Мандрівки

Найвеличніша з бойківських церков. Дерев’яний храм у Маткові

Дерев’яна церква Собору Пресвятої Богородиці (або святого Дмитрія)  в селі Матків, споруджена 1838 року, є однією з вершин дерев’яної української архітектури. Цей архітектурний шедевр, який своїми численними заломами нагадує китайську пагоду, більшість фахівців вважає найкращим серед 70 збережених на наших теренах храмів бойківського типу. Храм входить до реєстру пам’яток архітектури національного значення, а нещодавн його унікальність була визнана і на світовому рівні – у 2013 році  церкву Собору Пресвятої Богородиці було включено до списку світової спадщини ЮНЕСКО.

Село Матків розташоване в карпатських Бескидах, на території етнічної Бойківщини, неподалік від міжнародної траси Київ-Чоп. Село мальовничо розкинулося на гірських пасмах в долині річки Стрий, зберігши історично сформований вільний характер забудови, яка вдало вписана в навколишні ландшафти.

Перша письмова згадка про Матків датується 1538 роком, коли польська королева Бона скликала комісію для розмежування королівських та шляхетських сіл. У ті часи село поряд з іншими населеними пунктами належало дідичеві Думці Височанському, пізніше – одному з його синів. Згодом Матків став родинним гніздом шляхетського роду Матковських, витоки якого пов’язують з угорським графом Іваном Волохом.

Точна дата побудови першого храму в Маткові невідома, але згадки про нього під назвою церкви Втечі до Єгипту Пресвятої Богородиці, існують принаймні з XVIII століття. Проте на початку наступного сторіччя ця церква перебувала уже не в найкращому стані І громада вирішила збудувати на її місці новий храм. Цю дерев’яну церкву-красуню звели у 1838 році майстри Іван Мельникович та Василь Іваникович, про що свідчив тепер закритий напис на одвірку південних дверей до нави. На головному західному порталі зберігся напис польською мовою: «Tey swiatyni fundamenta», на лівому одвірку напис з датою спорудження: «Zalozone dnia 21 czerw.», на правому: «Roku 1838».

Цікаво, що робочою силою на будові храму в основному були жінки – чоловіче населення села у ті роки масово було рекрутовано до війська Австро-угорської імперії. Тож нова церква була ще й своєрідною офірою Богові задля повернення чоловік і синів додому.

Новозбудований храм освятили на честь Собору Пресвятої Богородиці. Це церква бойківського типу –  тризрубна, триверха, з багатьма заломами над кожним куполом, що придають їй вигляд ялинки або типової китайської пагоди.

Церква у Маткові на світлині поч. ХХ ст.

Квадратні зруби розташовані по осі захід-схід. Нава є дещо ширшою за бабинець і вівтар, до якого з обох боків прилягають невеликі прямокутні ризниці. Основні об’єми завершують восьмибічні верхи: над навою з п’ятьма заломами, а над вівтарем і бабинцем — з чотирма. Верхи увінчані шоломовими банями з маківками і хрестами.

Оперізує церкву піддашшя оперте на східчасті виступи вінців зрубів, під яким на західному фасаді влаштований засклений ґанок. Опасання церкви має чітку прямокутну форму і великий винос, під яким ховається низ церкви. Стіни підопасання, надопасання і заломів шальовані вертикально дошками й лиштвами. Первісно храм повністю був вкритий гонтом, нині на його стінах шалівка, а на маківках бляха.

 

Для внутрішнього простору усіх зрубів характерне висотне розкриття. Центральну наву з’єднано з бабинцем високою аркою. Уздовж стін бабинця розташовані хори у вигляді широкої галереї, які виходять у центральний зруб.

Інтер’єр вкритий стінописом кінця ХІХ століття. Збереглися також тогочасні іконостас з різьбленими царськими вратами, бічні вівтарі, старі лави й церковне начиння.

На південний захід від церкви розташована дерев’яна дзвіниця – квадратна в плані, триярусна, з балконом на другому ярусі, зверненим у бік невеликої площі перед південним фасадом церкви. Споруду вкрито наметовим дахом з колосниковою галереєю над ним.

Дзвіниця, яка, як теж є пам’яткою архітектури національного значення, майже на століття молодща від церкви: її у  1924 році збудував майстер Михайло Веклич.

У першій половині ХХ століття церква Собору Пресвятої Богородиці зазнала кількох перебудов. Так, 1928 року до вівтарного зрубу з обох боків прибудували прямокутні в плані жертовник і дияконник, а первісний триарковий ґанок західної стіни бабинця перетворили на закритий тамбур. У 1939-му під час ремонту змінено інтер’єр: первісно відкриті внутрішні простори трьох частин церкви перекриті купольним склепінням на рівні першого залому. Храм ьуло піднято на бетонний підмурівок, аби зберегти його від проникнення вологи. Тоді ж дахи і верхи церкви та дзвіниці, первісно укриті ґонтом, покрили оцинкованою сталлю.

У радянські часи комуністична влада закрила церкву (це сталося у 1949 році). Відчинено її було лише через 40 років, у 1989-му.  Храм було наново освячено на честь святого Дмитрія, нині він належить місцевій громаді Української греко-католицької церкви.

 

У червні 2010 року матківську церкву ледь не спіткало лихо, внеї влучила блискавка, і лише надійність автоматичної системи пожежегасіння врятувала святиню від загибелі. А трьома рокамі пізніше сталася знаменна подія – 21 червня 2013 року на 37-й сесії Комітету Світової спадщини ЮНЕСКО, що проходила у Камбоджі, церква Собору Пресвятої Богородиці, разом з сімома іншими дерев’яними церквами карпатського регіону України, була включена у список світової спадщини ЮНЕСКО.

Влада Львівщини своєю чергою долучилася до відновлення давньої пам’ятки і приведення її до ладу. У храмі тривають реставраційні роботи, серед завдань яких є і повернення церкві її первісного гонтового покриття.  Хоча варто відзначити, що роботи ці проводяться доволі повільно. Надію на прискорення дають проекти грантові проекти, спрямовані на збереження та популяризацію дерев’яної архітектури Карпат. Зокрема недавно, Асоціацією «Єврорегіон Карпати-Україна» був розпочатий проект «Карпатський шлях дерев’яної архітектури – спільні дії для збереження та промоції історико-культурної спадщини українсько-польського прикордоння», який реалізовуємо завдяки Програмі транскордонного співробітництва Польща-Білорусь-Україна.

Як добратись зі Львова

Автобусом

Автобуси зі Львова до Маткова відправляються з центрального автовокзалу тричі на день. Можна також доїхати до Сколе, а звідти місцевим рейсом до Маткова.

 Автомобілем

Їхати трасою Київ-Чоп. За 1,5 км після села Сможе звернути праворуч, у напрямку на Бориню. Відстань від Львова – 155 км.

Мандрівки