Мандрівки

Форпост «Соляного шляху» тамплієрів. Вежа-донжон у Середньому

Руїни замку в Середньому на Закарпатті зовні особливо не вражають – так, розташована на околиці селища невеличка груда каміння, що ледве тримається купи. Та й за часів свого розквіту ця споруда не була особливо могутньою – це навіть не замок, а так звана вежа-донжон, яка служила для короткочасного захисту. Але саме Середнянський замок на тлі інших фортець українського Закарпаття овіяний особливим  ореолом загадковості та містичності. Причини цього довго шукати не потрібно – донжон у Середньому був твердинею легендарного ордену тамплієрів, найвіддаленішим бастіоном цих середньовічних монахів-лицарів у Східній Європі.

Руїни вежі-донжона у Середньому

Орден хрестоносців-тамплієрів на початках свого існування був осипаний ласками римських пап, і оскільки славився не лише бойовим заслугами на Святій Земді, а й неабияким хистом до гендлярства, то серед інших привілеїв отримав право на торгівлю солотвинською сіллю. Вздовж усього «соляного шляху» із Закарпаття до Європи тамплієри звели низку укріплень, які використовувались і як митні пости, і як місця дислокації військових залог для безпеки торгових валок. За загальноприйнятою версією крайнім з цих укріплених пунктів і був замок у Середньому, споруджений у 1146 році  коштом Фруа де Барманьє. Що цікаво, на відміну від більшості середньовічних замків, які будувалися на природніх або штучних височинах, Середнянський збудований посеред розлогої рівнини.

Середнянський замок вважається єдиною фортецею Закарпаття, в якому збереглись риси романського стилю. Це оборонна споруда у вигляді вежі-донжону. Такі башти, зведені за прообразом давньоримських сторожових веж, були дозорними і не призначались для постійного проживання, але за необхідності могли стати потужними пунктами оборони. Донжони мали добру зону огляду і мали можливість кругового обстрілу. Додаткового захисту башті надавала кругова система валів і ровів. Особливістю Середнянського замку був кам’яний мур з циліндричними наріжними баштами, що підсилював оборонні вали фортеці.

Руїни вежі-донжона у Середньому

Заради справедливості відзначимо, що не всі дослідники погоджуються з тамплієрською версією походження замку. Скептики насамперед звертають увагу на відсутність письмових свідчень про існування замку у ХІІ чи навіть ХІІІ століттях  та на матеріали недавніх розкопок, які датують найраніші знайдені будівельні матеріали лише ХVІ століттям. Та й інші подібні споруди на території Угорщини (до якої колись належало Середнє), прийнято відносити до пізніших часів за тамплієрські.

Середнянська вежа-донжон має три яруси, її розміри 18,6 х 16,5 метрів, висота сягає 20 метрів, а товщина стін — 2,6 метрів. Стіни викладені з каменю та буту, для більшої міцності кути із зовнішньої боку викладені кам’яними квадратами, а стіни з обох боків акуратно облицьовані відшліфованим каменем, що не тільки підсилювало їхню міцність, але й значно пом’якшувало суворість споруди.

Задля безпеки перший ярус вежі був глухим, а вхід до неї розміщався на рівні другого ярусу. До нього вела з боку двору дерев’яна драбина, яка при необхідності легко піднімалась, а то й спалювалась.

Руїни вежі-донжона у Середньому з пташиного лету

Перший ярус складався з двох приміщень, розділених потужною стіною товщиною в 1,3 метри. Найімовірніше, що використовувались вони як склади боєприпасів та харчів. У другому ярусі було три приміщення. Одне з яких було сходовою клітиною, а інші очевидно, були житлом для гарнізону. Особисті покої хазяїв замку розташовувались на верхньому, третьому поверсі. Дослідники також припускають, що вежу міг вінчати також відкритий бойовий майданчик з розташованими там гарматами, але нинішній стан споруди не дозволяє про це судити з певністю.

Увесь оборонний комплекс разом із земляними валами й ровами розташовувався на площі  розмірами 240х210 метрів.  Лінії земляних укріплень мали в плані форму квадратів зі згладженими кутами. Верхня частина валів могла бути посилена частоколом. Щирина замкових ровів,  заповнених водою з річки, що протікала неподалік,  становила 15-20 метрів. Є згадки про те, що колись рови були забезпечені системою труб, які допомагали воді в ровах циркулювати. .

Безпеку замку посилював колодязь, залишки якого було знайдено безпосередньо усередині донжону під час недавніх археологічних розкопок.

Руїни вежі-донжона у Середньому. Вид зсередини

Такою була твердиня до 1312 року, коли римський папа Климент V під тиском французького короля Філоіпа Красивого ліквідував орден тамплієрів. З того часу світом блукають легенди про неймовірні скарби, заховані орденом перед своїм знищенням. Не оминули подібні легенди і Середнянській замок. Досі існують перекази, що під мурами донжону існують сховки із коштовностями. А дехто вірить і у те, що саме тут схований і міфічний святий Грааль, яким нібито володіли тамплієри – мовляв, для заховання свого найдорожчого скарбу орден вибрав один із найвіддаленіших замків.

Після тамплієрів замок опинився у власності монахів ордену святого Павла. Проте ненадовго – ченці втрутились у суперечку за угорську корону і, на лихо, підтримали не ту сторону. У боротьбі за трон переміг представник французької Анжуйської династії Карл Роберт І, який не пробачив павліанам неправильного вибору і передав фортецю більш лояльним власникам.

Та претендентів на цю твердиню було багато, а прихильність королів примхливою, тож замок у Середньому часто став ареною протистояння місцевих магнатів. Особливо запеклою була боротьба родів Другетів  і Палочі на початку XV століття, що завершилась на користь останніх. Палочі володіли замком до 1526 року, коли внаслідок загибелі останнього представника роду у битві з турками при Могачі твердиня перейшла до роду Добо.

Макет замку тамплієрів за версією І.Качора

Найвідомішим представником цього роду був комендант угорського замку Егер, який у 1552 році з гарнізоном в 2 000 бійців зумів витримати облогу величезного 80-тисячного турецького війська. Іштван володів декількома замками, отриманими у подяку від короля Угорщини, але Середнє було його улюбленим володінням, куди він часто приїжджав сюди на полювання в околишніх лісах. Саме в Середнянському замку він і помер у 1572 році.

За часів правління Іштвана Добо та його нащадків замок досягає нового розквіту. Нові володарі зміцнили твердиню і, оскільки серйозно займалися виноробством, значно розширили і поглибили його підвали, в яких відтепер зберігалось вино. Загальна протяжність цих підвалів, які і нині використовуються як виносховища місцевого винзаводу, сягає 4 кілометрів.

У XVII—XVIII століттях Закарпаття стало ареною постійних військових сутичок: австро-турецьких та австро-угорських. І кожна з них вносила свою лепту у процес руйнування колишньої твердині тамплієрів. Після остаточного придушення повстання під проводом Ференца Ракоці в 1711 році у Закарпатті нарешті запонував спокій, проте зруйнований замок у Середньому перестав бути цікавим потенційним власникам. Після цьогоу він більше не відновлювався.

Ще одна версія вигляду замку у часи тамплієрів

Нині замок перебуває у напівзруйнованому стані, чому чимало сприяла і «підприємливість» місцевих мешканців, які часто використовували камені з пам’ятки для власного будівництва. У 1980-х роках тут були проведені реставраційні роботи, які нинішні історики й археологи оцінюють критично. У ході цих робіт, зокрема, була знищена більша частина центральної території замку, а також змінений зовнішній вигляд валів і ровів, внаслідок чого неможливо зробити висновки про їхню первісну висоту й глибину. У 2008 році в Середнянському замку проводилися археологічні розкопки.

Як добратись

Селище Середнє розташоване приблизно посередині між Ужгородом та Мукачевом. Автомобільна траса між цими містами проходить повз селище. З обох міст до сСереднього регулярно курсують рейсові автобуси.

Мандрівки