Мандрівки

Костел Івана Хрестителя. Велич мостиської готики

Невідомо, чи хтось спеціально підраховував, але «на око» виглядає, що невеликому, але давньому містечку Мостиська цілком може належати рекорд з кількості храмів на душу населення. І головне, що йдеться не просто про святині, а про розкішні зразки сакральної архітектури, які по праву є об’єктами паломництва не лише духовного, а й естетичного.


Костел Івана Хрестителя у Мостиськах

І навіть з поміж усього розмаїття мостиських храмів помітно виділяється давній костел Різдва Івана Хрестителя, який небезпідставно вважають перлиною сакральної архітектури на українських землях. У ньому, здається, є все, що тільки може потішити смаки гурмана від архітектури – і сувора готика мурів, і романтичне подвір’я, і вишуканий інтер’єр. Не дивлячись, що храм у різні часи зазнавав руйнувань, до нас він дійшов у цілком належному стані. Можна сказати, що святині пощастило, адже у радянські роки його не перетворили на черговий склад мінеральних добрив, а дозволили римо-католицькій громаді залишити діючим.

Готичні зубці надають костелу особливої вишуканості

Перша писемна згадка про поселення Мостище (так тоді називалися Мостиська) є в Галицько-Волинському літописі з 1244 року. Щоправда, дехто з археологів вважає, що місто значно старше, але зараз не будемо вдаватися до висвітлення наукових дискусій. На початок XIII століття Мостиська були невеликим боярським укріпленням, однак почало стрімко розиватися. 1404 року місто отримало магдебурзьке право. І того ж року король Владислав Ягайло надав маєтності та привілеї парафії у Мостиськах, створеній кілька років раніше.

Скульптура Христа на фасаді південної каплиці

У місті було споруджено дерев’яний костел, який, однак, простояв недовго – у 1498 році він згорів під час татарського набігу.  На його місці невдовзі постав новий дерев’яний храм, який на початку XVIІ століття поступився місцем величному мурованому костелу.

Отож, сучасний готичний храм постав у 1606 році. За два роки до завершення будівництва, 8 січня 1604 року, коли основні роботи вже були виконані, єпископ Матей Пстрокронський  освятив костел.

Інтер’єр костелу

Однак менше, як за півстоліття, храм серйозно постраждав. У 1648 році місцеве населення, яке в більшості підтримало козаків Богдана Хмельницького, залучившись їхньою підтримкою, підняло бунт проти польської влади. У цій бучі серйозно постраждав головний духовний осідок римо-католиків – храм фактично було спалено. Але попри значні ушкодження, костел відновили буквально за кілька років. Відремонтовану святиню у 50-х роках XVII століття освятив Перемиський єпископ Андрій Тшебницький.

Головний вівтар

У наступні століття доля була милосердною до мостиського костелу, його оминали і бойові дії, і великі природні катаклізми. Тож наступний серйозний ремонт прийшовся аж на початок ХХ століття. Хоча є підозри, що при ремонті 1904 року було враховано не всі деталі, чим можна пояснити, що вже у 1933 році храм взялися «доремонтовувати». Саме тоді було відреставровано головний вівтар храму, якого сьогодні в храмі вже, на жаль, не має.

Початково храм мав 5 вівтарів. Головним був вівтар з образом Божої Матері з Іваном Хрестителем і святим Станіславом роботи італійського майстра Долабелле. Крім того, при храмі було 2 каплиці – Св. Анни і Христа Розп’ятого.  У 1722 році в костелі з’явилися два нових вівтарі. Щодо долі вівтаря головного, то вона доволі цікава. В кінці 70-х років минулого століття. з храму забрали неоготичний головний вівтар, який замінили вівтарем з костелу у Старому Самборі. Але з причин, відомих хіба духовенству, вже в часи Незалежності було замінено і цей вівтар. Коли у селі Мальчиці місцевий костел перехрещували на церкву, тамтешній вівтар ХІХ століття перенесли власне до мостиського храму Івана Хрестителя. У вівтарі знаходиться фігура Івана Хрестителя з його батьками по боках, яка є окрасою усього храму. Крім того, в костелі діють ще 2 бічні вівтарі початку ХХ століття – один присвячено Серцю Ісуса Христа, Діві Марії та Святому Антонію, інший – Пресвятій Трійці.

Бічний вівтар Серця Ісуса Христа, Діви Марії та Святого Антонія

Однією з окрас костелу є стильний орган. Це вже другий, новіший, інструмент. Його було урочисто освячено 11 жовтня 1883 року. А зроблено орган було на фабриці Жебровських у Львові. Варто зазначити, що ксьондзи залишилися вельми задоволеними якістю виконаного замовлення. Так, у своєму відгуку тодішній настоятель парафії Роман Стяновський наголошував, що «Панове Жебровські показали не тільки велику фахову здібність, але сумлінність і ретельність, які заслуговують на цілковите визнання; довіру майстри виправдали і за помірковану ціну зробили більше, вчасно і якісно, ніж від них вимагалось за угодою».

Орган, виготовлений на фабриці Жебровських

Ось як характеризують інструмент у збереженому інвентарному описі 1925 року: «Проспект органа неоготичний, дерев’яний, з позолоченими деталями, п’ятивісна структура з простим діленням, завершена фіалами та аркадами…».

Таким орган можна побачити й сьогодні. У нього один мануал на 54 клавіші (10 регістрів) та маленька педаль на півтори октави, всього на 15 клавіш (3 регістра). Орган перебуває, хоч і не в ідеальному, але в робочому стані.

Розписи арок під склепінням

Перевівши погляд, на колонах храму побачимо багато пам’ятних табличок. Більшість із них присвячені духовним особам, які мали стосунок до храму. Проте є тут і пам’ятні знаки на честь осіб світських, які відіграли значну роль в історії та культурі Польщі. Вшановано, зокрема, Адама Міцкевича й Тадеуша Костюшка.

На подвір’ї костелу встановлено пам’ятник Папі Івану Павлу ІІ

Вражаючий оборонний костел Різдва Хрестителя є своєрідним свідком єдності поколінь у вірі та творчості. У його мурах – дух пізнього середньовіччя. А ось тимпан фронтону вінчає барельєф “Всевидючого ока”, створений уже нашим сучасником. Його автор Олександр Оверчук багато років співпрацював як сценограф із львівським театром імені Марії Заньковецької, театрами юного глядача, імені Ле­ся Курбаса, а у 1984-му вперше звернувся до сакральних об’єктів. Його перша робота і прикрашає костел Івана Хрестителя в Мостиськах.

Як добратись зі Львова

Потягом

Електрички Львів-Мостиська відправляються з приміського вокзалу. Розклад дивитись тут. Але зауважимо, що залізнична станція розташована приблизно в 3 км від центру міста.

Автобусом

Автобуси в напрямку Мостиськ відправляються з АС-Західна (навпроти гіпермаркету «Метро») з середнім інтервалом 20-30 хв.

Автомобілем

Їхати трасою Львів-Шегині. Відстань – 70 км.

Мандрівки