Мандрівки

Успенська церква в Кліцько. Мініатюра початку XVII століття

Дерев’яний храм Успіння Пресвятої Богородиці в селі Кліцько поблизу Комарна – один з найдавніших на Львівщині, перлина  самобутньої галицької школи народної сакральної архітектури, пам’ятка національного значення. Церква має понад 400-літню історію, вирізьблений напис на одній з її стін свідчить, що церкву було зведено 1603 року.  Хоча цей храм у Кліцьку був не першим – відомості про місцеву церкву походять з 1515 року.

Успенська церква в Кліцько. Вид з півночі

Успенська церква неодноразово зазнавала ремонтів та реставрацій. Перший відомий капітальний ремонт церкви датується 1686 роком – про це є напис на одвірку західних дверей. Інший напис , на східній стіні вівтарного зрубу, свідчить про те, що в 1707 році під храм було підведено кам’яний фундамент. Наступні ремонти храму проводилися у 1808 та 1880 роках.

Успенська церква з дзвіницею

Споруда церкви  тризрубна і триверха, побудована з липового дерева на дубових підвалинах.  Вона має майже мініатюрні розміри (14,1 х 5,7 м) і складається з трьох квадратних в плані зрубів з великим квадратом в центрі. Центральний зруб вищий від бічних, перекритий чотирискатними шатром з двома заломами, бічні зруби – з одним заломом. Ширший квадратовий зруб нави завершує пірамідальний наметовий верх, увінчаний маківкою. Вужчі зруби вівтаря і бабинця мають таке ж завершення, тільки менших розмірів. Церква оточена широким піддашшям, яке опирається на профільовані випусти вінців зрубів.

Успенська церква на акварелі Антіна Вариводи. 1931 рік

Цікавою особливістю церкви у Кліцьку є відсутність віконних отворів з її північного боку – всі чотири вікна існують в південних стінах.

На зовнішніх стінах збереглися численні написи різного змісту, найбільш ранній належить до 1661 року. Саме з одного із написів дізнаємося про рік побудови храму: «та церква буд. 1603 р.», інший повідомляє, що «року Божого 1735 злодії церкву викрали» (слід розуміти – обікрали). Можна прочитати навіть цілий вірш во славу Господа, що закінчується словами «неустанно влекуть апостоли». Чимало також залишено на стінах і зображень хрестів, вирізьблених у XVIII–XIX століттях.

В інтер’єрі всі глави відкриті до основи ліхтарів, на верхніх рівнях центрального та східного зрубів, а також бабинця – хрестові затяжки. Центральний обсяг відділений від бабинця двоярусним вирізом. В храмі зберігся чотириярусний іконостас з випуклою бароковою різьбою, який датується 1674 роком, тоді ж розмалювали інтер`єр. Дата відображена на іконі з зображенням святих Антонія і Теодозія Печерських над південними дияконськими вратами.

Верхи церкви

За місцевою легендою, у 1603 році, в рік побудови церкви, в ній місцевим парафіянам об’явилася Богоматір. На престолі храму дотепер зберігаються залишки дерева, на яких, як стверджують віруючі, залишились сліди тієї з’яви.

Поруч з церквою розташована дерев’яна дзвіниця розмірами 4,5 м. х 4,5 м – двоярусна, каркасної конструкції, з шатровим завершенням.  Дзвіниця теж походить з XVII століття, але ззбудована на 70 років пізніше від храму.

Гонтове покриття церкви було відновлено під час останньої реставрації

Як уже згадувалося, у 1880 році, при парохові о. Антінові Бачинському, був проведений капітальний ремонт церкви – тоді, зокрема, з’явився новий верх храму. Проте навіть здійснена реставрація не задовольнила місцеву громаду, в 1905 році парох звернувся за дозволом розібрати церкву і збудувати на її місці нову. Проект нового мурованого храму на той час уже був готовий – роком раніше його розробив відомий галицький архітектор Василь Нагірний. Була навіть отримана згода консерватора на розібрання старої дерев’яної церкви, але справа чомусь не зрушила з місця,  відтак ми й сьогодні маємо можливість милуватися давньою пам’яткою.

Різьблені написи на стінах церкви

Відносно пощастило Успенській церкві і в радянські часи. Попри те, що святиня стояла зачиненою, у ній розмістили архів і склад книжок, що врятувало її від руйнації. Радянська влада навіть спромоглася наприкінці свого існування провести таку-сяку реставрацію але зроблено це було вкрай неякісно. Храм пофарбували в блакитний колір, гонт на дахах замінили бляхою, а замість колотих дошок стін використали рубані, які швидко замокають та псуються. Тож місцевій громаді української греко-католицької церкви, якій святиню було повернуто після 1989 року, доволі швидко довелося задуматися над потребою нового ремонту.

Різьблений напис на стінах церкви

Реставрація Успенського храму в Кліцько стала одним з нечисленних прикладів, коли відновлення давньої пам’ятки відбулось з максимальним збереженням давньої автентики. Цьому Успенська церква насамперед завдячує двом людям – директорові інституту «Укрзахідпроектреставрація» Іванові Могитичу та уродженцю Кліцька Іванові Гелю – багаторічному дисиденту і політв’язню радянських часів, борцеві за відновлення УГКЦ. Фаховість першого і моральний авторитет другого дозволили переконати місцеву громаду саме в необхідності повернути храмові його первісний вигляд і організувати збір на це добродійних пожертв. До слова, Іван Гель неодноразово надавав на реставрацію церкви власні кошти. Значну суму (4000 євро) переказала німецька благодійна організація «Церква в потребі».

Іконостас Успенський церкви

Реставраційні роботи тривали протягом 2005-2008 років і за цей час було зроблено чимало, зокрема повністю перекрито верхи якісним гонтом ручної роботи. Але у квітні 2008 року церкву охопила пожежа, як стверджують, через підпал. Було пошкоджено частину покрівлі і стін бабинця, а найбільше обгоріла баня над бабинцем, яку й досі не відновили. Обласна влада наразі оплатила розробку проектної документації, однак коштів на проведення самих робіт поки що немає. Тож храм і далі стоїть в риштуваннях.

Фрагмент іконостасу

Попри це у церкві проводяться богослужіння, причім священнослужителями одразу двох конфесій – окрім грека-католиків, у селі є й громада ПЦУ. Православні завершують будівництво власної мурованої церкви, що зводиться лише в десятку метрів від діючої, що, на жаль, сильно порушує автентичний вигляд архітектурного комплексу давньої святині.

Дзвіниця кін. XVII ст.

Як добратись зі Львова

Автобусом

До Кліцька курсує автобус № 190 Львів-Комарно, який відправляється з АС-3 (вул.Петлюри,11)

Автомобілем

Їхати трасою Львів-Самбір-Ужгород. В 3 км за Великим Любінем звернути ліворуч на Комарно. Проїхати через місто, на виїзді з нього буде лівий поворот на Кліцько (до церкви – 2 км по поганій дорозі). Відстань від Львова – 45 км.

або

Можна також їхати автодорогою Львів-Щирець-Дрогобич. На перехресті за селом Велика Горожанка звернути праворуч, прив’їзді у Комарно знову праворуч. Відстань – 50 км.

На карті:

Мандрівки