Мандрівки

Святоюрська церква Яворова: відлуння стамбульської Софії

Історію затишного Яворова, як і його духовне багатство, неможливо уявити без перлини храмової архітектури – мурованої церкви святого Юрія, що домінує в центрі містечка. Храм і розташована поруч дзвіниця, старша більш, як на два з половиною століття, наче символізують єдність поколінь і нерозривність багатої християнської традиції Яворова.

Церква св. Юра в Яворові

… 1744 року на місці старого дерев’яного храму в Яворові зводять нову, теж дерев’яну церкву, яку посвячують святому Юрію. У 1749 році тодішній володар міста Ян Кароль Вандалін Мнішек наділив храм додатковими привілеями. А вже через 15 літ, у 1764-му, на захід від церкви збудували дерев’яну дзвіницю з відкритою галереєю, вкриту куполом. Обнесені дерев’яною огорожею з невеликим ґонтовим стрішком храм і дзвіниця створили єдиний архітектурний ансамбль, з якого до наших днів дійшла тільки вежа, нині пам’ятка архітектури національного значення.

Одна з скульптур на фасаді церкви

Дерев’яна Святоюрська церква певний час була найшановнішою в місті. На початку ХІХ століття внаслідок політики секуляризації, яку провадив австрійський уряд, церква святого Юрія залишилася в місті єдиною парафіяльною. Їй підпорядковувалися дочірні храми Успіння та Різдва Богородиці. У 1882 році в храмі було проведено ремонтні роботи, зокрема, до нави прибудували бокові притвори.

Якби прикро не було, але дерев’яне диво не дійшло до наших днів. Через збільшення кількості мешканців міста, а відтак і через розростання парафії, у 1887 році було вирішено збудувати нову парафіяльну церкву. Місце під неї можна було отримати, лише розібравши існуючий храм. Тож 25 травня 1899 року  було закладено перший камінь новобудови, який освятив перемиський єпископ Костянтин Чехович.

На щастя, у яворівських українців був добрий смак і гарні амбіції, тож побудову нового головного храму вони не довірили будь-якому. За проектом храму церковний будівельний комітет звернувся до відомого архітектора, неофіційного «головного храмового будівничого всієї Галичини» Василя Нагірного.

Інтер’єр церкви

Проект нової п’ятикупольної церкви був готовий того ж 1899 року. Базувався він на образі собору святої Софії в Стамбулі. Серйозний підхід яворівчан до побудови церкви засвідчує й той факт, що до робіт, окрім місцевих майстрів, було запрошено фахівців із самого Відня.

Цікавою є й історія, яка засвідчує про справжній народний здвиг. Цеглу для будівництва привозили фірами і складали при дорозі. Там же була встановлена спеціальна скринька, куди перехожі кидали гроші за кожну куплену цеглину. Кожен міг купити певну кількість цегли, після чого перекидав її за огорожу на церковне подвір’я. Коли на вулиці не залишалося жодної цеглини, гроші виймали зі скриньки і перераховували. І ось тут з’ясували, що сума, сплачена за цеглу, була значно більшою, ніж очікувалося.

Більше того, парафіяни встановлювали чергування, під час якого добровільно допомагали будівничим. Допомагали і старші люди, і школярі.

Таким же чином, методом народної толоки збиралися й гроші на іконостас. Імена жертводавців, як от пана Бриттан було увічнено на пам’ятній дошці в церкві. А різьбив іконостас та один з вівтарів Микола Масюк. Інші вівтарі – справа рук Осипа Баланди, Григорія Щирби, Юрія Масюка та зицера Лісовського.

Фрагмент розпису інтер’єру

У 1902 році будівництво церкви було завершено. Паралельно яворівчани завершили й реставрацію старої дерев’яної дзвіниці, чим продемонстрували свою шану до минувшини, чого часом так бракує нинішньому поколінню.

Фрагмент розпису інтер’єру

У радянські часи храм передали московському патріархату, а з 1990 року він повернувся у лоно греко-католицької церкви.

Найбільшою цінністю храму Святого Юрія у Яворові, що робить його знаменитим у християнському світі, є Лісківська чудотворна ікона Богородиці, перенесена сюди із монастиря Святої Трійці, що у Ліску Чернилявському.

Склепіння головного купола

Згідно з народними переказами історія Лісківської чудотворної ікони Пресвятої Богородиці сягає першої половини ХVІ століття. Якось у ті давні дні пастухи побачили на воді, що витікала з джерела в Ліску, що біля села Черниляви, образ Матері Божої. Мабуть, саме ця подія і спонукала монахів спорудити поблизу святого місця з’явлення Богоматері свою обитель Пресвятої Трійці, перша письмова згадка про яку датується 1633 роком.

Дерев’яну дзвіницю церкви збудовано в 1764 р.

Ікона Матері Божої, намальована на дереві, була коронована та вкрита срібними шатами. Згідно з дослідженнями сучасних мистецтвознавців, образ створили в першій половині XVII століття. Вважають, що його автором є чернець тодішнього Чернилявського монастиря Самсон, у миру – Степан Скрипецький, який народився 1723 року в Хирові. Образ уславився багатьма ласками і був визнаний чудотворним. Після закриття монастиря у1795 році чудотворну ікону передали до яворівського костелу, але українська громада через суд забрала її. Тож образ передали до яворівської греко-католицької церкви святого Юрія, в якій знаходиться до сьогодні.

Чому власне до Святоюрськоїцеркви? Це легко пояснити тим, що вона була найбільшим українським храмом. Однак таке пояснення було б занадто простим, то ж з’явилася ще одна легенда. Наче у день, коли відсуджений образ забрали з костелу, дві пари волів велично та врочисто везли його Яворовом. І раптом саме перед входом до церкви святого Юра тварини зупинилися, як вкопані, і не могли зрушити з місця. Так ікона назавжди залишилася у цьому храмі. У 2001 році її реставрували і повернули їй первісний вигляд, без срібних шат.

Лісківська чудотворна ікона Богородиці в шатах і без них

Цікаво, що закриття монастирської обителі не зупинило потоку людей і до Ліска. Відновлена дерев’яна церковця, приймала християн для недільних богослужінь, а цілюща джерельна вода оздоровляли тих, хто з вірою вимолював тут ласки у Пресвятої Богородиці. Кількість оздоровлень множилась, а це посприяло тому, що у 1849 році це святе місце отримало від Святійшого Отця Папи Римського Пія ІХ право повного відпусту. В 1926 році тодішній парох Черниляви отець Крушинський постарався про поновлення відпусту, як то було в часи існування монастиря Пресвятої Трійці. Як колись, 13 вересня, на свято Положення Пояса Богородиці, сюди сходились християни, щоб очиститись від гріхів, подякувати за прожиті дні та випросити Божої благодаті для своїх родин. У червні 1935 р. Преосвященний Перемиський Єпископ Йосафат Коциловський під час святої місії перебував у Ліску і посвятив копію чудотворної ікони Лісківської Матері Божої, створену в Перемишлі для покладення на місце з’явлення. І донині до присілка села Чернилява не припиняються прощі, як і до оригінального образу Богоматері, що зберігається у Святоюрській церкві Яворова.

Каплиця Покладення Пояса Пресвятої Богородиці у Ліску Чернилявському
(1872 р.)

Як добратись зі Львова

Автобусом

Автобуси в напрямку Яворова відправляються з АС-4 (Янівське кладовище) з інтервалом 30 хв.

Автомобілем

Їхати трасою Львів-Краковець. Відстань – 55 км.

На карті:

Мандрівки