Мандрівки

Палац гіпсових королів. Львівська вілла сімейства Франців

В півгодині ходи від окупованого туристами центру Львова розташований мальовничий район, в який забрідає хіба випадковий, або дуже дотошний мандрівник. Це частина Нового Світу, забудована на переломі XIX-ХХ століть численними палациками та віллами, окремі з яких є справжніми архітектурними перлинами. Саме такою є споруда, про яку піде мова, і яку одне зі столичних видань нещодавно внесло до Топ-15 найефектніших житлових будинків  українських міст.

Вілла Юзефи Франц

Будинок, який у Львові інколи називають «палацом гіпсових королів», був зведений у 1892 році (пізніше, у 1904-му його було частково перебудовано), для Юзефи Франц, вдови власника гіпсової фабрики Йосифа Франца. Будувався він, так би мовити, на «родинній» території – вся ця частина Нового Світу носила назву Францівка, саме на честь власників вілли. Причиною цьому, звичайно був не будиночок – неподалік, в кінці нинішньої вулиці Коновальця, розташовувалися гіпсові кар’єри та фабрика братів Франц. На місці колишнього кар’єру, до речі, пізніше  утворилися Піскові (або Алтайські) озера, де ще донедавна любили відпочивати львів’яни.

Вілла Юзефи Франц

Гіпсова фабрика, з огляду на будівельний бум кінця ХІХ століття, у ті часи була дуже прибутковим підприємством і працювала в напруженому режимі. Тут виготовлялись гіпсові бюсти, скульптури та різноманітні декоративні елементи для будинків, що масово споруджувалися поруч.

Купол над наріжником будівлі

Саме на території Францівки у 1890-х роках розпочалося жваве будівництв вілл для гонорових львівських аристократів та новоявлених буржуа, тож клієнтуру довго шукати не доводилось. Та й самі «гіпсові королі», як тепер мовиться, вчасно зловили тренд. Прикметно, що вулицю 29 Листопада (теперішню Коновальця), де й будувалися найрозкішніші будівлі, заклали саме за ініціативою сімейства Франців. І не дивно, що здобувши на цьому будівельному бумі величезні статки, вони збудували в цьому престижному районі найвишуканішу віллу.

Алегоричні скульптури над портиком парадного входу

Проектував цей яскравий зразок необарокової палацової архітектури відомий архітектор Ян Перось – випускник Львівської політехніки, який протягом кількох років працював у Львові. Пізніше Перось став головним архітектором Нового Сонча, а з 1900-го продовжив кар’єру будівничого у Кракові, де також став членом міської ради та віце-президентом краківської Торгівельної палати.

Скульптура грифона

Проект вілли Юзефи Франц сам архітектор вважав настільки вдалим, що у тому ж 1892 році представив його на будівельній виставці у Львові

Це цегляний тинькований будинок, у плані наближений до чотирикутника, але дуже асиметричний за своєю конфігурацією. Мансардні дахи будівлі акцентовані триярусною вежею, що завершується куполом. Ну й головне, що виділяє віллу Юзефи Франц серед сусідніх будинків – це багатий скульптурний декор в стилі необароко чи неорококо, яким її оздоблено.

Насамперед привертають увагу дві алегоричні постаті, що зручно вмостилися над портиком парадного входу до будинку. В інших місцях будівлі бачимо скульптури грифонів, голови людей, левів та якихось міфічних персонажів, мушлі і картуші та інше оздоблення.

Фрагмент скульптурного оздоблення вілли

Усі ці виконані в дуже строкатій стилістиці скульптури належать різцю одного з найцікавіших львівських митців – Едмунда Плішевського. Він був тісно пов’язаний з провідними львівськими скульпторами Леонардом Марконі та Петром Гарасимовичем, і став дуже популярним у місті саме в 1892-му, після створення ним фонтану з алегоричних гіпсових фігур та алебастрових ваз для Львівської будівельної виставки. Фонтан цей розміщувався якраз біля павільйону гіпсової фабрики Франців, і, вочевидь, припав до душі Юзефі Франц, яка запросила скульптора до оздоблення власної вілли. Цікаво також, що до створення згаданого фонтану долучився і архітектор будівлі – Ян Перось. Тож співпраця обох митців на той час уже мала певну історію.

Фрагмент скульптурного оздоблення вілли

Плішевський виконав декорації багатьох будинків у Львові, зокрема ще однієї знакової вілли лікаря Татарчука на вулиці Лепкого, 20. Цей будинок має вишукані неорокальні форми, які підкреслені скульптурами авторства Плішевського, чільне місце серед яких мала велика статуя Богоматері на наріжнику, яка, на жаль, не збереглася.

Фрагмент скульптурного оздоблення вілли

Едмунд Плішевський був також серед кола провідних львіських скульпторів, яких було запрошено до оздоблення Міського театру (нинішньої Опери). Йому, зокрема, належать композиції «Вакханалія» і «Гомер, що читає свої поеми» на бічному фасаді театру. Скульптор також брав участь в оздобленні будинку Польського політехнічного товариства (нині вулиця Дудаєва, 17), де його різцем створені емблеми техніки на фасаді будівлі та зображення міфічного бога природи в її вестибюлі.

Парадні ворота з боку вул.Коновальця

Та повернемося до вілли Юзефи Франц. Окрім чудового скульптурного оздоблення зовнішніх фасадів будинку, він мав витончений декор і в інтер’єрі, де збереглися ліпнина на стінах та плафони. Особливо вражають каріатиди, розміщені у залі на другому поверсі. Загалом внутрішнє планування дворядне, з великими залами на першому поверсі, та коридорне на другому.

Каріатида в інтер’єрі будинку

Віллу оточувала простора садово-паркова ділянка, яка збереглася і донині.

Юзефа Франц померла 1907 року. ЇЇ нащадки недовго володіли віллою. Після Першої світової війни вона пейшла у власність інженера Карла Ріхтманна. У 1930-х роках власниками вілли були граф Мечислав Ходкевич і його дружина Феліція. А вже в 1939 році, після приходу «перших совітів», будинок націоналізували. У 1950-х роках тут розмістили дитяче відділення обласного туберкульозного диспансеру, а пізніше – Львівський обласний лікарсько-фізкультурний диспансер, який функціонує тут і донині.

У 90-х роках минулого століття на це приміщення певний час претендувало Генконсульство Російської Федерації у Львові, але львівська влада, попри тиск зі столиці, віллу росіянам не віддала. Скандальна ситуація виникла і в 2018-му, коли з’явилася інформація, що обласна влада планує виселити з колишньої вілли медиків і продати пам’ятку. Однак поки що її статус залишається незмінним.

Адреса: м. Львів, вул. Коновальця, 47.

На карті:

Мандрівки