Мандрівки

«Жорж»: легендарний готель на березі Полтви

Іще в середині XVII століття на місці, де нині розташувався готель «Жорж» – одна з найцікавіших споруд центру Львова – був шлюз, через який регулювався водяний наплив з ріки Полтва. Із 1793 року саме тут розміщувався найкращий, як багато хто вважав, і наймодніший тогочасний ресторан Галичини – «Під трьома гаками».

Готель «Жорж»

Львів потрохи ставав містом, обов’язковим для відвідин не лише для негоціантів, а й для творчої еліти та різноманітних мандрівників. То ж минуло небагато років і власники заїзду вирішили його кардинально осучаснити – перебудувати та відкрити готель. Три роки тривало будівництво і 1811 року у Львові постав фешенебельний готель «DeLaRus» («DeRussie»). Це була триповерхова класицистична споруда із двома в’їздами в подвір’я.

Готель «Жорж» на світлині поч. ХХ ст.

У 1816 році готель переходить у власність до купця Георга Гоффмана (1778 – 1839), якого величали на французький манер Жоржем. Жорж Гоффман, підприємець і землевласник, виходець із Баварії, упорядкував чудовий сад, готель мав дві в’їзні брами з боку центральної площі. Своїм клієнтам Гоффман вже міг запропонувати не тільки вишукані страви та напої, але й комфортабельні кімнати, концерти, розваги, феєрверки. Пізніше, у 1875 році архітектор Едмунд Келер спорудив у саду театральний зал для німецького товариства «Фрозінн», де відбувалися всілякі карнавали, вистави та засідання, експозиції творів мистецтва. Біля ріки стояли оздоблені павільйони і альтанка у вигляді античного храму.

У середині ХІХ століття готель готель було переіменовано на честь його засновника –мсьє Жоржа. Справи у нащадків Гоффмана йшли доволі успішно. Готель, в якому залюбки зупинялися найшановніші гості міста, приносив чималі прибутки, то ж родина після низки добудов прийняла рішення його розбудувати, а по суті збудувати на його місці нову споруду.

Бічний фасад з боку пр. Шевченка та вуд. Руданського

У 1898 році новий проект розробила віденська архітектурна спілка Фердинанда Фельнера та Германа Гельмера. Обоє архітекторів були широко знаними в Європі, за їхніми проектами, зокрема, було збудовано знаменитий Одеський оперний театр, театри у Відні та Туріні. У Львові бюро спорудило шляхетське казино (теперішній Будинок вчених та розташовану поруч будівлю філії Австро-Угорського банку).

Безпосередньою замовницею будівництва виступала Марія Гофман – остання власниця готелю з родини Гофманів. Австрійські креслення були дещо видозмінені втілювачами проекту – знаними львівськими архітекторами Іваном Левинським та Юліаном Цибульським і 1899 року затверджені магістратом. Будівництво тривало протягом 1899 – 1900 років, а урочисте відкриття прийшлося на 8 січня 1901-го.

Фрагмент оздоблення фасаду

Багато львів’ян були в захопленні від споруди розкішногоготелю у неоренесансному стилі. Однак, як водиться, багатьом вона прийшлася не до вподоби, за що була піддана жорсткій критиці. Так, приміром, одразу після відкриття дослідник львівської архітектури Богдан Януш писав: «Величезна споруда готелю не відрізняється архітектурною вартістю, а відома лише завдяки сучасному внутрішньому устаткуванню». Критично висловлювався також архітектор та мистецтвознавець Казимир Мокловський, який заявив, що «будівлі бракує стилістичної єдності». Але й він не утримався, аби не похвалити скульптури Марконі, які прикрасили фасад.

Алегоричні статуї Африки та Азії

Чотири алегоричні статуї жінок, що символізують різні частини світу – Європу, Азію, Америку і Африку – встановили на кутах новозбудованого готелю. Виконані Леонардом Марконі скульптури, ймовірно, були відлиті в майстерні Роберта Адольфа Гебеля. Своєрідною деталлю у цьому сонмі виділяється скульптура Європи – у руках вона тримає невеличке погруддя, яке є нічим іншим, як скульптурним портретом самого Марконі.

Алегоричні статуї Америки та Європи (з бюстом Л. Марконі)

Головний вхід до готелю прикрасив рельєф із святим Георгієм або Юрієм Змієборцем роботи Антонія Попеля, виконаний за моделями Леонардо Марконі. До речі, і до нині це зображення небесного патрона Жоржа Гоффмана на фасаді будівлі слугує фірмовим логотипом старовинного готелю. На той час це був готель суперкласу: тут більше, ніж сто років тому цілодобово була гаряча і холодна вода, ванни, телефони, центральне опалення і електричний ліфт. Готель мав 93 номери, 32 з яких були апартаменти.

Рельєф Юрія Змієборця роботи А. Попеля

Великою популярністю користувалися першокласний ресторан і кав’ярня, які задовольняли кухнею та обслуговуванням гостей найвищого рангу, а партер будинку займали багаточисленні елегантні крамниці для вельмож, перукарський і парфюмерний салони, галантерея. У цей час репутація ресторану досягла настільки високого рівня, що відвідини його вважалися справою вельми престижною. Тим більше, що поруч із ресторацією розташовувалася книгарня, де полюбляла збиратися  львівська інтелігенція. В розкішних залах ресторану готелю постійно відбувалися звані вечори, бали, святкування визначних подій міста. В такі славні часи у готелі «Жорж» шампанське лилося рікою для богемного товариства Львова. Серед відвідувачів та гостей готелю були найзаможніші поміщики та землевласники, політична та військова еліта, модні літератори та шанована професура.

Ресторан готелю на світлині поч. ХХ ст.

Окрім цього, приваблювала гостей ресторану власна винарня «Жоржа». А кав’ярню у «Жоржі» взагалі вважали найбільш «новоєвропейським» закладом Львова.

А тим часом 1906 року власником готелю стає Товариство взаємного страхування приватних розпорядників. Розпочато реконструкцію, під час якої Іваном Левинським надбудовано третій і четвертий поверхи південного крила. 1900 року за проектом Володимира Підгорецького реконструйовано покрівлю і у мансардному поверсі створено офісні приміщення.

Вестибюль готелю на світлині поч. ХХ ст.

У 1920-их роках готель стає власністю Пенсійного закладу для службовців. За його господарювання відбулося перепланування внутрішніх приміщень, а також надбудовано п’ятий поверх на південному фасаді. 1932 року в стилі ар-деко за проектом Тадеуша Врубеля було перебудовано читальну залу та ресторан готелю. Скульптурне оздоблення ресторану за ескізами Врубеля виконала фірма скульптора ЛюдвікаРепіховського. Із 1940 року, після приходу радянської влади, готель «Жорж» входив до мережі готелів «Інтурист», призначеної передусім на іноземців. У перші повоєнні роки готель зазнав чергової реконструкції. Останню реконструкцію було здійснено зовсім недавно – у 90-х роках ХХ століття.

Сучасний вигляд вестибюлю та сходової клітки

Окремою сторінкою історії готелю від «DeLaRus» до власне «Жоржа», безумовно, є його гості. Зважаючи на їхні імена, можна писати про це окрему книгу. Тричі, їдучи через Львів до своєї коханої та майбутньої дружини Евеліни Ганської, тут зупинявся славетний Оноре де Бальзак. З письменницької еліти у старих чи сучасних стінах «Жоржа» замешкували авторка «Овода» ЕтельЛіліан Войнич і аж троє Нобелівських лауреатів: Генрик Сенкевич,Владислав Станіслав Реймонт і культовий екзистенціаліст Жан-Поль Сартр.

Вид на вестибюль зі сходів

Під час гастролей, чи просто перебування у Львові в «Жоржі» замешкували й легендарні вже навіть за життя композитори Йоганн Штраус, Ференц Ліст, Йоганнес Брамс, Моріс Равель. До львівського фольклору увійшли перекази про перебування в готелі видатного польського тенора Яна Кепури. 15 січня 1925 року він дебютував з гастролями у Львові в ролі Фауста. Проживаючи тими днями у «Жоржі», він не кремпувався ледь не щовечора виходити на балкон і втішати своїм співом публіку львівських вулиць.

Жили у «Жоржі» й видатні політики та державні діячі свого часу. Так, у 1905 році у місті перебував шах Ірану Музаффер Еддін. Такого шанованого гостя граф Потоцький хотів запросити до свого палацу, але почет шаха виявився настільки великим, що їм разом з шахом довелося розмістився у всіх номерах готелю. Проживали у «Жоржі» й Юзеф Пілсудський, й Микита Хрущов. Відпочивав у його номерах перший космонавт – Юрій Гагарін.

Верхній ярус сходів готелю

Минуло багато років, коли спочив у бозі заїжджий двір «Під трьома гаками», збудований на березі Полтви. Давно полонено в бетон львівську річку. Але велична споруда готелю «Жорж», який можна вважати своєрідним правонаступником давнього заїзду, досі залишається однією з окрас сецесійного Львова і, якщо хочете, символом його розкішної гостинності.

Адреса: м. Львів, пл. Міцкевича, 1

На карті:

Мандрівки