Постаті

ПАШКЕВИЧ Алоїза. Білоруська Цьотка з Львівського університету

Видатна білоруська поетеса та громадська діячка Алоїза Степанівна Пашкевич, яка увійшла в історію літератури під псевдонімом Цьотка, народилася 15 липня 1876 року на фільварку Пещин Щучинського району на Гродненщині.

Заможність шляхетних батьків дозволила їй здобути добру освіту в приватній школі у Вільні (Вільнюс). Після трирічного вчителювання у сільській школі навчалася у Петербурзі на престижних Вищих освітніх курсах імені Петра Лесгафта, де студіювала медицину, педагогіку та ботаніку.

Під час цього навчання в Петербурзі сформувався й діяв студентський гурток «Круг беларускай народнай прасьветы і культуры», учасницею якого стала Алоїза Пашкевич. Середовище гуртка багато в чому визначило її громадянську позицію — активну боротьбу з царизмом, соціальне визволення трудівників, національне визволення білорусів. Тоді ж і почалася Алоїзина літературна творчість. Нелегальні видання гуртка — «Калядная пісанка» і «Велікодная пісанка» — містили її вірші «Мужык не зьмяніўся», «Музыкант беларускі», «Нямаш, але будзе». Лесгафтівських курсів Алоїза Пашкевич не закінчила, натомість склала екстерном іспит за повний курс петербурзької Олександрівської жіночої гімназії.

У 1904 році Пашкевич поселилась у Вілейці, де працювала фельдшеркою у психіатричній лікарні. У 1904–1905 роках брала активну участь у діяльності Білоруської соціалістичної громади. Під загрозою арешту була вимушена в 1905 році виїхати за кордон, але невдовзі повернулася і взяла участь у випуску першої білоруської газети «Наша доля».

Але згодом їй таки довелося емігрувати на довший час в Автро-Угорщину. Наприкінці 1905 р. вона приїхала до Львова, де намагалася поступити в університет.  На початку це їй не вдалося, але восени 1906 року її зарахували вільною слухачкою на філософський факультет. У дослідницькій літературі наводяться версії, що в цьому їй допоміг Іларіон Свенціцький, який закінчив названий факультет у 1899 році і був знайомий з багатьма викладачами університету. Крім того, батьки Свенціцького мали литвинське коріння, а сам науковець безпосередньо вивчав і досліджував білоруську мову та культуру.

Увесь час навчання Пашкевич у Львівському університеті – це історія змагання за те, щоб бути повноправною студенткою. Адже тільки стаціонарна форма навчання могла дозволити студенту написати і захистити докторську роботу. Для білоруської дівчини це виявилося доволі проблематично. Не маючи австрійського підданства, їй потрібно було подолати різні бюрократичні перешкоди, які обмежували іноземцям доступ до вищих шкіл в монархії Габсбурґів. У Львівському університеті Алоїза Пашкевич як вільна слухачка упродовж дев’яти семестрів відвідувала заняття зісторії давньої польської мови і літератури, які вів професор В.Брухнальський. Саме він, як керівник кафедри, підписав необхідну довідку для віденського міністерства освіти. У ній зазначалося, що студентка А.Пашкевич вивчає історію білоруського народного театру і розробляє наукову тему «Шопка і батлейка на Білій Русі у їх зв’язках з польською драматичною літературою». У зв’язку з цим він просив перевести А.Пашкевич для стаціонарних університетських студій з тим, щоб надалі вона могла здати необхідні іспити і здобути науковий ступінь доктора філософії. Проте розв’язання цього питання затягнулося на кілька років. До того ж в Алоїзи ускладнилися проблеми із здоров’ям. Вона захворіла на туберкульоз і в 1908 році переїхала лікуватися до Закопаного у Польщу.

Певний час Алоїза студіювала на гуманітарному факультеті Ягеллонського університету в Кракові. ,20 лютого 1911 року у віленській церкві святого Рафаїла Алоїза Пашкевич узяла шлюб з литовським інженером Степаносом Кайрисом — соціал-демократом, майбутнім віце-прем’єр-міністром Литви. Проте думки про закінчення Львівського університету її не полишали. І Австрійське міністерство освіти дозволило Пашкевич стати повноправною студенткою Львівського університету і надіслало до Львова відповідний документ, датований 29 липня 1912 року Однак Алоїза Пашкевич провчилася в університеті лише один семестр, а після канікул до Львова вона вже не повернулася.

Під чоловіковим прізвищем вона повертається на батьківщину, де несподівано стає актрисою театру Гната Буйницького. У 1915 році Алоїза Пашкевич прикладає великі зусилля, щоб зорганізувати білоруські школи та вчительські курси у Вільні, допомагає у створенні притулків, як сестра милосердя доглядає хворих у тифозниму бараку. У січні 1916 року помер її батько, й Алоїза поїхала на його похорон. Тоді у Лідському повіті була епідемія тифу. Алоїза залишилася, щоб допомогти пацієнтам, але сама заразилася й померла. Поховали її у Старому Дворі неподалік Ліди.

Своє перебування уЛьвовіПашкевич використала для активної популяризації білоруської літератури та налагодження українсько-білоруських стосунків. До Львова їй присилали свої твори Янка Купала та інші письменники. Частину з них Пашкевич передала Іларіону Свенціцькому, який їх опублікував у роботі «Відродження білоруського письменства». У Львові в 1906 році з’явився її «Гостинець для малих дітей». Це був невеликий збірник, виданий білоруською мовою, але латинськими літерами. Він містив перекладені письменницею сім невеликих оповідань, загадки, приказки, прислів’я. Доречно зазначити, що цей збірник фольклорних матеріалів був першим виданням для дітей білоруською мовою. У тому ж році в Жовкві у василіянській друкарні Пашкевич видала білоруською, але вже кириличними буквами, дві збірки віршів – «Хрэст на свабоду»та «Скрыпка белорусска». Оскільки в Росіїза ці твори письменниця зазнала переслідувань, вони були підписані псевдонімами. На титулі першої праці зазначено, що «написав Гаўрыла», а другої – «Гаўрыли з Палацка». Сьогодні ці книжечки зберігаються у відділі рідкісної книги Львівської національної наукової бібліотеки України ім. В.Стефаника.

Пам’ять національної сподвижниці Алоїзи Пашкевич і поетеси Цьотки в одній особі і нині в пошані у білоруських патріотів. На її честь названо вулиці та встановлено пам’ятники у багатьох білоруських містах.  У 1991 році на студії «Білорусьфільм» знято чотирисерійний художній фільм «Хрест милосердя», присвячений життєвому й творчому шляху Алоїзи Пашкевич.

У Львові, на приміщенні старого корпусу Львівського університету, на її честь встановлено , меморіальну таблицю.

Постаті