Мандрівки

Церква Івана Хрестителя у Городку: храм галицьких майстрів і будителів

Дерев’яна церква Івана Хрестителя у Городку, збудована у 1755 році, є одним з найвизначніших  храмів галицької архітектурної школи і пам’яткою архітектури національного значення. Після довгих років занепаду у радянські часи, коли вона опинилася під загрозою цілковитого знищення, сьогодні ця давня святиня повернула собі статус одного з центрів християнського життя міста. А проведена нещодавно реставрація дозволила пам’ятці засяяти, як в часи її побудови, нагадуючи нащадкам про неперевершене мистецтво галицьких будівничих минулого.

Церква Івана Хрестителя

Первісна церква на цьому місці, неподалік колишнього дитинця на Черлянському передмісті, була збудована ще в 1403 році. Вона була найдавнішим згаданим в документах храмом на території Городка. До наших днів ця святиня не дійшла, і як вона виглядала, можна лише уявляти.

Городок у ті часи був улюбленим містом короля Владислава ІІ Ягайла, який часто навідувався і подовгу жив у ньому. Зрештою, саме в Городоцькому замку монарх і помер в у березні 1434 року.  Польський король, зрозуміло, був католиком, але намагався толерантно ставитися й до інших релігійних конфесій. Зокрема відомо, що Владислав ІІ подарував українській церкві Івана Хрестителя луги та ґрунти в околиці старого Вишенського гостинця. У 1443 році брат Ягайла Свидригайло, якому дістався Городок після смерті Владислава, підтвердив королівський дарунок спеціальним привілеєм, причому писаний той був руською мовою.

Церква Івана Хрестителя на світлині 1918 р.

1660 року первісний храм Івана Хрестителя згорів і був відбудований коштом родини Попелів. Проте у 1752 році церква знову згоріла під час великої міської пожежі. Через три роки, у 1755-му, на згарищі було збудовано новий храм, який і дійшов до наших часів

Це тризрубна, триверха будівля, розмірами 19,8×6,8 м. Три об’єми майже квадратні в плані, їх оточує стрімке піддашшя, яке при західній стіні бабинця розриває односхилий дашок на вхідними дверима. Стіни підопасання шальовані вертикально дошками і лиштвами, а надопасання — кожуховані гонтами. Дахи церкви також вкриті гонтами. Будівлю завершують три низькі восьмерики (над навою більший), вкриті невеликими верхами, які вінчають ліхтарі з маківками.

Маківки церкви

У південних стінах нави і вівтаря існують бічні входи. При східній стіні прибудована дерев’яна каплиця, вкрита двосхилим дахом.

У 1802 році з південного боку храму збудували муровану каплицю Усікновення Голови Івана Хрестителя, де встановили невеличкий іконостас, а у підвалі – скульптурне зображення голови Івана Хрестителя на підносі. За народними переказами, у ті часи на літнього Івана, 7 липня, місцеві мешканці щороку виконували своєрідний обряд, заходячи на колінах в одні двері каплички і виходячи в інші.

Інтер’єр церкви

Настінний розпис храму виконав у 1861 році маляр Федір Щербоковський. Про це свідчить відповідний напис над вхідними дверима,  дещо пошкоджений при одній з реставрацій.

У 1863 році у північно-східному напрямку від церкви звели високу муровану, квадратну у плані триярусну вежу-дзвіницю. Її видно з усіх сторін Городка, і нині ця вежа є одним із символів міста.

Склепіння церкви

Розпис церкви і зведення дзвіниці припали на часи, коли парохом церкви Івана Хрестителя був отець Лев Терещаківський – одна з найвизначніших українських постатей не лише Городка, але й усієї Галичини. Випускник Львівської духовної семінарії о. Лев Терещаківський був провідним діячем Головної Руської Ради, засновником «Галицько-Руської Матиці». Саме він на одному із засідань Ради у червні 1848 року проголосив ідею створення на пожертвування всього українського населення східної Галичини Народного Дому, який служив би піднесенню духовної культури народу шляхом заснування бібліотек, читалень, музеїв, друкарень, стипендійних фондів.  У 1849 році о. Терещаківський від імені Головної Руської Ради звернувся до австрійського уряду щодо безоплатної передачі руїн старого Львівського університету (на теперішній вулиці Театральній) та земельної ділянки біля них, де й був збудований Народний Дім.

З 1861 по 1874 рік Лев Терещаківський служив парохом церкви св. Івана Хрестителя у Городку, де, як вже згадувалось, ініціював новий розпис інтер’єру і будівництво дзвіниці. Втім, його активна діяльність не обмежувалася храмом – зокрема, протягом 1861-1866 років він був послом до Галицького Сейму у Львові від округу Городок – Янів. Отець Терещаківський також відзначився як журналіст і просвітитель –  дописував до  «Зорі Галицької» та інших газет, видав перший український підручник пасічництва «Наука о пчоловодстві», заснував в Городку антиалкогольне товариство при церкві Благовіщення Пресвятої Богородиці. У Городку Лев Трещаківський й помер і був похований на міському кладовищі.

Іконостас

Іншими славетними постатями, що служили в городоцькому храмі Івана Хрестителя, були батько і син Лиски. Отець Володимир Лиско, що був освячений на служіння митрополитом Андреєм Шептицьктим у 1910 році, довгі роки завідував парохією у Городку. Він був провідником майже всіх повітових українських організацій, а у листопаді 1918 року брав активну участь у проголошенні ЗУНР в місті. О. Володимир також заснував чотирикласову приватну українську школу та організував прихисток для сиріт. Принагідно здійснив реставрацію дещо занепалої церкви Івана Хрестителя. Після знищення комуністичною владою української греко-католицької церкви він відмовився переходити на російське православ’я, за що був ув’язнений до сумнозвісного табору Домб’є.

Вежа-дзвіниця

Ще трагічнішою була доля його сина, о. Романа Лиска. Як і його батько, отець Роман після львівського псевдособору категорично відмовився переходити у московське православ’я. У вересні 1949 року він був ув’язнений до сумнозвісної тюрми на вулиці Лонцького у Львові. Отця Романа звинуватили у сприянніі ОУН та переховуванні вояків УПА. У жовтні 1949-го внаслідок жорсткогих катувань він помер у в’язниці. Де поховане тіло священника – невідомо й донині. У 2001 році, під час візиту в Україну папи Івана Павла ІІ, отець Роман Лиско був беатифікований разом з іншими новомучениками УГКЦ. Сьогодні Роман Лиско є святим покровителем Городка, а на колишньому парохіяльному домі при церкві, де він мешкав, встановлено меморіальну дошку.

Поруч з нею – ще одна меморіальна таблиця, на честь видатного українського письменника Уласа Самчука. Письменник, який був тісно пов’язаний з ОУН, під час Другої світової війни за допомогою тодішнього пароха Е. Роздольського переховувався у цьому будинку від німців. Самчук разом зі своєю дружиною ТетяноюПраховою-Чорною жив тут з листопада 1943-го до липня 1944-го, написавши за цей час працю «Юність Василя Шеремети». Свої спогади  перебування у Городку письменник пізніше описав у книзі спогадів «На білому коні».

У повоєнний час радянська влада не лише ув’язнювала і вбивала священиків, але й масово закривала храми. Не минула ця доля і церкву Івана Хрестителя. Залишившись без догляду, вона настільки занепала, що почала валитися. Ситуацію частково врятувало надання храму статусу пам’ятки республіканського значення у 1968 році. Була проведена сяка-така реставрація, під час якої, однак, з церкви зникли майже всі цінні речі, у тому числі ікони старого іконостаса.

Меморіальні дошки на честь Уласа Самчука та о. Романа Лиска

Другу, більш кваліфіковану реставрацію здійснили у 1980 році за проектом архітектора Богдана Кіндзельського. Храм було відновлено у його первісному вигляді, після чого його оголосили пам’яткою народної архітектури галицької школи. Тут було відкрито краєзнавчий музей. А в кінці 1980-х років у церкві Івана Хрестителя відновили богослужіння. Сьогодні храм належить громаді Православної церкви України.

Як добратись зі Львова

Потягом

Електрички Львів-Мостиська, що курсують через Городок, відправляються з приміського вокзалу. Розклад дивитись тут.

Автобусом

Автобуси Львів-Городок відправляються з приміського залізничного вокзалу з середнім інтервалом 20-30 хв.

Автомобілем

Їхати трасою Львів-Шегині. Відстань – 28 км.

Мандрівки