Мандрівки

Давній Фельштин: костел святого Мартина і не тільки

Село Скелівка на Старосамбірщині, що до 1945 року носило назву Фельштин, має давню і славну історію. Перша згадка про нього датується 1390-м роком. Середньовічний Фельштин, що належав полонізованій родині вихідців з Німеччини Гербуртів, мав добре укріплену фортецю, яка позначена на карті французького інженера Боплана. Збереглася також згадка про зруйнування фельштинського замку козацьким загоном Івана Наперстка  у 1649 році, під час визвольної війни під проводом Богдана Хмельницького.

Костел святого Мартина

На жаль, від замку у нинішній Скелівці не залишилось жодних слідів. Як і від ратуші, яка стояла посеред центральної площі Фельштина (містечку ще в 1551 р. було надано магдебурзьке право). Натомість середньовічний костел, збудований у XVI столітті, чудово зберігся і є однією з найцінніших пам’яток готичної архітектури на території Львівщини. Разом з вежою-дзвіницею він занесений до Реєстру пам’яток України національного значення.

Костел святого Мартина у Фельштині був закладений Яном Гербуртом на початку 1500-х років на місці спаленого татарами давнішого дерев’яного храму. Костел носив яскраво виражений оборонний характер і разом з дзвіницею входив у систему міських фортифікацій.

Костел святого Мартина та вежа-дзвіниця

Окрім цього храм виконував роль родинної усипальниці Гербуртів – у крипті костелу, його підлозі та бічних каплицях упокоїлась значна кількість представників цього знатного роду. Серед найзначніших осіб, похованих тут – єпископ Валентин Гербурт та сяноцький каштелян Ян Гербурт.

Костел пов’язаний і з іншими відомими особистостями. Зокрема, за легендою, саме в ньому брали шлюб російський цар-самозванець Лжедмитрій і дочка польського магната Марія Мнішек.

Вежа-дзвіниця

Проте зі згасанням династії Гербуртів костел, як і Фельштин загалом, почав занепадати. Перші записи про потребу грунтовного ремонту храму датовані ще серединою 17-го століття і у подальшому такі повідомлення з’являються регулярно. Особливо дошкуляли часті пожежі. Зокрема, під час однієї з них, у 1808 році, вигорів дах костелу та завалилась верхня частина дзвіниці.

Протягом 19 століття храм неодноразово реставрувався, хоча й не завжди вдало. Чи не найсерйознішу реставрацію провели у 1904 році за кошти Крайового сейму – тоді грунтовно посилили мури, відновили давні  готичні щипці, дах покрили черепицею. Внаслідок цих робіт  костел набув виразних рис модного тоді неоготичного стилю.


Костел святого Мартина та вежа-дзвіниця

Проте уже невдовзі, під час боїв Першою світової війни у 1914 році, костел зазнав значних руйнувань від обстрілу російської артилерії. Внаслідок попадань набоїв у храмі були пошкоджені мури, склепіння нави, дахи. Постраждали головний і бічні вівтарі, каплиці, розписи і надгробки XVI ст. Існує версія, що костел був обстріляний росіянами свідомо, через перекази про вінчання в ньому Лжедмитрія з Мариною Мнішек. Своєрідна помста із запізненням у три століття…

Роботи з відновлення костелу, які розпочалися зразу ж після повернення в Галичину австрійської влади, виявилися довгими і тривали до 1937 року. Внаслідок реставраційних робіт костел став вищим на 1,5 метра – саме на таку висоту підняли його склепіння. Було виконано новий головний вівтар, в який включили збережені скульптури та барельєфи зі старого . Відновили також вівтарі у бічних каплицях, розбиті надгробки.

Костел св.Мартина на поштівці поч. ХХ ст.

У 1933 році костел святого Мартина отримав статус історичної пам’ятки. Проте нова влада, яка укорінилася у Фельштині після другої світової війни, на це зважала мало. Храм було закрито, тривалий час у ньому містився склад мінеральних добрив. Картини та мармурові надгробки, а також величезний вівтарний хрест були вивезені в Олеський замок. Лише за часів Незалежності, у 1990 році, споруду передали віруючим УГКЦ.

Ремонт, проведений новими власниками, дещо змінив вигляд давньої святині. Дах храму покрили металочерепицею, його стіни наново потинькували, знищивши останні сліди давніх розписів. Залишки головного вівтаря закрили високим іконостасом, а частину давніх надгробків та вівтарів було передано до Львівської галереї мистецтв.

Костел та вежа-дзвіниця після руйнувань 1-ї світової війни

Костел є однонавною будівлею з двома бічними каплицями — північною св. Валентина і південною св. Анни. Храм має відкрите цегляне мурування з скісними ступінчастими контрфорсами, каплиці – з прямими контрфорсами. Обидва фасади, східний і західний, завершуються високими фронтонам і оздоблені архітектурними бійницями. Високий дах вінчає невеличка сигнатура. Доповнює ансамбль вежа округлої форми, що притулилась до бічного фасаду.

Сучасний інтер’єр костелу

Поруч з костелом стоїть триярусна квадратна вежа, яка була збудована як оборонна споруда, а згодом почала виконувати функції дзвіниці. Припускають, що її звели раніше костелу як частину фортифікацій міста — вона виконувала функції міської брами. На другому ярусу у давнину розміщувався годинник.

Після пожежі 1808 року завалилась верхня частина вежі, яку відбудували лише у 1863-му. У 1914-му дзвіниця була підірвана російським військом. При падінні верхніх ярусів було знищено закопані під нею дзвони. Відбудову вежі провели у 1931-37 роках, тоді ж з уламків старих дзвонів відлили нові.

Церква Кузьми та Дем’яна

Від давнього Фельштина збереглося ще декілька цікавих пам’яток. Неподалік костелу стоїть дерев’яна церква Кузьми і Дем’яна з окремо стоячою  дзвіницею. Храм доволі скромний, але має поважний вік – збудований він у 1790 році.

У Скелівці зберігся також палац 17-18 століття – пам’ятка архітектури місцевого значення. Споруда, в якій почергово мешкали кілька панських родин, має багату історію. У міжвоєнний час вона використовувалась для богословських студій при Хирівському єзуїтському ліцеї.  Після другої світової війни палац окупували енкаведисти, пізніше тут функціонувала психіатрична лікарня, а зараз в колишньому палаці міститься туберкульозний диспансер.

Панський палац

У центрі села в листопаді 2007 року встановили пам’ятник літературному герою – персонажу відомого сатиричного роману Ярослава Гашека бравому вояку Швейку, чиї пригоди поміж іншим відбувалися і на території давнього Фельштина.

 

Пам’ятник бравому воякові Швейку

Як добратись зі Львова

Потягом

Електрички Львів-Самбір-Сянки відправляються з приміського вокзалу. Розклад дивитись тут.  З Самбора в напрямку Скелівки ходить дизель-поїзд, однак графік його доволі незручний (відправлення о 7.40 та 20.40). Від залізничного вокзалу Самбора до Скелівки доволі часто  їдуть автобуси Львів-Добромиль (через Скелівку) та місцеві маршрутки.

Автобусом

Їхати автобусом Львів-Добромиль (через Скелівку) з АС-Західна (вулиця Городоцька, гіпермаркет Метро). Середній інтервал руху 1 год.

Автомобілем

Їхати трасою Львів-Самбір-Ужгород. У Самборі звернути праворуч, в напрямку на Хирів-Добромиль. Відстань від Львова – 95 км.

Мандрівки