Мандрівки

Залізнична брама Львова

1861 року було відкрито залізничний маршрут Львів-Перемишль, який став першим що проходив територією України. А невдовзі після цього знаменного факту на залізниці почалася коїтися незрозуміла чортівня, яку залюбки описувала жовта преса. На львівських коліях з’явився якийсь загадковий потяг, котрий не був вписаний у жодні розклади руху. Потяг із нечуваною швидкістю несподівано з’являвся у найнеочікуваніших місцях і так само несподівано зникав у невідомому напрямку. Обходилося, щоправда без аварій.

Залізничний вокзал Львова

Чортів потяг було неможливо наздогнати, чи затримати. Залізничники лютували, шукаючи розповсюджувача лихих байок,  бо налякані ними пасажири не надто охоче користувалися послугами залізниці. Якось одного вечора загадковий потяг з’явився і на львівському двірці. Зустрічаючі чекали на поїзд із Відня, який прибував із західного напрямку. Аж раптом з протилежного, східного напрямку, на тій же колії виник потяг-привид. Усі заціпеніли, але загадковий потяг замість розтрощити віденський експрес просто прошив його наскрізь і зник в далечі.

Фронтон будівлі вокзалу

Це найвідоміша львівська легенда про потяг-привид і львівський двірець. Схожі легенди, треба відзначити, існували і в інших містах, де з’явилося залізничне сполучення. Але байка про потяг-привид до нинішнього львівського вокзалу безпосереднього стосунку не має. «Трапилася» ця моторошна історія ще на старому двірці, про який теж вартує згадати кількома словами.

Перший львівський вокзал

Отож, перший львівський вокзал урочисто відкрили 4 листопада 1861 року. Належав він до приватного акціонерного товариства залізниці ім. Карла Людвіга. Регулярний пасажирський рух між Львовом і Віднем через Краків того ж дня відкрив потяг, який рухався зі смішною, як на нині, швидкістю 20 км у годину.

Перший львівський вокзал

У 1892 році залізниця стала власністю держави. Гостро постало питання про будівництво у Львові нового двірця, адже з розвитком залізничного транспорту та зростанням кількості бажаючих ним скористатися, старий невеликий вокзал уже не справлявся зі своїми функціями. Тож 1899 року було затверджено проект нового двірця авторства Владислава Садловського, який у своїй роботі використав матеріали і врахував побажання директора залізниці Людвіка Вежбицького.

Вокзал Владислава Садловського. Світлина поч. ХХ ст.

Владислав Садловський народився у Львові, у родині архітектора Віктора Садловського. У 1888-1892 роках майбутній архітектор вокзалу навчався у Львівській, а у 1892-1894 роках – у Віденській політехніці. Протягом двох наступних років, він продовжував жити у Відні де працював асистентом Отто Грубера, який завідував кафедрою у Віденській політехніці. Владислав у цей час особливу увагу приділяє вивченню архітектури власне Австрії і безпосередньо Відня. Проте у 1897 році молодий архітектор повернувся до рідного Львова, де надалі і протікатиме фактично вся його творча діяльність.

Бічний фасад будівлі вокзалу

У січні 1900 року Владислав стає членом Політехнічного товариства у Львові. 1911 рік стає знаковим у житті Владислава, оскільки тоді він переходить на роботу до Львівської політехніки, де робить досить непогану кар’єру. Так, у 1919 році він уже був професором цього навчального закладу і перебуватиме він на цій посаді до 1934 року, водночас очолюючи кафедру ручного та орнаментального рисунку. У 1916-1918 роках його обирали деканом архітектурного факультету.

Серед відомих робіт Садловського у Львові, крім власне двірця, – нові корпуси фабрики Бачевських у стилі раціонального модерну на вулиці Хмельницького у Львові, споруджені у 1908 році, та реконструкція костелу сакраменток на сучасній вулиці Тершаковців, 9.

Скульптури Петра Війтовича на фронтоні будівлі

Отож, протягом 1902-1904 років на місці старого вокзалу тривало зведення нового. Будівельні роботи виконувала фірма Івана Левинського, Альфреда Захаревича та Юзефа Сосновського.

Фронтон будівлі прикрасили скульптурами найпопулярніших тоді місцевих зицарів Антонія Попеля і Петра Війтовича. Фронтон будівлі увінчує скульптурна група авторства Війтовича, що символізує Львів та залізничний рух. Нижче, обабіч головного входу розташовані створені Попелем алегоричні статуї «Торгівля» і «Промисловість». Раніше скульптури прикрашали також бічні флігелі споруди, однак донині вони, на жаль, не збереглися. А основним елементом оформлення головного вестибюля був вітраж «Архангел Михаїл» на тлі панорами Львова.

Скульптури «Торгівля» і «Промисловість» Антонія Попеля

При спорудженні двірця використали найкращі досягнення початку ХХ століття: електричне освітлення і вентиляцію, центральне опалення, перші в Україні електричні ліфти. Це при тому, що у місті, на момент відкриття вокзалу, працювала лише одна малопотужна електростанція. Однією з інженерних дивовиж було ажурне перекриття перонів, яке завдяки нанесеній на нього емульсії світилося уночі. Вхід на вокзал був платним.

Елементи декору будинку

Частину перонів покриває металевий дебаркадер. Авторами дебаркадеру були сам архітектор Садловський та інженер Зеленєвський. Це велике склепінчасте перекриття зі сталі та скла. Ідею дебаркадера висунув ще у 1895 році Юліан Захаревич – ще для старого вокзалу, – але збудували його вже при новому. При будівництві було використано новітні залізобетонні конструкції системи Франсуа Еннебіка, виконаних фірмою Альфреда Захаревича і Юзефа Сосновського за участі інженера Міхала Фінкельштейна. Інтер’єри залів очікування 1-го і 2-го класів спроектував син Юліана Захаревича – Альфред.  Інтер’єри залів очікування 3-го класу, ресторану та їдальні проектували Тадеуш Обмінський та Олександр Лушпинський.

Металево-скляний дебаркадер вокзалу

Аналізуючи усі згадані прізвища, можна сміливо робити висновок, що новий львівський дверець став спільним дітищембільшості авторитетних на той час львівських архітекторів, скульпторів і будівничих, кожен з яких в міру потреби доклався до спорудження одного з найкрасивіших вокзалів Європи. Саме таким визнали львівський двірець одразу після його вельми пафосного відкриття 26 березня 1904 року.

Але далі настало чотири десятки років воєн – Першої та Другої світових, між якими ще була польсько-українська війна за Львів. Це не могло не відобразитися на величній споруді львівського двірця, як на одному з головних стратегічних об’єктів.

Перон львівського вокзалу з дебаркадером

20 червня 1915 року вокзал під час відступу підпалили російські війська. Нищення ще невідновленої споруди продовжилося під час польсько-української війни 1918-1919 років. У результаті бойових дій були знищені первісні інтер’єри та центральний портал.

Після війни почалися роботи з відновлення споруди під керівництвом архітектора Генрика Заремби. У 1923 році на фасаді та всередині будівлі встановлено кілька композицій Петра Війтовича. Повністю перебудова львівського вокзалу завершилася лише у 1930 році. Тоді ж до споруди добудували ще один поверх.

Дебаркадер на світлині поч. ХХ ст.

Але вже через 9 років надійшло нове лихо. Вокзал розбомбили одразу в перший день Другої світової – 1 вересня 1939 року. Після війни тривали суперечки: відновлювати попередній вигляд вокзалу чи знести залишки і побудувати новий. На щастя, вдалося досягнути компромісу: було прийнято рішення відновити фасад будівлі, а інтер’єри, які вже фактично не піддавалися адекватній реставрації, – зробити у стилі тогочасної радянської моди, так званого сталінського ампіру. Основна частина повоєнного відновлення вокзалу тривала протягом 1946-1951 років, а повністю завершилося лише 1957 року. Востаннє вокзал ґрунтовно реставрували у 2003 році, приурочивши роботи до сторіччя споруди.

Львівський вокзал після руйнувань 2-ї світової війни

Сьогодні у приміщенні вокзалу міститься: касовий зал, 6 залів очікування різної комфортності, VIP-зал, зал офіційних делегацій, 3 бари, ресторан, кіоски та різноманітні сервісні об’єкти. Вокзал має 5 перонів і 8 колій. Вихід до перонів забезпечують три підземні переходи, а до першого перону, крім них, ще два зовнішні виходи. Над усіма перонами вокзалу знаходиться знаменитий дебаркадер із броньованим склом.Загальна довжина конструкції — 159 м, ширина — 69 м. Метелеві елементи каркасу виготовлені на комбінаті «Вітковіце» в чеській Остраві.

Головний вестибюль вокзалу

Попри численні негаразди львівський дверець і сьогодні залишається одним з найкрасивіших у Європі і є гідною брамою у світ шедеврів міської архітектури для гостей, що прибувають до Львова залізницею.

Мандрівки