Постаті

ЛІЛІЄН Ефраїм Моше. Творець сецесії

Один із засновників стилю, відомого в Німеччині як югенд-штиль, а в інших країнах, як ар-нуво чи сецесія  Ефраїм Моше (Маврицій) Лілієн народився 23 травня 1874 року в Дрогобичі в родині ортодоксальних юдеїв.

Сім’я була доволі бідною і статків батька, який працював токарем по дереву не вистачало, аби оплатити сину гімназійну освіту. Тож у юності Ефраїму довелося працювати підмайстром у львівського художника, який малював вивіски. Але саме на цій роботі вперше проявився талант хлопця, який не залишився непоміченим.

Після закінчення реальної школи Лілієн їде навчатися до Кракова у Школу пластичних мистецтв, яку в той час очолював сам Ян Матиейко. Через фінансову скруту завершити навчання не вдалося і молодий художник у 1893 році повертається до Дрогобича. Тут він заробляє трохи грошей, які витрачає на проходження курсів рисунку спершу у Віденській, а потім у Мюнхенській мистецьких академіях.
.
Успіх прийшов до митця, коли він відправив до редакції баварського літературно-художнього журналу «Югенд»  свої графічні роботи «Чарівна флейта», «Фавн», «Коханий» та кілька інших, після чого отримав запрошення до постійної співпраці. Завдяки роботам для «Юґенд» Лілієн стає «модним» художником, його фінансові справи поліпшуються.

1898 року переїхав до Берліна, почав співпрацювати з найпопулярнішими журналами «Грація», «Ост унд Вест», «Сімпліціссімус», «Пан», «Вальтшпігель»; ілюструє для видавництва «Vorwärts» роман Й.Вільденрата «Митник з Клаузена».

У 1900-му Лілієн познайомився з німецьким бароном, поетом і фольклористом Бьоррісом фон Мюнхгаузеном. Той запрошує Лілієна до втілення великого проекту — ілюструвати для берлінського видавництва Marquard u.Co. книгу «Пісні Ґетто» їдишського поета Моріса Розенфельда, яку барон перекладав на німецьку. Для цього митець навіть оселився на цілий рік у родовому замку барона в Тюрінгії.   Після цього Лілієн набув опінію видатного майстра книжкової графіки і згодом ілюстрував тритомну «Біблію», «Пісню пісень» тощо.

Як активний учасник сіоністського руху протягом 1906-19018 років неодноразово відвідував Палестину, брав участь у створенні в Єрусалимі  Школи мистецтв і ремесел, відомої нині у світі як Академія мистецтв і дизайну «Бецалель. У перших десятиліттях XX століття роботи Ліліена слугували за взірець для митців, які групувалися навколо «Бецалеля».

У 1914 році Лілієн знову відвідав Палестину як офіцер австрійської армії, в яку був призваний як військовий фотограф і художник. Після закінчення війни він вернувся в Берлін, де активно продовжив кар’єру книжкового ілюстратора. 1922 року у видавництві «Benjamin Harz» вийшла велика книга-альбом Лотара Брейгера «Е. М. Лілієн» з біографією художника і 226 репродукціями його робіт. За малюнками Лілієна «12 колін Ізраїлю» були виготовлені величезні вхідні двері Старої синагоги в Ессені. Він випустив також велику серію поштових листівок і малював поштові марки та екслібриси.

У 1923 році в Нью-Йорку з великим успіхом пройшла виставка робіт Лілієна.

Помер «перший сіоністський митець», як Лілієна називали у його середовищі, 18 липня 1925 року від інфаркту в курортному німецькому містечку Баденвайлері. Похований у Брауншвайгу на батьківщині його дружини Гелени. Іменем уродженця Дрогобича названо вулиці в кількох ізраїльських містах.

Постаті