Мандрівки

Костел Урсули, що став протестантською святинею. Слід королівського архітектора у Львові

З поміж великої кількості львівських храмів неможливо не відзначити один – на початку вулиці Зеленої. Хоча б тому, що він певним чином символізує релігійну толерантність Львова, адже у збудованому ще в XVII столітті костелі святої Урсули сьогодні розташовується Церква Євангельських Християн Баптистів «Дім Євангелія».

Костел святої Урсули

Костел святої Урсули був збудований як храм при монастирі ченців ордену домініканців-обсервантів. Ініціатором заснування монастиря був отець Амброзій Скоковський, один із засновників обсервантського руху серед польських домініканців. Фундатором монастиря, що розпочалося у 1678 році, був польний коронний гетьман Станіслав-Ян Яблоновський. Будівництво монастиря та костелу тривало до 1685 року. Львівська обитель обсервантів була найменшою серед усіх монастирів цієї гілки домініканців у Речі Посполитій.

Храм св. Урсули на світлині поч. ХХ ст.

Урсула – героїня християнських легенд, широко поширених у середньовіччі в західноєвропейських країнах. За переказом, дочка британського короля, що прославилась своєю мудрістю, красою і правдивістю, хотіла уникнути небажаного заміжжя. Наречений-язичник погрожував батьку Урсули, тому вона була змушена дати згоду на шлюб, але поставила кілька умов: одруження відбудеться за три роки і наречений прийме християнство. Сама ж вона зі свитою відправилась до Риму. До неї приєдналися благочестиві дівчата, які хотіли присвятити своє життя Христу.  Кількість паломниць досягла 11 тисяч.

Фасад костелу

В Римі їх прийняв  папа Киріак (міфічний персонаж). Він взнав, що призначено Урсулі і її супутницям мучеництво і вирішив розділити його з ними, розповів всім про своє рішення, урочисто склав з себе сан і приєднався до мандрівниць. На зворотному шляху під Кельном на паломниць напали гуни. Вони ненавиділи християнство, були обурені обітницями дів про безшлюбність, тому винищили всіх. Останньою загинула Урсула, відмовившись стати дружиною вождя гунів.

Є припущення, що ці події відбувалися в V столітті, але в IX-му були дуже міфологізовані. Пізніше католицька церква оголосила Урсулу святою мученицею за віру.  І хоча вона не була найбільш популярною святою на східноєвропейських теренах, саме в її честь домініканці назвали свій костел у Львові.

Відомо, що 1731 року костел Урсули ще був дерев’яним. Авторство проекту приписують нідерландцю Тильману ван Ґамерену, про якого детальніше скажемо нижче.  Сам монастир проіснував зовсім недовго. 1784 року він був закритий у рамках касаційних реформ австрійського цісаря Йосифа ІІ. У 1878 році будівлю передали у користування львівській протестантській общині євангелістів аусбурзького віровизнання. Як своєрідний доказ того, що храм був довгий час протестантський, на його фасаді у 1929 році встановлено дві пам’ятні таблиці – на честь 400-ліття протестантизму та 150-ліття львівської протестантської громади.

Портал костелу

У 30-х роках ХХ століття у приміщенні церкви розмістили кооператив пенсіонерів державних органів безпеки, який займався охороною приватних помешкань, складів, банків, підприємств. За радянських часів у храмі було розміщено склад грамплатівок фірми «Мелодія», а з 1985 року львівська громада євангельських християн баптистів почала клопотати про передачу їй будівлі костелу Святої Урсули. Врешті храм було повернуто протестантам, які провели реставрацію будівлі.

І ще з цікавих фактів: у костелі Урсули в 1842 році було відправлено заупокійну службу за російським генералом Вінгенштейном, учасником війни 1812 року, який помер, проїжджаючи через Львів.

Архітектурно споруда храму вирішена доволі строго, що дещо незвично для монастирських храмів епохи пізнього бароко, але цілком пасує для протестантської святині. У строгих пізньобарокових формах будівлі з двома невисокими вежами і і ввігнутим фасадом відзначають впливи північного класицизму XVII століття, популярного зокрема у Голландії. Цей момент працює на руку прихильників версії, що автором проекту був саме Тильман ван Ґамерен.

Фігура св. Урсули над порталом

Документальних свідчень авторства проекту не знайдено, однак саме цей голландець, неймовірно популярний у тогочасній Польщі, працював із домініканцями. Адепти «голландської версії» звертають увагу і на стиль споруди, знаходячи паралелі з іншими відомими роботами Тильмана ван Ґамерена.Храм з розвинутим виступом вівтарної частини, зберіг планувальну структуру, типову для сакральної будівлі доби бароко. Він мурований із каменю і цегли, має склепінчасті перекриття та двосхилий дах.Чільний фасад має триярусну композицію, увінчаний трикутним класицистичним фронтоном, членований пілястрами, фланкований двома вежами з наметовим покриттям, у плані – вигнутий до середини. Вікна в обрамленнях з півкруглими завершеннями. Центральний портал прикрашений рельєфами ХІХ століття. М’який прогин фасадної частини пом’якшує строгість форм споруди. В інтер’єрі храму чимало епітафій німецькою мовою.

Рельєф ХІХ ст. на порталі храму

Навіть якщо документів, які б підтверджували авторство  проекту видатного голландського зодчого ніколи не буде знайдено, саме така версія дуже пасує Львову, адже, згідно з нею, свій творчий слід у місті залишив автор десятків розкішних будівель для перших осіб польської знаті. Серед робіт Тильмана ван Ґамерена, зокрема, Уяздовський, Острозький замок і Палац Красинських у Варшаві, він будував замки і палаци для Браницьких, Любомирських, Раздієвських та інших вельможних родин, залишивши свій слід по всьому терену.

Автопортрет Тильмана ван Ґамерена 1667 р.

Уродженець Утрехта (1632–1706) завдяки таланту, підприємливості та вдалому знайомству з родиною Великого коронного маршала Речі Посполитої Єжи Себастьяна Любомирського став не лише наймоднішим архітектором Варшави, а й вельми багатою та впливовою особою. Не цурався служби у війську: брав участь у знаменитій Хотинській битві та виступав з військами Яна ІІІ Собеського на Відень. За виявлені заслуги був відзначений титулом королівського архітектора при дворі короля Михаїла Корибута Вишненецького. Загалом історія Тильмана неймовірно цікава і багата подіями.

Але в будь-якому разі, якщо й Тильман спроектував святу Урсулу, то побачити її не зміг. Оскільки у своєму кам’яному обличчі вона постала уже через 30 років після смерті архітектора. Зрештою, голландець, як пишуть про нього дослідники, був із тих архітекторів, котрі займалися творінням проектів і не особливо звертали увагу на сам процес побудови. Саме тому Тильману і вдалося реалізувати на теренах Речі Посполитої більше 70-ти розкішних будівель, що було не до снаги жодному іншому архітектору.

Адреса: м.Львів, вул. Зелена, 11

На картіі:

Мандрівки