Постаті

МИШУГА Олександр. Король тенорів із родини шевця

Олександр Пилипович Мишуга народився 7 (20) червня 1853 року у селі Новий Витків на Радехівщині в родині шевця. На честь батька, уже ставши всесвітньовідомим співаком, він виступатиме під сценічним ім’ям Філіппі-Мишуга.

1668 року батько взяв сина зі собою до Львова на храмове свято у Святоюрському соборі. 13-річний хлопець так захоплено підспівував церковному хору, що на нього звернув увагу регент Микита Гетман, який і влаштував його до дяківської бурси. Згодом Олександр навчався у гімназії та вчительській семінарії, сам працював учителем у Львові, однак не покидав бажання стати професійним співаком.

Мрія почала збуватися у 1978 році, коли Мишугу представили шанованому у Львові педагогу, професору консерваторії Валерію Висоцькому, серед вихованців якого була й Соломія Крушельницька.

Уже через два роки, 14 вересня 1880 року Мишуга успішно дебютує на львівській сцені в опері Монюшка «Страшний двір». Не маючи можливості продовжити навчання співу в Італії, Олександр звертається до прихильників свого таланту і ті зібрали 1200 золотих римських. 1881 рокуМишуга вирушає до Мілана, де починається його блискуча кар’єра.

В Італії Мишуга, крім занять співом, вивчає анатомію та фізіологію, опановує італійську, французьку, англійську, німецьку та російську мови. У 1883 році він дебютує у театрі міста Форлі в ліричній опері німецького композитора Флотова «Марта». Після прем’єри молодий талант отримав десятки пропозицій з найкращих європейських театрів.

За виконання партії Каніо у знаменитій опері «Паяци» її автор, італійський композитор РуджероЛеонкавалло подарував Мишузі свій клавір із дарчим написом: «У Мілані, в день відкриття сезону, слухав сіньйораФіліппі в партії Каніо і був незмірно задоволений його точною інтерпретацією і чарівним мистецтвом співу».

У наступні роки Мишуга збирає аншлаги у Мілані та Турині, Римі та Відні, Лондоні та Берліні, Варшаві та Кракові, Москві та Санкт-Петербурзі, виконуючи провідні партії у найпопулярніших операх.

4 жовтня 1900 року на відкритті Великого міського театру у Львові (тепер Львівський національний академічний театр опери та балету імені Соломії Крушельницької) Олександр Мишуга співав провідну партію у лірико-драматичній опері Владислава Желенського «Янек» — про життя карпатських верховинців, яка була спеціально написана для славетного українського тенора з нагоди відкриття театру.

Часто відвідував Львів з концертами, включав до програм українську музику. Паралельно з виступами займався педагогічною діяльністю, працюючи у Львові, Варшаві, Мілані, Римі, Стокгольмі та Києві.

Творча активність Мишуги проходила на тлі складних особистих перипетій. З першою дружиною – полькою Марією Прус-Гловацькою, з якою 1885 році вони брали шлюб у Краківському костелі кармелітів і мали сина, прожили зовсім недовго. Причиною було невдоволення Маріїної родини, котра не могла змиритися з вибором їхньої шляхетної доньки на користь хоч і відомого, але простолюдина.

Ще трагічніше склалися стосунки Мишуги з його другим великим коханням, актрисою Марією Вісновською. Попри теплі почуття до Олександра, вона, розбещена славою зірки польської сцени, не завжди могла стримати бажання фліртувати з іншими чоловіками. 1 серпня 1890 року Варшаву облетіла звістка про трагічну смерть Марії Вісновської від кулі корнета царської лейб-гвардії Олександра Бартенєва. Ні в матеріалах судового процесу, ні в численних статтях преси того часу так до кінця й не з’ясовано мотивів цього вбивста.

Пригадуючи, як свого часу зібрані людьми кошти допомогли йому розпочати кар’єру, Мишуга ніколи не цурався меценатства. За його сприяння побачили світ збірка Івана Франка «Зів’яле листя» та перший том фундаментального дослідження «Українське мистецтво». Також надавав регулярну допомогу театру Миколи Садовського, українській газеті «Рада», що виходила у Києві.  Допомагав студентам і погорільцям, дитячим притулкам, різним товариствам і лікарням. Перед смертю усе своє майно і гроші Мишуга заповів Вищому музичному інститутові ім. М. Лисенка у Львові, де заснував кілька стипендій для малозабезпечених студентів.

На самому початку 1922 року здоров’я Олександра Мишуги значно погіршилось, і він виїхав в курортну місцевість неподалік від німецького міста Фрайбурга.  Там лікарі встановили рак шлунка, негайно зробили операцію — та вже було запізно. 9 березня 1922 року Олександр Мишуга помер. Виконуючи його заповіт,29 вересня того ж року друзі та учні перепоховали прах співака на його батьківщині у Новому Виткові.

Постаті