Постаті

Творець модерного Львова. Іван Левинський

Міф про Львів, «який збудували поляки» (німці, італійці, австрійці, комуністи тощо) так міцно нав’язували пересічному українцеві, що він увійшов у голови не лише різноманітної «вати». Але розвінчується цей міф просто. Львів справді завжди був мультикультуральним містом, і свій слід в його архітектурі залишили представники різних народів. Проте чи не найбільший вклад у неї – і кількісно, і якісно – було зроблено саме українцем, одним із творців «львівської сецесії» Іваном Левинським.

Меморіальна дошка на честь Івана Левинського у Долині

Народився Іван Левинський 6 липня 1851 року у Долині у родині директора народної школи Івана та його дружини – німкені Йозефи з Гаузерів.

Після смерті батька, у 1859 році, родина потрапила у матеріальну скруту і Йозефа з дітьми переїжджає до Стрия, де знайшла місце праці. У Стрию Іван Левинський закінчує чотири класи початкової школи. На подальше навчання не було коштів, тому він був змушений заробляти їх самостійно – допомагав дякові співати у церкві.

Згодом за підтримки старшого брата Іван отримав можливість переїхати до Львова і закінчити реальну школу. У 1868 році вступив на будівельний відділ Львівської технічної академії, по закінченні якої залишився займатися наукою. З 1901 року Левинський – професор будівництва Львівської  Вищої технічної школи, а з 1909 – професор Львівської політехніки.

У 1881 році Іван Левинський відкрив власне архітектурне бюро, у якому працювала ціла плеяда молодих талановитих митців, серед яких виділимо Тадеуша Обмінського та Олександра Лушпинського. «Можна сказати, що Львів не має молодого архітектора, який би не пройшов через архітектурне бюро професора Левинського», — стверджував у 1908 році краківський архітектор Францішек Мончинський. Особливістю роботи архітектурного бюро Левинського було й те, що більшість його проектів були колективною творчістю і зрозуміло, свою вагому лепту в них вносив і керівник фірми.

Сучасний Львів не можливо уявити буз споруд Івана Левинського, який творив у стилі українського модерну, привносячи у нього і так званий закопанський стиль і елементи гуцульських архітектурних традицій. Львів Левинського – це десятки будинків,  і цілі навіть райони, зокрема, на вулицях Генерала Чупринки, Степана Бандери, Академіка Павлова, Парковій, Шота Руставелі. Особливо багато його споруд на Кастелівці – улюбленому районі Івана Левинського, який вони забудовували разом з його багаторічним партнером, ще одним визначним львівським архітектором Юліаном Захаревичем

Іван Левинський

Серед найвідоміших будівель, спроектованих і зведених архітектурним бюро Івана Левинського у Львові – будинок страхового товариства «Дністер» (вул. Руська, 20), бурса Руського педагогічного інституту (тепер головний корпус Лісотехнічного університету, вул. Генерала Чупринки, 103), Торгово-промислова палата (тепер прокуратура Львівської області, пр.Шевченка, 17-19), Технологічний інститут (тепер Музична академія,  вул. Нижанківського, 5), Український Академічний дім (Коцюбинського, 21), будинок клініки Солецького (тепер прикордонний госпіталь, вул. Личаківська, 107).

Будівельна фірма Левинського була найпотужнішою і найпрестижнішою у Львові, тож не дивно, що їй довіряли реалізацію своїх проектів і інші архітектори. І серед цих проектів були ті, які сформували обличчя Львова – головний залізничний вокзал, «мавританська» будівля юдейського шпиталя, готель «Жорж» і, нарешті,  головна прикраса міста – львівська Опера.

На жаль, не був втілений в життя один з головних проектів Івана Левинського – Українського театру, який мав постати на теперішній площі Шашкевича, поблизу музичного коледжу. Виконаний Левинським у співавторстві з архітекторами його бюро презентувався у 1910 році, однак реалізовано його так і не було. Спочатку завадив спротив пропольської міської ради, потім почалася Перша світова війна.

Окремі творіння Івана Левинського незворотно втрачені внаслідок військових подій. Йдеться насамперед про торговий пасаж Міколяша, що розміщувався між нинішніми вулицями Коперника та Вороного. Пасаж, спроектований і споруджений бюро Івана Левинського, був найбільшою спорудою подібного роду у Львові.

Робітники в столярних майстернях фабрики Левинського. Світлина поч. ХХ ст.

Улюбленим дітищем будівничого була його знаменита фабрика. Фабрику кахлевих печей на Генерала Чупринки Левинський розпочав будувати у 1888 році, скориставшись підтримкою Юліана Захаревича та своїх чеських партнерів. Спочатку це була невелика двоповерхова споруда з устаткуванням та піччю до випалювання кахель, посуду, будівельних оздоб, на якій працювало лише 5 чоловік. У 1894 р. на фабриці працювало вже 25 осіб. А вже на початку ХХ століття фабрика Левинського суттєво збільшує обсяги та види діяльності і стає одним з провідних підприємств Галичини.

Виразна українська позиція Івана Левинського ніколи не подобалась польським шовіністам. Але першої покари за неї він зазнав від російської окупаційної влади у часи Першої світової. У 1915 році Левинського було заарештовано, а згодом вислано до російського Курська, звідки він повернувся за рік. Після цього нетерпимішими стали й поляки, особливо після поразки ЗУНР і відмови скласти присягу на вірність Другій Речі Посполитій,. Левинському фактично влаштували обструкцію та бойкот його бізнесу.

Помер будівничий 4 липня 1919 року у Львові. Згідно із заповітом, понад третину його майна перейшло до українського товариства «Праця». Поховали Івана Левинського на Личаковському кладовищі.

СПОРУДИ АРХІТЕКТУРНОГО БЮРО ІВАНА ЛЕВИНСЬКОГО

Будинок страхового товариства «Дністер» (вул. Руська, 20)

Споруджений у 1905-1906 рр. фірмою Івана Левинського у стилі так званої «гуцульської» сецесії на місці трьох давніших кам’яниць. Будівля є одним з найкращих зразків поєднання сецесії з українським національним стилем. Стіни щедро декоровані орнаментальною ліпниною, майоліковими панно, кованими решітками і різьбленими дерев’яними елементами. Будинок має хвилясті аттики, високі круті дахи, вкриті спочатку узорами з кольорової черепиці. Серед декору виділяються зображення гербів українських земель: галицького Лева та київського Архангела Михаїла. В інтер’єрах будинку частково збереглися металеві балюстради сходів, різьблені колони, ліпнина на стелях, сецесійні двері з витравленими на склі написами.

Сьогодні у будинку працює 1-а міська поліклініка Львова.

Бурса Руського педагогічного інституту (вул. Генерала Чупринки, 103).

Будинок збудований архітектурним бюро Івана Левинського у 1906-1908 рр. для українського товариства «Рідна школа» за проектом Тадея Обмінського та Лева Левинського. Яскравий зразок архітектури українського модерну, що поєднує стиль сецесії з українськими мотивами. Над будівлею домінує восьмигранне багатоярусне шатро з високим шпилем, що увінчує її центральний ризаліт. Дещо менші шпилі завершують бічні ризаліти. У плитковому декорі стін будинку використано гуцульські візерунки.

Це найбільший за розміром об’єкт, спроектований фірмою Левинського. Тепер у будинку розташований головний корпус Лісотехнічного університету

Український Академічний дім (вул. Коцюбинського, 21)

Споруджено в 1905 р. архітекторами з фірми Левинського (Т.Обмінський, Ф.Левицький)  у традиціях українського модерну на замовлення Наукового товариства імені Тараса Шевченка за кошти наддніпрянського мецената, публіциста Євгена Чикаленка. Певний час тут розміщувалася управа НТШ, а загалом будинок був призначений для проживання студентів-українців, що навчалися у вищих школах Львова. Серед відомих мешканців цього гуртожитку був майбутній провідник ОУН Степан Бандера.

Нині тут розміщено корпус Української академії друкарства.

Торгово-промислова палата (пр. Шевченка, 17-19)

Колишній будинок Торгово-промислової палати побудований у 1907–1910 рр. за проектом архітекторів Альфреда Захаревича і Тадея Обмінського. Основну частину будівельних робіт виконувала будівельна фірма Івана Левинського. У стильовому відношенні будинок має ознаки пізньої сецесії з помітними ремінісценціями неокласицизму. Будівля вирізняється унікальним комплексом монументально-декоративного оформлення, який включає настінний живопис, скульптуру, вітражі та мозаїки. В інтер’єрі привертають увагу високоякісні кольорові панелі зі штучного каменю – одна з «візитних карток» будівельної фірми Левинського.

Сьогодні к будинку колишньої торгово-промислової палати розміщено прокуратуру Львівської області.

Технологічний інститут (вул. Нижанківського, 5)

Споруджений архітектурним бюро Івана Левинського у 1907–1909 рр. за проектом Тадея Обмінського. Навчальний заклад, завданням якого було підвищення професійної кваліфікації промисловців та ремісників, зводився разом з Торгово-промисловою палатою і творив з нею єдиний архітектурний комплекс – будинки мали критий перехід та спільне подвір’я. Збудована у модерному стилі споруда має складну, асиметричну конфігурацію, два його фасади, повторюючи вигин вулиці, розташовані під прямим кутом один до одного. Будівлю прикрашають скульптури робітників.

Нині у будівлі розміщується Музична академія імені Миколи Лисенка.

Клініка Казимира Солецького (вул. Личаківська, 107).

Ще один яскравий зразок «гуцульської сецесії». Будинок вирізняється високими гостроверхими вежами, критими черепицею, різьбленими піддашшями та прикрашеними керамічними панно фасадами. Зведений у 1908-1910 рр. за проектом Олександра Лушпинського як санаторій Червоного Хреста, до Першої світової війни був власністю лікаря Казимира Солецького.

Будинок продовжує виконувати роль лікувального закладу – тепер тут військовий госпіталь Державної прикордонної служби України.

Бурса інституту «Народний дім» (вул. Лисенка, 14)

Будинок, в якому розміщувалася бурса (гуртожиток) для хлопців Інституту «Народний Дім», з музеєм і бібліотекою, була збудована фірмою Івана Левинського за проектом Олександра Лушпинського та Тадея Обмінського у 1906-1907 роках. Ця сецесійна будівля, стилізована під народну архітектуру, рясно декорована керамічними плитками та металевими елементами. Високі черепичні дахи мають пірамідальні завершення зі шпилями над ризалітами, а силует даху близький до взірців бойківської народної архітектури.

Будинок складається фактично з двох прилеглих корпусів-близнюків. В одному з них зараз розташовується відділ рідкісної книги бібліотеки НАН України ім. Стефаника, а також кабінет нової німецькомовної сучасної літератури, німецький читальний зал й австрійська бібліотека. В іншому корпусі – житловий будинок.

Будинок Музичного товариства ім. Миколи Лисенка (вул. Шашкевича, 5)

Це останній великий проект Івана Левинського, споруджений у 1913-1916 роках у стилі неокласицизму за проектом молодого архітектора Євгена Червінського. Завершення будови відбувалося уже за відсутності  Левинського, якого російська армія вивезла до Росії як заручника. При будові було використано наймодерніші тогочасні матеріали та технічне устаткування. Будівля поєднувала функції консерваторії та театру, а його концертний зал швидко можна було адаптувати під кінотеатр чи бальну залу.

Нині тут розташований Львівський музичний коледж ім.. Станіслава Людкевича.

Вілла Потуліцького (вул. Матейка, 4)

Одна з найвишуканіших львівських магнатських вілл була спроектована провідним архітектором бюро Івана Левинського  Яном Кудельським. Будівництво, виконане підприємством Левинського, тривало протягом 1891-1894 рр. Кам’яниця є характерним зразком архітектури пізнього необароко, яскраво вирізняючись бароковою динамікою та асиметрією фасадів. Її експресивний силует визначають масивний купол, яким завершено північний ризаліт, а також вбудована у північно-східний кут лоджія з просторою балконною терасою.

У радянський час в колишній віллі перебував Палац урочистих події, а нині вона є резиденцією Західного наукового центру Академії наук України.

Прибуткова кам’яниця Скварчинського (вул. Генерала Чупринки, 11а)

Житлових будинків та вілл, споруджених фірмою Івана Левинського, особливо багато на Кастелівці та Байках – районах Львова, які митець забудовував разом зі своїм багаторічним партнером Юліаном Захаревичем. Чи не найхарактернішим з них є багатоквартирна прибуткова кам’яниця  Ю.Скварчинського споруджена у 1906–1907 рр. за проектом бюро Івана Левинського. Велика триповерхова будівля має три фасади. Будинок привертає увагу формами гуцульської і закопанської орнаментики, стилізованими відповідно до принципів сецесії.  Кам’яниця виділяється гострим, експресивним силуетом покрівлі з дашками, а також призматичний еркером на куті.

СПОРУДИ ІНШИХ АРХІТЕКТОРІВ

Архітектурне бюро Івана Левинського, окрім реалізації власних проектів, також збудувало у Львові низку споруд за проектами інших архітекторів, окремі з яких є гордістю нашого міста. Вибір саме Івана Левинського як будівничого цих архітектурних шедеврів свідчить про його високі майстерність та авторитет як будівничого.

Міський театр (пр. Свободи, 28)

Один із символів Львова, величну споруду Міського театру (нинішній театр опери і балету ім. Соломії Крушельницької), теж було довірено спорудити будівельній фірмі Івана Левинського. Споруджувалася ця перлина львівської архітектури за конкурсним проектом Зигмунта Горголевського, а в оформленні декору театру брала участь ціла низка провідних львівських архітекторів. Для Івана Левинського це був найбільший із його будівельних підрядів, який він здійснював з 1897 по 1900 рік.

Готель «Жорж» (пл. Міцкевича, 1)

Імпозантний будинок у неоренесансному стилі в центрі Львова був споруджений у 1899-1900 роках за проектом віденських архітекторів Фердинанда Фельнера та Германа Гельмера. Обоє архітекторів були широко знаними в Європі, за їхніми проектами, зокрема, було збудовано знаменитий Одеський оперний театр, театри у Відні та Туріні. У Львові вони запроектували шляхетське казино (теперішній Будинок вчених). Зведення готелю його власники доручили Іванові Левинського, який не лише збудував споруду, але разом з архітектором Юліаном Цибульським дозволив собі внести свої корективи у проект австрійців.

Будівлю прикрашають алегоричні фігури, що символізують частини світу, створені геніальним львівським скульптором Леонардо Марконі, та барельєф святого Юрія-змієборця, виконаний за його ескізом Антонієм Попелем – творцем пам’ятника Адаму Міцкевичу, що стоїть навпроти готелю.

Залізничний вокзал (пл. Двірцева, 1)

Новий залізничний вокзал у Львові був споруджений протягом 1902-1904 років на місці старого за проектом архітектора Владислава Садловського. До проектування окремих залів долучилися провідні архітектори бюро Івана Левинського – Тадеуш Обмінський та Олександр Лушпинський. Основні будівельні роботи також виконувало підприємство  Левинського, який на той час працював у спілці з Альфредом Захаревичем та Юзефом Сосновським. При спорудженні вокзалу вперше в Галичині було використано залізобетонні конструкції. Також було використано й інші технічні досягнення початку ХХ століття: електричне освітлення і вентиляцію, центральне опалення, перші в Україні електричні ліфти. Додамо, що фасад будівлі прикрасили скульптури авторства відомих львівських митців Антонія Попеля і Петра Війтовича.Новозбудований львівський дверець був визнаний одним з найкрасивіших тогочасних вокзалів Європи.

Юдейський шпиталь (вуд. Рапопорта, 8)

Ця споруда у так званому «мавританському» стилі була зведена у 1898 році для юдейського шпиталю. Архітектором цієї незвичної для Львова кам’яниці став Казимир Мокловський, а його партнером і будівничим шпиталю – Іван Левинський. Монументальна двоповерхова споруда з триповерховими ризалітами рясно прикрашена cхідними і юдейськими символами. Центральний ризаліт завершується грандіозним орієнтальним кольоровим куполом, який чітко прочитується вздовж усієї осі вулиці Леонтовича від вулиці Городоцької. Привертають увагу і стіни будинку, викладені з нетинькованої цегли брунатного кольору.

Будівля зберегла своє медичне призначення. Нині тут міститься пологове відділення 3-ої міської клінічної лікарні.

 

Костел і монастир кармеліток босих (вул. Генерала Чупринки, 70)

Кармелітський храм на Кастелівці було споруджено Іваном Левинським у 1893-1895 роках за проектом Франца Штатца в неготичному стилі. Левинський доопрацював проект німецького архітектора, пристосувавши його до потреб ділянки.

Нині у тут функціонує греко-католицька церква святого Климентія папи.

Будинок-майстерня Яна Стики (вул. Листопадового Чину, 11)

Ця оригінальна сецесійна споруда з червоної цегли була створена за проектом провідного львівського архітектора Юліана Захаревича, а реалізовувала проект фірма Івана Левинського. Будинок, замовником якого був львівський художник Ян Стика (один з творців знаменитої

«Рацлавицької панорами»), з самого початку споруджувався як художня майстерня – це видно по великому вікну у його наріжнику. У 1911 році віллу Яна Стики придбав митрополит Андрей Шептицький. Спочатку митрополит планував розмістити тут музей, але в 1913-му передав будинок Олексі Новаківському, який саме переїхав до Львова на його запрошення. У цьому будинку художник жив і працював до самої смерті.

Від 1972 року в будинку працює художньо-меморіальний музей Олекси Новаківського.

Постаті