Мандрівки

«Церква-лічниця». У Бориславі зберігаються мощі понад семи сотень святих

Історія храму святої Анни у Бориславі не надто довга, порівняно з більшістю історичних сакральних споруд Львівщини. Проте це не перешкоджає церкві бути однією з найвідоміших не лише в регіоні, а й в усій Україні. Ще б пак – під склепінням храму зібрано мощі більш як семи сотень святих. Це унікальне зібрання для України, то ж не дивно, що вервички прочан, які їдуть до бориславського храму молитися за зцілення, не припиняються в жодну пору року.

Храм було споруджено у 1900 році як як римо-католицький костел святої Барбари (Варвари) – покровительки гірників. Автор проекту – архітектор Станіслав Маєрський. Споруда костелу, вимурувана у формі латинського хреста, характерна для епохи неоготики та неороманського стилю. Зводили костел мандрівні майстри будівничого цеху за кошти парафіян та нафтових промисловців регіону. Розписали його майстри під керівництвом краківського художника Антонія Процайловича. У головному вівтарі церкви зберігається образ св. Варвари, створений видатним польським живописцем і скульптором Антонієм Попелем, автором пам’ятника Міцкевичу у Львові.

У 30-х роках минулого століття храм було передано православній церкві, а вже у 1963 році влада закрила церкву, попри численні скарги вірян. Після закриття у храмі спершу розмістили  склад солі, потім там був меблевий магазин, ще пізніше – похоронне бюро та краєзнавчий музей. 14 квітня 1989 р. завдяки зусиллям місцевих мешканців храм Святої Анни був відкритий як парафія Російської Православної Церкви. Після ґрунтовного ремонту і облаштування храму 9 липня того самого року відбулося його освячення. А 2 лютого 1990 року відбулися парафіяльні збори храму Святої Анни, під час яких понад три тисячі вірних оголосили про самоліквідацію релігійної громади РПЦ і вирішили зареєструвати громаду УГКЦ.

Завдяки великому зібранню святих мощів, якими опікується настоятель храму отець Роман, бориславський храм святої Анни став знаковим паломницьким центром Української Греко-Католицької Церкви поряд із Зарваницею, Страдчем, Гошевим і Креховом.

«Спершу я позичив мощі в монастирі. Після реколекцій прийшла жінка, показала свої руки і розказала, що понад два роки страждала на гнійну екзему, а тепер здорова. Потім чоловік, який через грижі на хребті ходив з милицями, теж розповів, що оздоровився. У той час мій син навчався в Римі, і я попросив його прозондувати грунт. Він дізнався, що треба мати звернення від єпископа з печаткою і підписом. Почав їздити до єпископів, потім поїхав до Рима і за один раз привіз мощі 41 святого. Ми зробили цей паломницький центр, щоб кожен міг знайти свого святого. Всі не можуть поїхати в Рим до гробу Петра чи в Єгипет на гору Синай до Катерини, а сюди може кожен прийти», – розповідає отець Роман.

«Цей мощовик називається «Апостольський» з колекцією трьох хрестів – Животворящого, а також хрестів Петра і Андрія. Подібне можна побачити хіба в Римі. Чому Хрест Житворящий? Бо коли імператриця Олена розкопала гору Голгофу, то знайшла три хрести, але який з хрестів був Ісуса, ніхто не знав. Тоді єпископ Макарій наказав зупинити похорон і поставити на хреста покійника. Згідно з оповідями, небіжчик воскрес на третьому хресті», – розповідає отець.

В іншому мощовику отець Роман зібрав мощі усіх 12 апостолів. Окремо – у мощовику у вигляді Євангелія з руками помістили мощі чотирьох євангелістів.

Ще в одному мощовику – мощі 72 учнів Ісуса.

«Ісус Христос мав три групи учнів. Перша – 12, друга – 72 і третя – 120. Після Петра у Римі папами були Лін, Анакліт, Климент, Урбан. Це папи-апостоли з числа 72-ох. Є тут першомученики Стефан, Пилип, Яков. Він хрестив євнуха цариці Кандакії Аетія, який євангелізував усю Ефіопію», – показує мощовик священик.

Знайшли своє місце у церкві святої Анни й учні Христа з числа 120-ти. Є мощі Симеона Киренейського, який ніс хрест Ісуса, Никодима і Йосипа Аримафейського – вони хоронили Ісуса.

Далі отець Роман показує мощі Ігнатія Богоносця, якого розірвали леви. Корнелія сотника і четвероденного Лазаря. Є мощі Валентина пресвітера, якого вшановують 14 лютого. Кира та Івана – безсрібників монахів-цілителів, Романа Сладкоспівця – візантійського святого, який вважається покровителем від недуг горла і заступником всіх співаків, поетів, артистів. Поруч мощі Святого Бенедикта Нурсійського – батька західного чернецтва, якого вважають покровителем Європи.

Ті, хто загубив якусь річ, приходять молитися до Антонія Падевського. За словами отця Романа, є багато зцілень від мощей ліванського святого Шарбеля.

Є в бориславській церкви і мощовик, де зібрані мощі слов’янських святих. Володимир і Ольга, Борис і Гліб – князі-страстотерпці. Сербські, чеські, польські святі. Є українські новомученики – Микола Чарнецький, Василь Величковський, Йосафата, Тарсикія (Ольга Мацьків). Поруч є мощовик з часточками Марії-Маргарити Алякорк – французької монахині, засновниці культу «Найсвятішого Серця Ісуса», святої матері Терези з Калькутти, Барнадетти Субіру, яка бачила Богородицю у Лурді, святої Аполонії, котра вважається покровителькою від зубних недуг.

Однією з найвизначніших речей у храмі є ікона Божої Матері, яка називається цілителькою. У неї вмонтована риза святої Богородиці.

Біля іменного мощовика, де мощі святих, чиї імена найчастіше дають дітям, на чільному місці часточка святої Варвари – покровительки нафтовиків, яку особливо шанують у Бориславі.

«У цьому мощовику – кармеліти і капуцини. Тут є отець Піо – він був стигматиком. По п’ятницях у нього кровоточили руки, ноги та ребро. Тут пов’язка з його кров’ю, яка завжди пахла трояндами і фіалками. Отець Піо помер 1958 року, а його останки нетлінні, досі ростуть нігті і волосся», – розповідає священик.

Далі він показує мощовик з учителями церкви, спільними для всіх – католиків та православних. Афанасій Великий, Василій Великий, Григорій Богослов, Іван Златоустий, Августин, папа Григорій Великий, Максим Ісповідник. За ними перевіряється ортодоксальність, вони є еталоном правильності вчення церкви.

В останньому оглянутому мощовику – мощі святого Домініка Гузмана – засновника ордену домініканів, Ігнатія Лойоли – засновника ордену єзуїтів, Ребеки Рафки – ліванської святої, покровительки сиріт. Натомість бездітні приїжджають молитися до мощей святого Домініка Савіо.

Свого часу Блаженнійший Любомир Гузар сказав «Храм cвятої Анни – це церква-лічниця, де лікар – Ісус Христос разом зі своїми апостолами та іншими Божими угодниками».

Люди, навіть віруючі, по різному, часто скептично, ставляться до чудодійних зцілень після молитви біля святих молей. Але спеціально для маловірів у храмі ведуть спеціальну книгу, де офіційно фіксують випадки зцілень. А таких задокументовано вже понад сотню. Що ж, воздасться кожному за вірою його.

Фото Патріаршого паломницького центру УГКЦ та ІА «Дивись»

Адреса храму: м. Борислав, вул. Володимира Великого 45 а

Як добратись зі Львова

Потягом

Пасажирським потягом або електричкою у напрямку Трускавця. Доїхати до Дрогобича або Трускавця, далі – місцевими маршрутками.

Автобусом

Автобуси Львів-Борислав відправляються з АС-8 (залізничний вокзал) з середнім інтервалом 1-1,5 год.

Автомобілем

Трасою Київ-Чоп в напрямку Стрия.У Рудниках повернути направо в напрямку Меденич та Дрогобича. В Дрогобичі звернути на Борислав. Відстань – 100 км.

Можна їхати через Стрий-Дрогобич. Дорога довша (115 км), але краща.

Мандрівки