Мандрівки

Ренесанс за 21,2 мільйони. Які пам’ятки Львівщини реставруватимуть у 2020 році

Львівська облрада затвердила перелік пам’яток, які відреставрують у 2020 році коштом обласної програми охорони і збереження культурної спадщини. У переліку 13 об’єктів, на відновлення яких загалом передбачено понад 20 мільйонів гривень.

Одразу хочеться заспокоїти скептиків, які вважають, що суми, передбачені на деякі об’єкти, зовсім невеликі. Річ у тім, що деякі об’єкти реставруються вже не перший рік, то ж виділені у 2020-му кошти варто розглядати як один з траншів.

КРАЙ вирішив трохи детальніше розповісти про архітектурні пам’ятки, на реставрацію яких виділено обласні кошти. Деякі з них буде повністю оновлено вже цього року, інші потребуватимуть капіталовкладень і в майбутньому..

Церква св. Апостолів Петра і Павла в Глиницях

Виконання першочергових протиаварійних робіт на пам’ятці місцевого значення – дерев’яній церкві XIX cтоліття св. Апостолів Петра і Павла (Різдва Пресвятої Богородиці) у селі Глиниці Яворівського району – 1 млн грн.

Ця церква донедавна носила назву Зачаття Святого Івана Хрестителя (під таким іменем вона й досі позначена на мапах). Найдавніші відомості про місцевий храм походять з 1510 року, а попередниця Існуючої будівлі, згідно напису на одвірках південних дверей в наву, була збудована  у 1689-му. Після великої пожежі вона фактично наново була збудована у 1821 році.

Будівля тризрубна, одноверха. Її нава, до якої існує вхід з півдня, з огляду на несиметричні форми, очевидно, була перебудована. До нави зі сходу прилягає вужчий вівтар гранчастої форми, при його північній і південній стінах прибудовані ризниці (північна більша), з заходу – вужчий прямокутний бабинець, який при розбудові поглинув зашклений ганок.

Церкву грунтовно відремонтували у 1920-х роках. Тоді ж на південний захід від неї звели дерев’яну квадратну дзвіницю, вкриту пірамідальним дахом.

Під час Другої світової війни церква була сильно пошкоджена, і відновлена по її закінченні. Проте, зважаючи на відсутність кваліфікованих майстрів, реставрацію було проведено нефахово, з використанням неякісної деревини та порушенням попередніх форм храму.

Нинішня реставрація храму,  розпочата в 2018 році, проходить уже за всіма канонами. Треба сказати, що на той час церква була у відверто аварійному стані. Церква була нахилена у західному напрямку, стіни бабинця прогнили до низу і деформувались. Тому насамперед було проведено протиаварійні роботи на куполі храму: відреставровані несучі конструкції центрального барабану і купола, виконано гідроізоляцію фундаменту.  Церкві було повернуто її первісний вигляд: її зробили коротшою, вирівняли каркас споруди та змістили купол на правильне місце. Бляшану покрівлю ліхтаря і даху нави замінили мідною, а піддашшя покрили гонтом. Проводиться реставрація фасадів храму, стін бабинця і вівтарної частини храму.

Церкви Успіння Пресвятої Богородиці в Морянцях

Реставрація пам’ятки місцевого значення – дерев’яної церкви Успіння Пресвятої Богородиці XVIII століття у селі Морянці Яворівського району – 1 млн грн.

Місцева парафія була заснована у 1766 році місцевим дідичем, коронним обозним та старостою белзьким Ігнатієм Цетнером. Ймовірно, у цьому ж році збудували існуючу дерев`яну церкву. Пізніші шематизми датують її 1773 роком, але це, швидше за все, дата посвяти церкви.

Церква хрещата в плані, одноверха. До центрального зрубу нави зі сходу прилягає гранчастий вівтар з двома захристіями по боках, із заходу – прямокутний бабинець, вхід до якого захищений дашкои на деревяних стовпах, а з півночі і півдня – укорочені прямокутні бічні рамена.

За час існування церква неодноразово зазнавала перебудов. Останню з них, зважаючи на її напівзруйнований стан після повернення віруючими місцева громада затіяла, покладаючись на власні сили. Однак після того, як церква почала просідати з однієї сторони, вчасно опам’яталася, зрозумівши, що храм потребує капітального ремонту і кваліфікованого втручання.

Реставраційні роботи в храмі Успіння Пресвятої Богородиці  тривають з 2018 року.  Минулого року замінили підвалини, здійснили гідроізоляцію, встановили нові кам’яні фундаменти, реставрували несучі стіни.

Замок-палац в Поморянах

Протиаварійні роботи у пам’ятці архітектури національного значення – замку-палаці XVI-XVII століть у селищі Поморяни Золочівського району – 3 млн грн.

Цей замок-палац був улюбленою резиденцією легендарного польського короля, переможця турків під Віднем, Яна ІІІ Собєського. Ще у 30-ті роки минулого століття тут тривало бурхливе аристократичне життя з гучними прийомами та балами.

У повоєнній роки Поморяни отримали статус радянського райцентру і нова влада почала активно освоювати магнатську садибу. Спочатку тут осів райком компартії, пізніше райвиконком. Після об’єднання районів сюди переселили місцеве ПТУ, а в 1978 році і воно з’їхало з колишньої твердині. Тоді ж була проведена реставрація замку, але нового власника для нього так і не знайшли. Планувалося відкрити тут чи то санаторій, чи то всеукраїнський будинок творчості письменників і художників, але ця ідея вперлася в банальну нестачу коштів. З того часу Поморянський замок стояв пусткою, з кожним роком набуваючи все жахливішого вигляду. Найбільшої руйнації старий палац зазнав у 2008 році, коли завалився перетин двох його крил. Ще через три роки впала бічна стіна одного з корпусів.

Промінчик надії з’явився лише два роки тому, коли заходи для порятунку Поморянського замку було внесено до обласної програми «Охорона і збереження культурної спадщини Львівської області на 2016-2018 роки». Уже в 2016-му почалися першочергові протиаварійні роботи. Наступного року було проведено тендер на виведення замку з аварійного стану, з переможцем якого підписали договір на суму 8,4 млн гривень. 800 тис. грн з них обласний бюджет виділив уже минулого року – за ці кошти було укріплено фасади, несучі стіни та віконні прорізи, влаштовано тимчасові протиаварійні кріплення.

Треба зауважити, що уже під час проведення противааварійних робіт, у квітні 2018-го, завалилася стіна східного крила замку. Подібна загроза є й для інших конструктивних частин споруди, тож реставраторам доводиться працювати на випередження.

Палац Потоцьких у Тартакові

Реставрація пам’ятки національного значення – палацу Потоцьких XIX століття у селі Тартаків Сокальського району – 2,3 млн грн.

Велична будівля у селі Тартаків Сокальського району, яку зазвичай іменують палацом Потоцьких, насправді була зведена власником місцевого маєтку  Збіґнєвом Лянцкоронським, хоча й на підвалинах давнішого оборонного замку Потоцьких.

Двоповерховий цегляний палац з ризалітом та балконом було споруджено наприкінці ХІХ століття у стилі французького необароко за проектом львівського архітектора Вінцента Равського-молодшого.  Старий замок розбудували та реконструювали, орієнтуючись на «Casino de Paris» у Монако.  Палац чудово вписався у парк 18 століття

На жаль, нині палац перебуває в аварійному стані і поступово продовжує руйнуватися. І ось нарешті з’явилася надія на порятунок.

Храм Стрітення у Львові

Протиаварійні роботи у пам’ятці національного значення – храмі Стрітення Господнього, на вулиці Винниченка, 30а, у Львові – 500 тис. грн.

Колишній костел Матері Божої Громничої монастиря кармеліток босих – пам’ятка архітектури, зведена на «ґрунтах», наданих колись Якубом Собеським і його дружиною Теофілією з Даниловичів, на місці дерев’яного храму.

Проект мурованого костелу розробив італійський архітектор Джованні Баттиста Джизлені у 1642 році за зразком фасаду римського храму святої Сусанни. Храм побудовано в бароковому стилі з мальовничим фасадом, по боках – фігури святого Йосифа і Терези з Авіля.

Будівництво розпочалося 1644 року і велося під керівництвом Яна Годного, від якого у 1683 році естафету прийняв Томаш Дубінський. Спорудження було завершено аж у 1692 році завдяки фундації короля Яна ІІІ Собеського.  Початков охрам освятили на честь Матері Божої Лорентійської.

Монастир кармеліток, що був при храмі, у вісімдесятих роках XVIII століття був закритий австрійською владою, а костел віддали під склад. Лише у 1842 році тут була заснована латинська Духовна семінарія Львівської архієпархії, а храм став семінарським.

У радянські часи в колишньому костелі розміщувалася державна установа, і лише в часи Незалежності його було повернуто віруючим. Зараз храм є парафіяльною святинею Української Греко-Католицької Церкви.

Дзвіниця Воздвиженської церкви у Дрогобичі

Реставрація пам’ятки національного значення – дзвіниці дерев’яної церкви Воздвиження Чесного Хреста XVII століття у Дрогобичі – 1 млн грн.

На північний захід від знаменитої дрогобицької церкви Воздвиження Чесного Хреста розташована збудована у другій половині XVII століття триярусна стовпова дзвіниця оборонного типу. Її висота складає 25 метрів. Це дерев’яна, квадратна в плані, триярусна, каркасна будівля, накрита наметовим дахом. На третьому ярусі, під наметом, влаштовано аркаду з голосниками для вивільнення звуку дзвонів. Стіни пошальовані дошками, на рівні першого ярусу дзвіницю оперезує піддашшя.

Сподіваємося, що після ремонту дзвіниці будуть знайдені кошти і на відновлення самої церкви, як вже давно потребує негайного втручання реставраторів.

Церква св. Трійці у Волі-Гамулецькій

Реставрація пам’ятки національного значення – дерев’яної церкви св. Трійці XVIII століття у селі Воля-Гамулецька Жовківського району – 2,2 млн грн;

Церква Пресвятої Трійці є пам’яткою національного значення і збудована у 1756 року (за іншими відомостями – у 1775 року).

Одна з несподіваних ознак храму – його незвичність, бо він належить до рідкісного типу двокамерних церков, які складаються тільки з двох зрубів. Третя частина церкви (бабинець) – схожа радше на маленькі сіни.

При вході дивує брама-дзвіниця – мурована тесаним каменем, а верхня частина відлита з бетону! Збереглися й старовинні дзвони, виготовлені у 1880-му році на львівській фабриці Зиґмунта Мозера.

Церква Собору Пресвятої Богородиці у Заболотцях

Реставрація пам’ятки національного значення – дерев’яної церкви Собору Пресвятої Богородиці XVIII століття у селі Заболотці Бродівського району – 1,4 млн грн.

Дерев’яна церква Собору Пресвятої Богородиці була споруджена 1746 року на місці храму, спаленого татарами у 1648 році під час Хмельниччини. Церква дерев’яна, тризрубна, триверха, орієнтована вівтарем на південний схід. До прямокутної в плані нави зі сходу прилягає гранчастий вівтар з прибудованою до північної стіни ризницею, а від заходу — бабинець з рівношироким присінком. Церква оточена піддашшям на приставних кронштейнах. Стіни вертикально шальовані дошками та лиштвами.

Храм Собору Пресвятої Богородиці є характерним твором народної архітектура галицької школи. У 1867 році бані церкви були покриті оцинкованим залізом, розписані стіни інтер’єру, а у 1933 році — оновлений монументальний розпис святині.

Церква Собору Пресвятої Богородиці у Гостинцевому

Реставрація пам’ятки національного значення – дерев’яної церкви Собору Пресвятої Богородиці XVII століття у селі Гостинцеве Мостиського району – 1,9 млн грн.

Церкву Собору Пресвятої Богородиці у Гостинцевому датують1659 роком. Її та прилеглу дзвіницю збудовано на древньому городищі. У численних написах на зрубах «задокументовано» усі моменти реставраційного життя храму: церква була ремонтована у 1775-му та 1800-му, «важена» у 1826-му, «підмурована» 1881-го, розписана у 1882 та 1905 роках.

В основу побудови пам’ятки покладено принцип золотого перерізу, що притаманно древнім храмам. Пропорційність споруди підкреслюють художні деталі на карнизах. У радянські часи місцеві селяни практично героїчно не дозволили розікрасти і знищити п’ятиярусний іконостас, який є сучасником самого храму.

Костел Різдва Богородиці у Комарно

Реставрація пам’ятки національного значення – костелу Різдва Богородиці XVII століття у місті Комарно Городоцького району – 700 тис. грн;

Мурований костел Різдва Пресвятої Богородиці був споруджений у 1656-1658 роках. Історія його зведення тісно пов’язана з подіями Хмельниччини та постаттю дідича Комарна Миколая Остророга. Посідаючи посаду великого підчашого коронного, Остророг у 1648–1649 роках був одним з трьох реґіментарів королівської армії.

Козацько-татарські загони двічі підступали до міста, намагалися здобути його і штурмом і облогою, але так і не змогли. На знак подяки за спасіння міста (а, можливо, й за своє особисте) Миколай Остророг пообіцяв спорудити в Комарні мурований костел і слова свого поспішив дотримати.

Храм було зведено у відносно швидкі терміни і вже в жовтні 1658 року його освятив львівський римо-католицький  митрополит, архієпископ Ян Тарновський.

Стосовно того, хто був будівничим костелу, ще й досі ведуться дискусії. Довгий час, з подачі польського дослідника ТадеушМаньковського, авторство приписувалося львівському архітекторові італійського походження Яну Покоровичу, однак зараз ця версія вважається хибною. Тепер більшість істориків архітектури схильні вважати автором проекту ще одного львівського італійця – ВойцехКапіноса-молодшого, прозваного Зичливим.

Архітектура костелу є яскравим зразком переходу від пізнього ренесансу до раннього бароко.

За роки використання у якості складу костел Різдва Пресвятої Богородиці, попри статус пам’ятки архітектури національного значення, зазнав значних руйнувань, особливо його внутріщнє оздоблення.  Нині ведеться реставрація, хоч і в меншому за потрібний обсязі.

Церква Різдва Пресвятої Богородиці у Щирці

Реставрація пам’ятки національного значення – храму Різдва Пресвятої Богородиці XVI століття у селищі Щирець Пустомитівського району – 500 тис. грн;

Неймовірно гарно дивиться із Золотої Гори, розташованої поруч із Щирцем, церква Різдва Богородиці, фундаменти якої, на думку дослідників, сягають ще давньоруських часів.

Церкву перебудовували у ХV-ХVI століттях та наприкінці XIX ст. Спочатку церква була трибанною. з дерев’яними куполами на кам’яних стінах, а після перебудови у 1893 році за проектом знаного галицького архітектора Василя Нагірного вона вже постає однобанною, що, до речі, свого часу вельми обурювало опонентів Нагірного.

Особливого середньовічного шарму церкві Різдва Богородиці додає те, що вона оточена оборонними мурами з бійницями і могутньою в’їзною брамою-дзвіницею.

Востаннє церкву Різдва Богородиці перебудовували між двома світовими війнами. У 1915 року артилерійський снаряд зруйнував її купол, на якому засідав російський кулеметник. Після довгої тяганини та збору пожертв у 1934 році над церквою возвисився купол іншої форми, спроектований Левом Левинським.

Монастирський храм у Підкамені

Реставрація пам’ятки національного значення – монастирського храму з дзвіницею XV-XVIII століть у селищі Підкамінь Бродівського району – 4,5 млн грн.

Колишній домініканський монастир у Підкамені– одна з найвизначніших історичних пам’яток нашого краю. Свого часу польський король Ян Собеський називав його «східною Ченстоховою». Король, до речі, виділив кошти на побудову склепіння монастирського храму, а окрім нього, фундаторами монастиря були відомі магнатські роди Вишневецьких, Чарторийських, Любомирських, Потоцьких, Калиновських. На стінах монастиря та церкви до наших днів збереглися деякі пам’ятні плити фундаторів.

Монастир у Підкамені постав разом із заснуванням містечка, за ініціативою його власника Петра Цебровського, який звернувся до верхівки римо-католицької церкви у Львові з проханням спровадити до Підкамені ченців. Львівський архієпископ Григорій Сяноцький особисто приїхав на оглядин, а після цього прислав братів-домініканів, які осіли при костелі Вознесіння Пресвятої Діви Марії. Сталося це у 1464 році.

Існуючий костел був зведений протягом ХVII століття. Будівництво тривало довго, з 1612 по 1695 рік, і супроводжувалося різними трафунками. Зокрема, двічі, у 1640 та 1685 роках обвалювалося склепіння, що місцеві мешканці сприймали як «кару божу». Окрім помилок будівельників, до затягування робіт значною мірою спричинилася і українсько-польська війна 1648-1654 років, внаслідок якої ченці-домінікани змушені були на кілька років залишити обитель.

Тринавний костел вибудований з цегли та каменю. Центральна нава вища за бічні, з бічних сторін вівтарної частини костелу прибудовані вкриті куполами двоярусні каплиці.

Кілька років тому проект реставрації монастиря у Підкамені став переможцем Програми транскордонного співробітництва Польща – Білорусь – Україна 2014-2020, для колишньої обителі домініканців з’явилася надія на повноцінне відродження. Похвально, що область і зі свого боку долучилася до проекту порятунку пам’ятки.

В’їзна брама у Золочеві

Реставрація пам’ятки місцевого значення – в’їзної брами на вул. Шашкевича, 8 у Золочеві – 200 тис. грн.

Окраса старої частини міста, яка передає дух його історії вже давно, але дуже поволі реставрується. Нарешті у неї з’явився шанс постати у всій красі.

P.S. Додамо, що, крім коштів, на пряму реставрацію пам’яток обласною радою було виділено по 500 тисяч гривень на виготовлення проектно-кошторисної документації для реставрації Святоюрського комплексу у Львові та на встановлення пам’ятних знаків загиблим воїнам УПА та січовим стрільцям.

Мандрівки