Постаті

ГРАБІНСЬКИЙ Стефан. Він описував жах

Письменник, якого ще за життя називали «польським По» і «польським Лавкрафтом», народився 26 лютого 1887 року у Кам’янці-Струмиловій (нині Кам’янка-Бузька) у греко-католицькій родині голови повітового суду Діонізія Грабінського і вчительки музики Євгенії Грабінськоїз дому Чубек.

Дитячі роки Стефана минули в Луці біля Самбора, а після батькової смерті у1899 році вся родина (Стефан, його бабуся, мама і дві сестри) переїхала до Львова.

1902-го Стефан перейшов із Самбірської гімназії до V Львівського «бернардинського» ліцею-гімназії, по закінченні якого вступив на філософський факультет Львівського університету.

Ще в гімназіяльні роки у Грабінського виявилася спадкова хвороба — кістковий туберкульоз, від якого рано померли його батько і сестри. Ця обставина, а також властива письменникові ще з дитинства велика побожність значно вплинули на розвиток його творчості й на формування світогляду.

Здобувши вищу освіту в червні 1910-го, упродовж 1910-1914 років він викладав польську та латинську мови у двох львівських гімназіях – 3-й міській гімназії імені Цісаря Франца-Йосифа I та у приватній. У 1914-1915 роках викладав у Відні. 10 липня 1917 року Грабінський одружився з вчителькою музики Казимирою Корвін-Гонсьоровською, з якою матиме двох доньок, і переїхав на педагогічну роботу до Перемишля. Там подружжя підтримувало діяльність театру «Фредреум». Однак вже 1921 року чета розлучилася і Грабінський повернувся до Львова.

Цього ж року в письменника туберкульоз набрав відкритої форми, почалися кровотечі. Довелося покинути роботу й переїхати на село. Там почалася скрута через витрати на ліки й на нове житло. Критик Єжи Пломенський і письменник Кароль Їжиковський, друзі Грабінського, посприяли тому, що 1931 року він одержав Львівську літературну премію. У цьому ж році Грабінський на короткий час переїжджає до Львова, а тоді через загострення хвороби оселяється в санаторії для легеневих хворих у Брюховичах. Там письменник помер у злиднях, на руках у матері 12 листопада 1936 року. Поховали Стефана Грабінського на Янівському цвинтарі. З часом засновник польської фантастики і наймоторошніший письменник Львова відійшов у тимчасове забуття. Навіть загубилася його могила, яку відшукали тільки у  2017 році, очистили від сміття і встановили новий надгробок.

У літературу Стефан Грабінський увійшов як вишуканий майстер оповідання жахів. Дебютував він у 1908-му в часописі «Наш край» з оповіданням «Несамовита садиба». Наступного року Грабінський під псевдонімом Стефан Жальний» видав своїм коштом збірку оповідань «З винятків. У сутінку віри». Відомість до нього прийшла у 1918 році з другою книжкою «На трояндовому узгір’ї. А справжню славу здобув після успіху «Демона руху» (1919, Краків) — циклу оповідань жахіть, який ґрунтується на мотивах залізниці, залізничних станцій і поїздів. Заохочений успіхом, автор за короткий час опублікував наступні збірки, частину яких становили тематичні цикли: «Безумний прочанин» (1920), «Страхітлива оповідь» (1922), «Книга вогню» 1922) і «Пристрасність» (1930).

До творчого спадку Грабінського також входить низка повістей та три п’єси – «Вілла над морем», «Поминальна субота» й «Привиди», які ставили в театрах Львова, Варшави та Кракова.

У 2013 році засновано Премію польської літератури жахів імені Стефана Грабінського. В часи Незалежності низку творівписьменника було перекладено і видано в Україні.

Постаті