЙ присвятить окрему публікацію. Сьогодні ж зосередимося на цивільній архітектурі містечка та його історичних артефактах.

Ратуша і Народний дім

Яворівська Ратуша

Цікаво, що ратуша у Яворові, на відміну від переважної більшості міст, стоїть не на центральній історичній площі, а поруч із нею. Двоповерхова, у плані Г-подібна споруда зведена на розі двох вулиць. Восьмикутна ратушна вежа наріжна, що теж є рідкістю. На вежі – куранти з чотирма циферблатами.

Хоча заради справедливості треба відзначити, що ратушею споруду можна називати хіба умовно. Під час пожежі 1790 року згоріла дерев’яна каланча. Майже сто років пішло на те, аби від розмов про потребу нової вежі перейти до справи.  1882 року нарешті було виділено кошти на будівництво 18-метрової так званої ратуші. Вона виконувала функції пожежної вежі, а в нижніх приміщеннях почав працювати навчальний заклад. І сьогодні у яворівській ратуші розташовується загальноосвітня школа.

Найкрасивішою будівлею сучасного Яворова більшість вважає Народний дім. На відміну від школи-ратуші, він таки розташований на площі Ринок.

Народний дім

Побудувати у Яворові Народний дім задумали ще у 1905 році. Тоді на віче, яке проводила місцева «Просвіта», було вирішено збирати кошти на купівлю ділянки під його будівництво. 22 травня 1908 року після богослужіння в парафіяльній церкві було освячено наріжний камінь під Народний дім, який офіційно було оформлено як  «Руське кредитове товариство». Робота закипіла, і влітку того ж року споруда Народного дому уже була покрита дахом.

Пам’ятник Андрею Шептицькому

До будівництва й організації Народного Дому в Яворові значних зусиль доклали громадський діяч Іван Загаєвич, вчителі Блавацький, Маренін і Марія Кречковська, але справа відкриття установи в місті була не лише комітетською, а по-справжньому загальнонародною, в якій узяло участь усе населення Яворова — багатші допомагали грішми, бідніші — робочою силою, реманентом, знаряддями праці. Саме з такої всенародної толоки і постала нинішня окраса яворівського центру, яка разом із величними храмами створює затишний ансамбль містечка. А доповнює його низка пам’ятників, більшість з яких постала вже у часи Незалежності, -Тарасові Шевченку, Михайлові Вербицькому, Митрополиту Андрею Шептицькому, Осипу Маковею.

Пам’ятник Михайлові Вербицькому

Яворівська забавка

Хоч і трохи архаїчні дерев’яні яворівські забавки (у місті вам наголосять на недоречності вживати термін «іграшка»), все одно якісь набагато тепліші і добріші, ніж «китайська пластмаса».

Забавки у Яворовімайструютьще з XVII століття. В основному з осики, яка, вважається, має властивість відганяти усе лихе. Забавки прикрашаються традиційним яворівським розписом — «вербівкою». Усі квіти і листочки виконуються у вигляді вербових гілок. Для розпису ще на зорі Яворівської забавки використовувалося три кольори: зелений (що символізує траву та листя), червоний (плоди та ягоди), синій (небо та воду), а на початку ХХ століття почали використовуватися четвертий колір – жовтий, який символізує сонце.

Яворівська забавка

Мистецтво створення забавки передавали з покоління в покоління. Найпопулярнішими були розмальовані коники, свистки та іграшкові меблі. На жаль, ще наприкінці XIX ст. розвинене кустарне виробництво забавок не витримало конкуренції з дешевшою фабричною дешевою продукцією і поступово занепало. З метою збереження традиційного промислу забавок Галицький краєвий відділ 1886 року відкрив у Яворові так звану забавкарську школу. Школа проіснувала лише трохи більше десяти років. Головним чином через те, що майбутні майстри воліли переймати дідівський досвід так би мовити із рук у руки, а не централізовано. Після закриття школи яворівські майстри продовжували виготовляти забавки, хоч попит на них і далі скорочувався.

Яворівська забавка

Поступово яворівська забавка втратила своє ужиткове значення. Нині – це здебільшого просто сувеніри, які виготовляють поодинокі майстри, котрі ще зберігають давні традиції. Кращі ж зразки народної творчості яворівчан сьогодні швидше можна зустріти у музеях, ніж у крамницях. То ж бажаючим придбати на згадку яворівську забавку порадимо вирушати за нею у святкові дні, коли майстри пропонують найширший асортимент своєї продукції.

Яворівський пиріг

Не менш знаковим, ніж яворівська забавка, для усвідомлення матеріальної спадщини Яворівського регіону, є однойменний пиріг. Звісно, з цим можуть не погоджуватися мешканці Городоччини та Мостищини, де запіканець із гречкою та картоплею є такою ж «національною» стравою, однак в кулінарні анали увійшло саме поняття яворівського пирога.

Яворівські господині за приготуванням пирога

До речі, на польській стороні Розточчя є дуже подібний пиріг, який  називається Pierógbiłgorajski. З цим більгорайским пирогом є цікава історія: коли поляки його хотіли зареєструвати його як локальну страву, то отримали відмову саме через подібність і стійку асоціацію його власне з яворівським пирогом.

«Спільною рисою пирога з картоплі і гречки є його певна ритуальність і присутність на важливих обрядових празниках. Дуже часто він є обов’язковим до Різдва (пісний) і до Великодня (зі шкварками). Великі бритванки пирога часто печуть в п’ятницю, щоб в суботу-неділю мати готовим до борщу чи просто так», – пише про яворівський пиріг дослідниця кулінарії Мар’яна Душан.

На місцевих фестивалях можна спробувати пироги на будь-який смак

Политий мачанкою з грибів чи м’яса, а хоч і просто сметаною пиріг є справжнім легуміном. На Яворівщині його вміє пекти і пече кожна господиня. Хоча це зовсім не означає, що зацікавлений турист зможе скуштувати пиріг у першому ліпшому яворівському кафе чи ресторані. Парадоксально, але на батьківщині яворівського пирога набагато легше знайти піцу. Тож якщо вам не пощастило мати яворівську родину, дот якої будь-якої неділі можна завітати на смаколик, то уважно слідкуйте за анонсами подій: у Яворові та околицях- регулярно проводяться фестивалі, спеціально присвячені пирогу. На них мало не щороку встановлюються нові рекорди з його розмірів чи кількості начинок і мачанок. Тож вартує поїхати, посмакувати і привезти в якості сувеніра розмальованого яворівського коника.

Як добратись зі Львова

Автобусом

Автобуси в напрямку Явороваа відправляються з АС-4 (Янівське кладовище) з інтервалом 30 хв.

Автомобілем

Їхати трасою Львів-Краковець. Відстань – 55 км.

 

Мандрівки