Постаті

ІВАСЮК Володимир. Символ української пісні

Легенда української музики ХХ століття Володимир Івасюк народився 4 березня 1949 року у Кіцмані на Буковині в сім’ї вчителів Михайла та Софії Івасюків. Вже у 3 роки з цікавістю спостерігав за репетиціями учительського хору, на які його часто брали батьки.

У 1954 році Володя вступає в підготовчий клас філії Чернівецької музичної школи №1, де починаєоволодіватискрипкою. 1956 року іде у перший клас середньої школи. Його запрошують грати на місцевих оглядах художньої самодіяльності, на батьківських зборах, на концертах для робітників та колгоспників. За його чудову гру Володі земляки дарують справжню німецьку скрипку. Після закінчення 6 класу, у 1963 році хлопець вступає в Київську музичну школу для обдарованих дітей імені М. Лисенка. Однак навчання, виснажлива робота над собою, проживання в гуртожитку позначились на здоров’ї підлітка і він, відмінник, післяпершого семестру повертається в Кіцмань, де продовжує навчання в середній школі та музичній школі за класом фортепіано. У 1964 році Володимир пише дві пісні “А мені шістнадцять літ” і “У двадцять літ”.

Восени 1964 р. Івасюк створює в школі ансамбль «Буковинка» і пише для нього свої пісні. Колектив здобуває перемоги на кількох самодіяльних конкурсах, їде до Києва, там його помічають, запрошують на обласне телебачення, нагороджують подорожжю по Дніпру. Паралельно Івасюк збирає українські народні пісні, їздить по селах, записує буковинське весілля. Що важливо, пісні юного композитора запам’ятовуються, й невдовзі до нього звертаються з проханнями надіслати ноти й тексти пісень.

Після переїзду родини до Чернівців. Івасюк поступає на лікувальний факультет медінституту. Однак 31 серпня 1966 року Володимира звинувачують у тому, що він нечесним шляхом пробрався в лави студентів і при всіх зачитують наказ про його виключення. У такий спосіб Володимиру нагадали про випадок кількарічної давності, коли вони з товаришами нз необережності розбили бюст Леніна.

Юнак іде працювати слюсарем на завод «Легмаш». Володя створює і веде заводський хор, який невдовзі починає займати провідні місця в оглядах художньої самодіяльності, на виступах ансамблю акомпанує сестра Володі Галя, хористи виконують Володині пісні. На хвилі натхнення Івасюк ризикує і під псевдонімом Весняний надсилає на конкурс до 50-річчя Жовтня пісні «Відлітали журавлі» та «Колискова для Оксаночки» та отримує першу премію. Через рік за рекомендацією «Легмашу» Володя знову вступає в Чернівецький медінститут. Його обирають старостою групи, запрошують в оркестр народних інструментів «Трембіта» та камерний оркестр медінституту. Після закінчення третього курсу Володя починає працювати над піснею «Червона рута». Восени 1970 року Володимир познайомився з Галею Тарасюк – студенткою філологічного факультету, «Пісня буде поміж нас» присвячена їй.

Згодом Володя запропонував показати «Червону руту» й «Водограй» в передачі українського телебачення «Камертон доброго настрою». А 13 вересня 1970 року на Театральному майдані Чернівців у присутності тисяч чернівчан і на очах мільйонної глядацької аудиторії постали ці пісні — перший великий тріумф молодого митця.

1971 року в Карпатах був знятий перший український музичний фільм «Червона рута», в якому брали участь Софія Ротару, Василь Зінкевич, Назарій Яремчук. Цього ж року у передачі ЦТ «Алло, ми шукаємо таланти!» звучить нова Володина пісня «Водограй».

Навесні 1972 року Івасюк переїжджає до Львова, де стає студентом підготовчого композиторського факультету Львівської консерваторії та переводиться на IV курс Львівського медичного інституту. Розширюється коло мистецьких знайомств, а невтомно працюючи молодий композитор створює пісні: «Я — твоє крило», «Два перстені», «Наче зграї птиць», «Балада про мальви». 1972 року «Водограй» визнанопіснею року. У 1973 році Володя закінчує Медичний інститут і вступає в аспірантуру на паталогічну фізіологію.

У 1974-му Івасюк стає делегатом ХХІІ з’їзду комсомолу від Львівської області та студентом підготовчого відділення Львівської консерваторії по класу композиції. 1975 року він пише музику до спектаклю за романом Олеся Гончара «Прапороносці» і здобуває диплом першого ступеня. Однак, коли справа торкнулася висунення кандидатури Івасюка на присудження Шевченківської премії за спектакль, хтось викреслив його прізвище. А потім згоріли декорації до вистави… Тоді ж був знятий фільм «Пісня завжди з нами», у якому прозвучало шість пісень Івасюка. Володя проводив дуже багато часу на зйомках, тому пропустив чимало занять. Це стало причиною його виключення з консерваторії. Він пише музику до вистави «Мезозойська історія» у Дрогобицькому обласному муздрамтеатрі. Через три роки ціною великих зусиль він поновився у консерваторії в класі Лєшека Мазепи. У видавництві «Музична Україна» виходить збірка пісень Івасюка «Моя пісня». У 1977 році Софія Ротару з піснею Володимира «У долі своя весна» перемагає на фестивалі «Сопот», а сам він працює над підготовкою платівки-гіганта.

1978 року Володя перемагає на всесоюзному конкурсі молодихкомпозиторів у Москві і отримує дипломи II ступеня за «Сюїту-варіації для камерного оркестру» та «Баладу про Віктора Хара». Однак вся Україна співає його «Червону руту» та «Водограй». Івасюк стає культовим композитором у середовищі патріотично налаштованих українців.

24 квітня 1979 року в обід Володі телефонують невідомі, він одягається, йде до консерваторії і більше не повертається… 18 травня тіло Володимира Івасюка знайшли у військовій зоні Брюховицького лісу підвішеним. На тілі було виявлено ознаки катувань. Похорон композитора на Личаківському кладовищі у Львові перетворився на багатотисячну демонстрацію під пильним наглядом КДБ.

Правоохоронці протрактували загибель Івасюка як самогубство, хоча громадськість була переконана в іншому: композитора знищила влада за надмірну популярність української пісні, до якої він безпосередньо доклався.

Архіви цієї справи, що зберігаються в Москві, дотепер ані родичам, ані працівникам музею Івасюка не відкривають, посилаючись на гриф «таємно». У 2009 році Генпрокуратура України поновила давно закриту кримінальну справу про смерть Володимира Івасюка, але в листопаді 2012 справу було закрито нібито через відсутність складу злочину. 2014 року справу знову було поновлено, а згодом тодішній прокурор Львівської області Роман Федик публічно заявив, що Володимир Івасюк був убитий «співробітниками» КДБ.

Іменем Володимира Івасюка названо вулиці в обласних центрах: Києві, Львові, Івано-Франківську, Чернівцях, Сумах, Дніпрі, Кропивницькому та в десятку інших міст і містечок України. В його честь реалізовано велику кількість музичних проектів. Найвідоміший український фестиваль «Червона Рута» стартував у вересні 1989 року в Чернівцях. У Львові відкрито пам’ятник композитору. У 2009 році Володимиру Івасюку посмертно присвоєно звання Героя України.

 

Постаті