Мандрівки

Палац Страхоцьких. Мостиська романтика

Львівщина багата на різноманітні палаци та замочки, які свого часу так полюбляло зводити для себе амбітне та грошовите панство. На жаль, більшість із цих романтичних перлин минулих століть нині перебуває у жахливому стані, адже в радянські часи доглядати за матеріалізованими в камені причудами класово ворожих елементів вважалося нелогічним. Трохи більше пощастило тим пам’яткам, в яких не розміщували склади хімікатів, а облаштували якісь установи. Як от школу в палаці Страхоцького в північному передмісті Мостисьок – Рудниках. То ж нині, хоч і перебуваючи в неідеальному стані, неготичний палацик ще здатен нагадати про романтичну епоху міста на сучасному українсько-польському прикордонні.  

Палац Страхоцьких

На початку ХІХ століття Рудниками, які належали до коронних маєтків Мостиського староства, на правах спадщини заволодів шляхтич Антоній Страхоцький. Тут він замешкав зі своїми молодшими братами: Юзефом, майором польського війська та наполеонівським офіцером, та Романом. Антоній Страхоцький був чоловіком шанованим, приятелював з князем Генриком Любомирським. Тож, можливо, саме високі знайомства спонукали Страхоцького збудувати палац, аби часом товариство не запідозрило його в бідосі чи скнарості.

Отож, у 20-их роках ХІХ століття у Рудниках почалося спорудження палацу. Точних задокументованих даних щодо авторства проекту не збереглося, однак за непрямими фактами прийнято вважати, що творцем неготичної споруди під Мостиськами був модний тогочасний архітектор Фредерик Бауман.

Палац Страхоцьких на літографії Кароля Ауера (поч.ХІХ ст.)

Бауман у той час користувався популярністю серед еліти, про що найкраще свідчить список його замовлень. Архітектор безпосередньо чи у партнерстві з колегами причетний до оформлення інтер’єрів та перебудову фасаду львівського Оссолінеуму(нині вул. Стефаника,3), реставрації чи перебудови низки львівських кам’яниць і палаців (зокрема будинок Корнякта та палац Бесядецьких). Найбільше Бауман прославився своєю діяльністю у Ланцуті, де разом з Христіаном Петером Айгнером проектував приміщення Ланцутського замку, а саме бальну залу, оранжерею та велику їдальню.

Але повернімося до рудниківського палацу. Відомо, що станом на 1825 рік готові були лише фундаменти майбутньої соруди. Мартін Смаржевський, який гостював у Страхоцьких, у свєму щоденнику щиро дивувався з розмаху будівництва, хоча не міг второпати, яким чином не надто багатий власник лише одного села зможе роками підтримувати таку витратну споруду.

Триярусна ротонда палацу з боку паркового фасаду

Виходячи з того, що невдовзі після побудови палац в скромному селі тричі малювали різні художники, будівля заробила-таки славу своєю масштабністю. Найдавнішими та найцікавішими є дві гравюри Петра Піллера, виконані за малюнками Антонія Лянге. На них, як і на фотографіях міжвоєнного часу, бачимо, що палац складався з двох різних за характером крил, поставлених під прямим кутом до себе та з’єднаних за допомогою башти-ротонди. Триповерхове ліве крило було вище від правого і вирішене в неоготичному стилі. Його прикрашали масивні колони, утворюючи щось на кшталт порталу. Перед головним входом прилягли відпочити два леви, вирізьблені з пісковику. Під двома вікнами можна розгледіти картуші з гербами власника палацу та його дружини.

Житлове крило палацу має значно скромніший вигляд

Триярусна ротонда була виконана в класицистичному стилі. Значно скромнішим було житлове праве крило палацу. Його гладкі стіни були позбавлені виразних архітектурних деталей.

Палац був оточений  романтичним парком з просторими газонами, на яких розташовувалися групи різних дерев. На жаль, парк, як і частково палац, занехаяли вже в радянські часи.

Аркада другого поверху

Після смерті Антонія у 1850 році Рудники перейшли до його сина Еразма, який в 1870 р. продав їх графу Володимиру Борковському. Від нього маєток успадкувала донька Гелена, дружина графа Едварда Холоневського, великого церемонімейстера Австро-Угорської імперії. Хоч Холоневські і зібрали в Рудниках розкішну бібліотеку та мистецькі колекції, сам граф майже весь час перебував у Відні. Там він дещо пустився берега, жив не за засобами, волочився і програвався в карти. Як наслідок, вліз у борги, через які палац у Рудниках ще до Першої світової війни забрав Ланцутський банк.

Стрільчасті вікна першого поверху

Під час війни палац зазнав суттєвих пошкоджень, після чого аж донині його відбудовою ніхто серйозно не займався. Було втрачено оранжерею, з даху позникали романтичні комини, а колекції живопису, порцеляни та бронзи було розграбовано. Уже після Другої світової, коли палац пристосовували під школу, було порушено автентичні інтер’єри, з яких збереглися хіба залишки ліпнини.

На фасаді палацу збереглися скульптурні голови левів

Цікаво, що під час Першої світової у палаці Страхоцьких Австро-Угорщина підписала капітуляцію Перемишля, а в самій споруді певний час містився штаб російської армії.

У 2010 році мостиська влада на міжнародному рівні задекларувала готовність розробити проектно-кошторисну документацію для реставрації палацу. Однак справа з місця так і не зрушилася, хоча й сьогодні місцеві ентузіасти не полишають ідеї перетворити рудниківський палац у популярний туристичний об’єкт.

Плафон в інтер’єрі палацу

Як добратись зі Львова

Потягом

Електрички Львів-Мостиська відправляються з приміського вокзалу. Розклад дивитись тут. Від залізничної станції рухатися в напрямку центра Мостисьок, трохи більше як за 1 км звернути наліво, на Рудники.

Автобусом

Автобуси в напрямку Мостиськ відправляються з АС-Західна (навпроти гіпермаркету «Метро») з середнім інтервалом 20-30 хв. Від автостанції до Рудників приблизно 3 км.

Автомобілем

Їхати трасою Львів-Шегині. У центрі міста повернути праворуч, в напрямку на Краковець. Відстань – 75 км.

На карті:

Мандрівки