Мандрівки

Скандальні забудови Шпрехера. Перші львівські хмарочоси

Проблема скандальних забудов, притаманна українським містам початку ХХІ століття, виявляється геть не є новою. Сто років тому, на початку століття двадцятого, найвищі на той час львівські будинки зводилися теж із чималими скандалами. Проте сьогодні, принаймні, без знаменитого будинку Шпрехера, він же – Будинок книги, вже важко уявити центр Львова. Усе ж таки між скандальними забудовами тодішніми і теперішніми є принципова різниця. Сто років тому забудовники, хоч і намагалися в різні способи обхитрити закони, все ж не були позбавлені естетичного смаку.

Будинок, знесений Шпрехером задля побудови “хмарочосц”

Перший будинок на місці нинішнього шпрехерівського було зведено ще 1829 року. У ньому часто змінювалися власники (у 1902-1912 роках тут, приміром, діяла мегапопулярна кав’ярня «Монополь»), аж поки споруду не довели до аварійного стану. Цим не проминув моментально скористатися один з найбагатших мешканців міста, гебрейський купець Йона Шпрехер. У 1910 році будинок стає його власністю, а вже наступного року улюблений архітектор нового власника Фердинанд Касслер береться за проектування нового будинку, який мав приголомшити Львів. Так і сталося. Однак це приголомшення супроводжувалося нечуваним скандалом.

“Хмарочос” Шпрехера на пл. Міцкевича

Для кращого розуміння тогочасної ситуації вартує дещо дізнатися про самого Йону Шпрехера. Цей багатій, власник однієї з найбільших будівельних фірм в Галичині, славився на все місто своїми екстравагантними поглядами, в тім числі й на архітектуру. А ще Шпрехера знали, як людину вельми вперту, спритну…і скупу. Йона завжди ходив у подертому обношеному одязі і лише пішки, аби зекономити 25 грошів, харчувався виключно картоплею з олією. Зате будувати полюбляв з розмахом.

Фрагмент будинку

Спорудження першого львівського хмарочосу розпочалося влітку 1912 року, невдовзі після знесення старого будинку. Роботами керував безпосередньо Фердинанд Касслер у спілці з Юліушем Цибульським. У лютому 1913 року магістрат затвердив плани фасаду, але водночас з’явились перші критичні зауваження щодо споруди. Найбільшим побоюванням було те, що запроектовані Касслером дві високі вежі будуть надмірно конкурувати з силуетом вежі Латинської катедри. У квітні 1914 року, коли будівля вже сягнула п’ятого поверху, з гострими протестами проти неї виступили головний охоронець львівських пам’яток старовини Тадеуш Обмінський і клір катедри. У магістрату не виявилося іншого рішення, як призупинити будівництво. «Мораторій» тривав аж чотири роки і лише у серпні 1918-го Шпрехер повторно звернувся з прохання поновити дозвіл на будівництво. В голосуванні магістрату, що проходило досить бурхливо, перемогла позитивна пропозиція архітектора Вінценти Равського. Шпрехеру дозволили завершити будівництво при умові часткової зміни верхівки дому, а висота фасаду була обмежена 24 метрами замість 26. Хоча, як виявилося, краєвид на катедру ці обмеження не врятували.

Одна з башточок, що завершують будинок

Будинок нараховує шість поверхів і завершується великим мансардним дахом з башточками. В стилістиці споруди переважають академічні варіації: півколони та пілястри різних габаритів, декоративні проміжні карнизи і сандрики. Відгомін сецесії відчутний в рельєфах на пілонах порталу – примхливих драконах і ящерах, виконаних ймовірно скульптором Зигмутом Курчинським в 1913-1914 роках. Застосовано центральне опалення та вентиляцію, використано залізобетонні конструкції.До речі, кам’яниця Шпрехера – це ще й перший будинок у Львові, обладнаний двома швидкісними електричними ліфтами.

Півкруглий еркер, що прикрашає фасад

Будівництво завершили у 1921 році, а на початку 1922 року в будинку Йони Шпрехера, як і частково планувалося, розташувалися різні установи. Переважну більшість приміщень зайняли контори найбільшого французького нафтового концерну «Малопольща», в складі якого були підприємства «Альфа», «Вулкан», «Домброва», «Нафта», «Карпатське нафтове товариство». Крім них тут розміщувались крамниці, бібліотека, консульства Румунії та Угорщини. На першому поверсі знаходилась аптека Стенселя (нині «Аптека на Марійській площі»), інтер’єр якої в стилі бідермаєр виконав у 1921 році знаний архітектор Генрик Заремба.

У 1946 році, згідно з постановою Львівського міськвиконкому, будинок передано на баланс тресту «Львівнафтогазрозвідка», пізніше реорганізованого в ДГП «Західукргеологія», а з 16 травня 2001року – ДП «Західукргеологія» НАК «Надра України». У радянські часи на даху хмарочоса знаходилась п’ятикутна зірка з портретом Сталіна в центрі. До середини 1950-х років тут функціонували залізничні каси, із середини 1960-х років приміщення першого поверху перебудували для розташування в ньому Будинку книги. Сьогодні, крім книжкових крамниць, тут розташувалися й модні бутіки.

Не без скандалу звівши будинок на Марійській площі, Шпрехер затіяв не менш грандіозний проект на вулиці Академічній. До 1920 року на сучасному проспекті Шевченка,7 стояла триповерхова кам’яниця з популярною кав’ярнею Фрідріха Шнайдера. Сюди полюбляла вступати місцева інтелігенція, у тім числі й Іван Франко. Можна припустити, що інтелігенція Шпрехера ненавиділа. Тільки но вона вподобала собі місце у «Монополі», як Йона викупив і зніс будинок. Тільки но інтелігенція пригріла собі місце у Шнайдера, як історія повторилася.

Будинок Шпрехера на вул. Академічній

Проект нового хмарочоса, який мав перевершити перший, знову взявся творити Фердинанд Касслер. Будинок зводили протягом 1929-1931 років у так званому «американському стилі». Восьмиповерхову будівлю одразу після спорудження оцінили, як одну з найрепрезентативніших в стилі функціоналізму. Понад три десятка років майже 30-метровий велет залишався найвищим будинком Львова.

Споруда має залізобетонний каркас. Вертикально по всій висоті будинку розміщені великі вікна. Стіни облицьовані плитами зі штучного граніту та мармуру, а у внутрішніх подвір’ях-колодязях — білою керамічною плиткою. Інтер’єри декоровані алебастровими плитами.У центральній частині будинку розташована спіральна сходова клітка, оздоблена мармуровими плитами. По обидва боки відходять коридори, вздовж яких розташовані кабінети та два блоки сантехнічних приміщень. Усі каменярські роботи виконувала фірма Людвіка Тировича.

Будинок на вул. Академічній невдовзі після побудови

Будинок мав два ліфти віденської фірми Артура Фрейслера. У 1968 році менший ліфт, що розташовувався між сходами, демонтували.

Використовували споруду як офісну, на першому поверсі були магазини, частину приміщень орендували під помешкання.У радянські часи в будинку, окрім Об’єднання профспілок  Львівщини, також розташовувалися міськком КПУ, популярний свого часу магазин одягу «Елегант» та знаменита у львів’ян різних соціальних можливостей «Домова кухня», на місці якої з 1997 року розташувався «Макдональдс».

Так виглядав попередній будинок на місці майбутнього “хмарочосу” Шпрехера

Модерністичний офісний будинок Шпрехера — найпомітніший на проспекті. Його звели як маніфест новітніх ідей архітектури ХХ століття, відтак природно, що при зведенні консервативні львів’яни обурювалися і протестували. Правду кажучи, навіть нині «Будинок профспілок» суттєво контрастує із розкішно декорованими будівлями у стилі історизму.

З висоти років можна по різному ставитися до архітектурної «творчості» Шпрехера та Касслера. Але головне в тому, що саме вони чи не першими почали творити нову «офісну» архітектуру міста, залишивши в ній свій уже легендарний слід.

Мандрівки