Мандрівки

Злети та падіння Свірзького замку

Цей середньовічний замок є однією з найромантичніших споруд краю.  Збудована на високому пагорбі над мальовничим ставком, ця ренесансна будівля входить до так званої Золотої підкови Львівщини, що обєднує кілька фортець . Та на відміну від подібних споруд в Олеську, Підгірцях чи Золочеві, Свірзький замок значно менше відомий туристові. І причина цьому доволі незвична – у новітні часи ця твердиня занадто рано знайшла свого господаря.

Свого часу легендарний Борис Возницький планував зробити Свірзький замок філією Львівської галереї мистецтв, нарівні із вищезгаданими паи’ятками. Однак споруда на той час уже належала Спілці архітекторів, тож ідея відомого музейника так і залишилася нереалізованою. Відтак до замку у Свіржі ведуть значно менше туристичних стежок, ніж він цього заслуговує.

Віддамо належне творчій спілці архітекторів – вона чесно намагалася привести фортецю до ладу і зуміла вивести її з аварійного стану. Проте можливості спілки виявилися обмеженими. Мляві реставраційні роботи тривають тут і досі, проте коли вони завершаться, сказати ніхто не береться.

Тож ця потенційна туристична перлина поки що чекає на нові часи свого розквіту. А їх у довгій історії Свірзького замку було чимало – як і періодів занепаду.

***

Село Свірж, розташованев 45 кілометрах від Львова, на півдорозі між Перемишлянами та Бібркою, вперше згадується у писемних джерелах у XIV столітті як власність руського боярина Гліба Дядковича – у ті часи Свірж мав статус міста. Десь наприкінці XY століття, у 1480-х роках, тодішні власники містечка, Андрій та Мартин Свірзькі, заклали замок. Це була одноповерхова мурована оборонна споруда з двома вежами по краях стін. Одна з них збереглася донині, як і окремі фрагменти стін нижніх ярусів.

Замок мав вигідне для оборони розташування – був розміщений на горі Белз, з трьох сторін його захищали ставки та болота, з четвертої – глибокий рів. У перший період свого існування твердиня зазнавала постійних перебудов – про дату однієї з них свідчить вирізьблене над вхідною брамою з внутрішнього боку число 1530. Однак історичних джерел про життя замку і ті часи, на жаль не збереглося.

Значно більше відомостей існує з XVI століття, коли Свірзький замок стає власністю графа Олександра Цетнера. Граф викупив замок у Свірзьких у 1641 році і активно зайнявся його зміцненням та розбудовою. Будівельними роботами керував відомий фортифікатор, будівничий Королівського арсеналу у Львові артилерійський генерал Павло Гродзіцький.

До укріплення замку нового власника підштовхнули події українсько-польської війни 1648-1654 років, коли фортецю кількоразово здобували козацькі загони, а одного разу спалили татари. Праця генерала Гродзіцького не була марною – укріплений ним замок витримав кілька татарських наскоків, а у 1672 та 1675 роках – багатоденну облогу турецьких військ. В останньому випадку у Свіржі навіть укрилася залога з розташованого неподалік і слабше укріпленого Поморянського замку.

З тих часів походить і найпопулярніша свірзька легенда – про зрадницю, що зачиняє двері. Мовляв, у давні часи місцева дівчина закохалася в одного з чужинецьких солдатів, чиє військо обложило фортецю. Романтична юнка, втративши розум від кохання, відчинила чужинцям замкову браму.  Вороже військо захопило твердиню, але винагороди зрадниця не дочекалася. Чужинці не оцінили її жертви, вкинувши дівчину до замкової криниці. Відтоді її тінь щоночі блукає замком, завбачливо зачиняючи за собою всі двері…

Посприяла цьому дівчина з легенди чи ні, але вже у XVIII столітті  Свірзький замок поступово втрачає оборонне значення, перетворюючись на парадну магнатську резиденцію. Замкові фасади та внутрішні покої набувають  пишного оздоблення, а поруч із замком розбивають парк в англійському стилі, площею близько 3 гектарів..

Золотий вік замку, пов’язаний з родиною Цетнерів, закінчився на початку ХІХ століття. Після цього виплеканий ними замок-палац  протягом сотні років періодично переходить з рук у руки, і кожен новий господар перебудовує споруду на власний лад. Наприкінці століття замок зовсім занепав і почав перетворюватися на руїну. Спочатку обвалився північний корпус, а згодом руйнації зазнала і східна частина фортеці.

***

Нове відродження Свірзького замку пов’язане з іменем офіцера австрійської армії графа Роберта Лямезана де Салінса, який викупив його у 1907 році. Новий власник вклав у реставрацію споруди великі кошти, перетворив його на розкішну резиденцію з багатими інтер’єрами.

Та невдовзі розпочалася Перша світова війна, і замок спіткала нова халепа – 2 вересня 1914 року, підпалений російськими військами, він згорів разом з усіма цінностями, родинними портретами і бібліотекою. Залишилися лише голі стіни.

Проте ще до завершення війни граф де Салінс із запалом взявся за відновлення замкового комплексу, завершивши основну частину робіт у 1917 році. По смерті де Салінса відновлення споруди продовжив його зять, граф Тадеуш Комаровський. Реставраційні роботи обірвала лише Друга світова війна та прихід в Галичину червоної армії.

Радянська влада націоналізовала замок, однак застосування йому довгий час знайти не могла. Відомо, що певний час споруда використовувалась як школа трактористів, а більший час взагалі  пустувала. І лише у 1970-х рокахі замок був переданий на баланс Спілки архітекторів.

Спілка, яка планувала розмістити тут Будинок творчості архітекторів, з ентузіазмом взялася за реставрацію стін та приміщень фортеці – були відновлені білокам’яні портали проїзду центральної вежі, заново перекладені кам’яні сходи, бордюри, повністю замінена покрівля, відновлені інтер’єри внутрішніх покоїв, а також господарських будівель. Однак за кілька років запал реставраторів охолов і багаторічні кволі роботи так і не повернули стару фортецю до активного життя.

Певний час обласна влада Львівщини просувала ідею передачі замку в концесію. У 2009 р. Кабмін навіть прийняв відповідне рішення, однак бажаючих взяти Свірзький замок у свої руки не знайшлося. Відтак майбутнє старовинної твердиніі далі залишається невизначеним.

***

Поруч із замком розташовані ще два цікаві об’єкти. Руїни старовинної сторожової вежі кіноманам зі стажем безсумнівно нагадають радянську екранізацію «Трьох мушкетерів» – саме у ній безстрашні герої роману Александра Дюма влаштували свій сніданок під ворожими кулями у фінальній сцені фільму.

Збереглося два яруси вежі, висотою близько 6 метрів. У нижньому з них можна побачити автентичні бійниці.

Сторожова вежа

Неподалік замку, на території парку , розмістився костел, що веде свою історію з XY століття. Нинішня будівля костелу походить з 1546 року і збудована на місці старішого дерев’яного храму Андрієм Свірзьким (нащадком одного із засновників замку). У XVII-XVIII століттях костел зазнав значних перебудов, відтак не зберіг свого первісного готичного вигляду – його фасад має виражений ренесансний характер, хоча й з вкрапленнями пізніших стилів.

До костелу від замку вів підземний хід, завалену частину якого можна побачити з рову біля перекидного моста.

Храм, яким довгий час опікувалися отці-домінікани, у радянські часи використовувався як склад, а з 1995 р. переданий місцевій греко-католицькій громаді. Тепер тут церква Святої Трійці та Успіння Богородиці. Проведений ремонт зі встановленням бляшаного купола та фарбуванням храму у салатовий колір різко змінили його вигляд.

Церква Святої Трійці та Успіння Богородиці

Як добратись зі Львова

Автобусом

З АС № 5 на вулиці Зеленій автобусом Львів-Перемишляни (через Свірж). Автобуси курсують з середнім інтервалом 60 хв.

Автомобілем

Трасою Львів-Бібрка-Івано-Франківськ, у Бібрці звернути ліворуч. Відстань від Львова – 45 км

або

Трасою Львів-Перемишляни-Івано-Франківськ, у трьох кілометрах за Перемишлянами звернути праворуч. Відстань від Львова – 65 км

Мандрівки