Мандрівки

Від банку до музею під крилом Ощадності. Шедевр Юліана Захаревича

Імпозантний будинок на проспекті Свободи, майже навпроти пам’ятника Шевченкові, зразу привертає увагу. І вишуканим виглядом, і доволі рідкісним для Львова поєднанням рустованого каменю з поліхромною цеглою, і багатим скульптурним декором, вінцем якого є скульптурна група під куполом споруди. Більшість з чисельних туристів, побачивши її, зразу ж ототожнюють центральну постать цієї групи із загальновідомою статуєю Свободи – і помиляються. Як, втім і окремі львів’яни.  Скульптура на чільному фасаді має зовсім іншу символіку, прямо пов’язану з колишнім функціональним призначенням будівлі, в якій нині розміщено Львівський музей етнографії та художнього промислу. Втім, усе по порядку.

Будівля Галицької ощадної каси на світлині поч. ХХ ст.

Лівий берег колишньої львівської річки Полтви, на якому розміщено цей будинок, довго залишався незаселеним. У середньовіччі ця місцевість здебільшого була покрита болотами, а львівські мисливці полюбляли полювати тут на качок. Лише у XVIII сторіччі ці землі починають освоюватися. На місці, де пізніше було споруджено Галицьку ощадно касу, у ті часи містився так званий Альбертівський двір, який ще в 1763 році був власністю львівського каштеляна Юзефа Потоцького.

Бічний фасад з боку вул. Гнатюка

Близько 1785 року маєток перейшов до підприємця Йоганна Прешеля, який спорудив тут перший львівський готель, під назвою «Під римським цезарем». Цей триповерховий будинок вважався однією з найімпозантніших кам’яниць Львова. У 1840 році будівлю було реконструйовано під сучасніший готель, який отримав назву «Англійський».  Цей готель проіснував до 1887 року, коли на його місці було вирішено звести нову будівлю для Галицької ощадної каси.

Ця кредитна установа була найдавнішою у Львові. Вона була відкрита 1 січня 1844 року і з моменту свого створення розмішувалась на вулиці Маєрівській, 2 (тепер це вулиця Січових Стрільців). Міська управа, якій на той час належав готель «Англійський», надала цю ділянку для будови, старий готель розібрали, і в 1887 році розпочалося зведення нової будівлі Галицької ощадної каси за проектом провідного львівського архітектора і професора Політехніки Юліана Захаревича. Будівництво, яким керував Зигмунд Кендзерський, завершилося в 1891 році.

Геній Захаревича вповні проявився у проектуванні споруди Галицької ощадної каси – цей будинок є одним з найвишуканіших у місті і однією з головних прикрас центральної алеї Львова. Важко одразу визначити його стиль – тут гармонійно поєднано модні у той час неоренесансні та необарокові мотиви.

Скульптурна група «Ощадність» авторства Леонарда Марконі

Фасад оздоблено рустом з ламаного каменя, поліхромною рейнською цеглою, майолікою, кованим металом. Над розміщеним на розі будинку порталом вхідної брами виділяється багато оздоблений бароковий балкон, балюстрада якого складена з латинських літер «G.О.К.», що польською означає  «Галицька каса ощадності». Вхідна брама та вікна оздоблені кованими решітками роботи відомого майстра Яна Дашека.

На балюстраді балкону можна прочитати літери, що символізують Галицьку ощадну касу

Увінчує споруду мідно-черепичний купол, на якому розміщено скульптурну групу, яку у Львові звикли вважати аналогом американському пам’ятнику Свободі. Насправді ця алегорична скульптура, створена геніальним Леонардо Марконі, носить назву «Ощадність» і символізує економічний прогрес Галичини.

Окрім Марконі, над оздобленням фасадів та інтер’єрів будинку працювала ціла низка відомих львівських скульпторів: Юліан Марковський, Станіслав Левандовський, Петро Гарасимович.

Ковані решітки вікон фасаду

Вестибюль викладений поліхромною плиткою та прикрашений панелями з кольорового каменю, ліпниною на плафонах та стелі та вітражами. Тут же розміщено статую «Фортуна» авторства Юліана Марковського. Парадні сходи прикрашені алебастровою балюстрадою та колонами. Окрасою другого поверху є венеційська люстра кінця ХІХ століття.

Статуя «Фортуна» у вестибюлі музею

Особливою пишнотою визначається так звана Золота зала, над оздобленням якої працював скульптор Станіслав Левандовський. Зала прикрашена дубовими панелями та барельєфним фризом «Праця» із зображеннями путті, які символізують розвиток науки та промислів. Тут також розміщено герб ощадної каси, в центрі якого зображена мураха.

Парадні сходи

Не менш цінними є й вітражі, виготовлені й встановлені в 1891 році фірмою «Tiroler Glasmalerei» з австрійського Інсбруку. Загалом в будинку налічується 21 вітражне полотно.

Усі ці мистецькі витвори, разом з пишною ліпниною та іншим скульптурним оздобленням створюють відчуття багатства та парадності у внутрішніх приміщеннях будинку, що було зовсім не зайвим для провідної фінансової установи Львова.

Вестибюль другого поверху

Утім, незабаром після приєднання Галичини до Радянського Союзу будівля перестала бути домівкою Галицької ощадної каси. В 1951 році сюди перемістилися експозиції Музею етнографії та художнього промислу – у колишньому Художньому-промисловому музеї, де він розташовувався до того, радянська влада Львова вирішила влаштувати місцеву філію музею Лєніна.

Вікна будинку прикрашені вітражами австрійської фірми «Tiroler Glasmalerei»

Етнографічний музей працює у приміщенні й донині. У 1982 р. при ньому було створено Львівське відділення Інституту мистецтвознавства, фольклору та етнографії імені М. Рильського АН УРСР, яке в 1991 році було перетворено в Інституту народознавства АН України.

В залах музею

Музей

Львівський музей етнографії та художнього промислу є одним з найдавніших і найбільших подібних музеїв в Центрально-Східній Європі. Його збірки почали формуватися наприкінці ХІХ століття у двох, тоді ще окремих, львівських музеях — Міському промисловому та Музеї старожитностей Наукового товариства ім. Т. Шевченка. Нині у фондах музею зберігається приблизно 90 тисяч пам’яток побутової культури та українського народного мистецтва, серед яких унікальні збірки народної іграшки, меблів, годинників, художнього металу, художнього скла та промислової кераміки. Окрім пам’яток українського народного мистецтва, у музеї представлені і зразки декоративно-прикладного мистецтва багатьох народів світу.

У вестибюлі музею відвідувачів зустрічає карета

Експозиція поділяється на два відділи: етнографічний (понад 44 тисячі експонатів) і мистецького промислу (понад 28 000 експонатів).

Основна експозиція презентує декоративно-ужиткове мистецтво Європи кінця XV – першої третини XX століття і побудована як ретроспектива розвитку європейського декоративно-ужиткового мистецтва упродовж майже п’яти століть – від пізньої готики до стилю ар-деко

Експонати музею

Особливе місце в експозиції займає найбільша та найцінніша в Україні колекція годинників. Близько 450 пам’яток репрезентують різні європейські країни, епохи, стилі, майстрів. Тут представлені рідкісні експонати, виготовлені провідними європейськими майстрами- годинникарями Німеччини, Франції, Англії, Швейцарії та інших країн у кінці ХV – початку ХІX століть.

Експонати музею

Унікальною є й велика збірка меблів, виготовлених на території України та інших європейських країн у XV-ХХ століттях. Виставка меблів, а також виробів з тканин, металу, порцеляну, фаянсу розміщено у Музеї меблів та порцеляни (пл. Ринок, 10). Серед інших експонатів там можна побачити неповторну збірку виробів з порцеляни Мейсенської мануфактури XVIII-XIX століття. Тут же експонується й велична збірка українського народного мистецтва, репрезентована у розрізі регіонів України за календарно-обрядовим циклом, і яка відображає весь спектр основних народних промислів та ремесел (бджільництво, рибальство, бондарство, лозоплетіння, художня різьба, гончарство).

Один з експонатів колекції годинників музею

Адреса: м. Львів, пр.. Свободи, 15.

Час роботи: 11:00-17:30. Понеділок — вихідний.

Мандрівки