Мандрівки

Львівська копія римського собору

Собор Святого Івана Хрестителя (або Латеранська базиліка) у Римі є менш відомим за ватиканський Собор Святого Петра, але не менш значущим для християн. Споруджений на Латеранському пагорбі Риму, він довгі роки був головним храмом християнського світу, а розташований поруч палац до XIV століття використовувався як  резиденція римських пап.

Загальний вигляд Колегії піарів

Барочний фасад базиліки, створений у 1735 році Алессандро Галілеї, є однією з архітектурних перлин Риму. І мало хто знає, що у Львові є споруда, яку можна вважати її зменшеною копією. Це Колегія піарів, більш знана львів’янам, як головний корпус обласної клінічної лікарні.

У боротьбі з єзуїтами

Чернечий орден піарів, що спеціалізувався на навчанні юнацтва, був створений на початку XVII століття, і вже в 1642 році на запрошення короля Владислава IV Вази облаштувався у польському королівстві, до якого тоді входив Львів.

Портал головного корпусу колегії

У нашому місті піари з’явились у 1718 році – на той час вони уже славилися як засновники колегій та семінарій, чимало з представників ордену були професорами відомих університетів. Їх підхід до освіти шляхетської молоді був ліберальнішим, ніж у головних конкурентів, ордену єзуїтів – піари значно більше уваги приділяли точним наукам, географії, французькій і німецькій мовам, натомість менше – теології та латині.

Все це звичайно, не могло сподобатися отцям-єзуїтам, і вони, як могли, противилися відкриттю піарських освітніх закладів. У Львові,  де освітній процес єзуїтами був фактично монополізований, піари змогли закласти свій навчальний заклад лише через кілька десятиліть після своєї появи у місті.

Балкон фасаду головного корпусу

Значною мірою посприяв цьому львівський єпископ-помічник Самуель Гловіньский, у якого з єзуїтами були не надто добрі стосунки. Завдяки його сприянню та матеріальній допомозі, а також  підтримці короля Августа ІІІ Саса, колегія піарів у Львові таки з’явилася. Рішення про її створення затвердив 1748 року папа Бенедикт XIV.

Втім, до відкриття довелося чекати ще десять років, і лише  у 1758 році у Львові відкрився заклад, який на зразок варшавського аналогу отримав назву Колегіум нобіліум. Хоча побутувала й паралельна назва – Назаренум (від римського колегіуму).

 

Всевидяче око на фронтоні головного корпусу

На початках колегіум діяв у винайнятих приміщеннях, а власну споруду отримав лише через 16 років – у 1774 році її було відкрито, хоча й недобудовано до кінця. На той часу Львові панувала вже австрійська імперія Габсбургів. 1776 року з милостивої ласки імператриці Марії Терезії установа отримала назву Collegium Nobilium Theresianum. Піарам дозволили безкоштовно навчати молодь шляхетного походження під контролем урядової комісії.

Бічний східний корпус колегії

Італійський прототип та Всевидяче око

Будівлю колегії, яка була найбільшою в тогочасному Львові, звели міськими мурами на вершині пагорба неподалік Личаківської дороги. Архітектурний ансамбль колегіуму складається з трьох корпусів, розташованих у формі підкови, з великою площею посередині. У тильній частині центрального корпусу планувалося звести костел, який, однак, так ніколи і не здійнявся вище фундаменту.

Дослідники досі дискутують стосовно проектанта споруди, хоча майже всі сходяться у тому, що її фасад розробляв хтось з італійських архітекторів (називають імена Франческо Плачіді, Якобо Фонтани та Паоло Фонтани). Проект навчальних корпусів, можливо, належить львівському архітекторові Петрові Полейовському. Сумнівів немає лише стосовно головного будівничого – керував роботами майстер львівського цеху мулярів Франциск Ксаверій Кульчицький.

Торцева стіна західного корпусу

Наріжний камінь костелу, що повинен був стати центральних елементом архітектурного ансамблю колегіуму, було освячено 19 травня 1760 року. Та невдовзі будівництво було призупинене через протести єзуїтів.

Повторне закладення наріжного каменя провели лише через чотири роки, 18 червня 1764 року. А завершили будівництво у 1774 році. Точніше, його першу чергу, бо на цей час споруджено було лише центральну частину та праве крило ансамблю. Ліве крило, що довершили симетрію будівлі, закінчили лише у 1885 р., коли споруда вже змінила своє призначення. Костел, як уже мовилося, звести так і не змогли.

 

Західний корпус колегії, вид збоку

Центральний корпус  дивовижно нагадує створений Алессандро Галілеї фасад римської базиліки Сан-Джованні-на-Латерано, хіба що без декорованого скульптурами аттика. Проте схожостей значно більше. Зовнішні елементи фасаду львівської Колегії піярів до найменших дрібниць повторюють свій прототип. Особливо кидається в очі однаковість колон і пілястрів іонічного ордеру, що розділяють площини фасадів обох споруд. Різниця хіба що у відсутності вже згаданого величного аттика та у вікнах на львівському фасаді в тому місті, де у римській базиліці розміщено ніші арок. Але у тому, що проектуючи споруду, італійський архітектор Колегії піарів, принаймні, надихався творчістю Аллесандро Галілеї, сумнівів не виникає.

Недобудована Колегія піарів на літографії К. Ауера 1837 року

Архітектурний стиль споруди – пізнє бароко з елементами класицизму. ЇЇ облицьований каменем фасад  виділяється на тлі тинькованих крил колегіуму. Посеред парних колон розміщено вхід, обрамлений колонами іонічного ордеру, що підтримують балкончик. Бічні площини розчленовано одинарними і обрамлено парними пілястрами, виконаними в тому ж стилі, що й колони.

Площину фасаду завершує портик з трикутним фронтоном, на тимпані якого розміщено Всевидюще око, яке інколи вважають за один з символів масонів, що символізує просвіту. Цікаво, що масонський символ спокійно пережив п’ять десятиліть панування радянської влади у Львові, не викликавши в неї жодних заперечень.

Колегія піарів. Фото 1939 р.

Триповерхові бічні крила ансамблю сплановані по коридорній схемі з одностороннім розміщенням приміщень. Торцева стіна бічного крила оздоблена ризалітом з колонами замість пілястр, глухими вікнами і завершеним трикутним фронтоном. За ним площину стіни увінчує ступінчастий фронтон з волютами, декоративними вазонами.

Від освіти до медицини

Історія колегії піарів у Львові  виявилася недовгою – проіснувала вона лише 25 років. Церковна реформа австрійського імператора Йозефа ІІ не передбачала втручання релігійних організацій у процес освіти. Імператор пообіцяв Львову університет, натомість колегію піарів було закрито. Сталося це у 1783 році.

Прототип Колегії піарів – римська базиліка Сан-Джованні-ін-Латерано

У будівлі колегіуму певний час перебувала тютюнова фабрика, а 1785 року її було передано для створення загального шпиталю, яким опікувалися духовні особи з розташованого неподалік костелу св. Антонія.Починаючи з 1870-х рр. догляд за хворими почали здійснювати черниці.

З тих часів використання споруди під медичний заклад залишається незмінним. Нині тут розміщено обласну клінічну лікарню.

Перед її головним корпусом встановлено пам’ятник Мар’яну Панчишину, українському лікарю та громадському діячеві, засновнику Українського лікарського товариства, ректору Українського таємного університету, міністру охорони здоров’я в уряді Ярослава Стецька.

Адреса: Колегія піарів (Львівська обласна клінічна лікарня) розташована в 15 хвилинах ходу від центру Львова, на вул. Некрасова, 2.

Їхати трамваєм № 2та 7, автобусами №№ 24, 29, 36, 50, 138, 217а до зупинки Обласна клінічна лікарня.

 

Мандрівки