Постаті

КУЛЬЧИЦЬКИЙ Сергій. Бойовий генерал

Сергій Петрович Кульчицький народився 17 грудня 1963 році в місті Веймар, де на той час в Групі радянських військ у Німеччині проходив службу його батько, офіцер Збройних Сил СРСР, виходець із села Чорнокінці Тернопільської області.

1967 року Петра Івановича перевели до Далекосхідного військового округу. Дитинство майбутнього генерала та його молодшого брата Ігоря пройшло у військових містечках різних гарнізонів, що сформувало у Сергія Кульчицького мрію стати офіцером.

1979 року, після закінчення 8-го класу Сергій Кульчицький подав документи в Уссурійське суворівське військове училище, яке закінчив у 1981 році. 1985-го у званні лейтенанта закінчив з відзнакою Далекосхідне вище загальновійськове командне училище, де навчався у підрозділі, що готував офіцерів морської піхоти. Для проходження служби був скерований за Полярне коло в селище Печенга-І Мурманської області.

Перед тим як розпочати офіцерську службу одружився з Надією Богданівною Дребіт, з якою він познайомився на батьківщині батька у Чорнокінцях.

1985 року Кульчицький розпочав службу командиром десантно-штурмового взводу 876-го окремого десантно-штурмового батальйону 61-ї окремої бригади морської піхоти Північного флоту СРСР. З 1989 по 1991 обіймав посаду заступника командира з тилу – начальника тилу, з 1991 по 1992 – начальника штабу – заступника командира 876-го ОДШБ 61-ї бригади морської піхоти.

Після розпаду СРСР 1992-го року року капітан Кульчицький переїхав до Тернопіоля, де розпочав службу у Національній гвардії України. Служив також на різних командних посадах у Криму, в Івано-Франківську, а протягом 2005-2010 років командував 2-ю окремою Галицькою бригадою Західного територіального командування внутрішніх військ МВС України, яка дислокувалася у Львові.

У різні роки був заступником начальника управління Західного територіального командування внутрішніх військ МВС України та начальником управління бойової та спеціальної підготовки Головного управління внутрішніх військ МВС України (з березня 2014 року — Головного управління Національної гвардії України).

24 серпня 2013 року йому було присвоєно військове звання генерал-майора.

Навесні 2014 року, з початку російської агресії генерал-майор Кульчицький брав активну особисту участь у створенні першого добровольчого підрозділу, сформованого із добровольців Самооборони Майдану – 1-го резервного батальйону Національної гвардії. Разом із підготовленими ним резервістами вирушив у район проведення антитерористичної операції на Схід України. Від першого дня він був разом зі своїми солдатами, жив у наметі, їв солдатську їжу, бувало, сам і готував. Заслужив чималу повагу у бійців, які називали його «Батею».

Загинув генерал 29 травня 2014 року під Слов’янськом. Повертаючись з району гори Карачун, гелікоптер, на борту якого перебувалим генерал і ще 11 військових був підбитий з ПЗРК. Поховали Сергія Кульчицького 31 травня 2014 року на Полі почесних поховань Личаківського цвинтаря у Львові.

20 червня 2014 року генералу Кульчицькому посмертно присвоєно звання Герой України з удостоєнням ордена Золотої Зірки.

Батальйону оперативного призначення Національної гвардії України, який колись з добровольців Майдану почав формувати генерал Кульчицький, присвоєно його ім’я.

15 листопада 2014 року на місці загибелі екіпажу МІ-8 встановили пам’ятний хрест. Вулиці на честь генерала названо у Львові, Івано-Франківську, Кропивницькому та низці інших міст. 29 травня 2015 року у Львові на площі перед військовою частиною 3002 встановлено пам’ятник-погруддя генералу. Наступного року погруддя було встановлено в Головному управлінні Національної гвардії України.

Постаті