Мандрівки

Під «захистом» держави. Сумна доля храму святого Марка у Варяжі

Колись цей бароковий храм був однією із найвеличніших сакральних споруд Галичини. Нині від минулої пишноти залишилися лише спогади та руїни. Руїни споруди, яка занесена до реєстру пам’яток архітектури національного значення, а відтак нібито перебуває під охороною української держави. От тільки скидається на те, що невдовзі охороняти буде вже нічого….

Фасад костелу св. Марка. Фото Богдана Волошина

Розташоване поблизу польського кордону село Варяж у минулому мало міський статус. Перша згадка про це поселення датується 1419 роком, а у 1538-му польський король Сигізмунд I Старий на прохання тодішнього власника Варяжа Фелікса Ощовського надав йому магдебурзьке право.

Цікавими є версії походження назви села. Одна з них виводить назву від варягів, які нібито бували у цій місцевості ще у X столітті. Інша оповідає, що нібито першими мешканцями села були полонені у битві з галицьким військом угорці, які й дали йому мадярську назву Варос, яка згодом трансформувалася у Варяж.

Костел св. Марка з боку апсиди. Фото Богдана Волошина

У давнину поруч з містечком існувало й село з такою ж назвою. І якщо мешканцями містечка були переважно юдеї (за переписом 1880 року вони становили майже 70 відсотків населення) та поляки, то село майже всуціль було заселене  українцями. Цікаво, що коли по завершенні Першої світової війни більший Варяж позбавили міського статусу, то новоутворене село, аби відрізнити цого від іншого, стали називати Варяж-місто. Така ось химерн топоніміка.

Костел св. Марка на світлині поч. ХХ сь.

У XVII столітті Варяж перейшов у власність шляхетської родини Матчинських. Саме представник цього роду, Марек Матчинський і став фундатором у містечку монастиря отців-піярів, для якого й було збудовано розкішний бароковий костел святого Марка. По своїй смерті фундатор був похований у крипті зведеного його коштом храму, як, зрештою, й інші представники місцевої знаті, які таких заслуг не мали.

Присвяту святому Маркові храм отримав недарма – він віддавна вважався небесним покровителем Варяжа. Святий євангеліст Маркбув зображений і на гербі містечка – у золотому полі, сидячи біля відкритого вікна з книгою на колінах, а біля його ніг лежить золотий крилатий лев.

Вид на костел св. Марка. Фото Богдана Волошина

Отож, Костел святого Марка був зведений у 1688-1693 роках за проектом архітектора Войцеха Лєнартовича. Цей будівничий хоч й не був надто плодовитим (серед інших його споруд на території України лише костели в Угневі та Великих Межиричах), але його проекти вважалися оригінальними і вишуканими. Утім, деякі дослідники піддають сумніву проектування варязького храму саме Лєрнатовичем, вважаючи, що зводив він його за планами іншого архітектора – Яна Міхала Лінка.

Костел має незвичну планувально-просторову структуру, складаючись з чотирьох прямокутних об’ємів, що зменшуються по висоті у напрямку від фасаду до апсиди. При цьому кожна з чотирьох частинг храму має свій власний фронтон, виконаний, як і фасадний, у бароковому стилі.

Латинський напис на фасаді костелу

Перший ярус фасаду має доволі скромне оздоблення, виділяються хіба що вікна з півциркулярними перемичками, оформлені білокам’яними наличниками з архівольтами та сандриками. Значно жвавіше виглядає другий ярус, центральну частину якого становить фронтон, прикрашений по боках волютами, а по центру – щитом з латинським написом «Si enim caelum et caeli caelorum te capere non possunt guanto magis Domus haec guam aedificavi tibi» («Ось небо та небо небес не обіймають Тебе, що ж тоді храм той, що я збудував?»). З обох боків фасаду уверх здіймаються дві восьмигранні вежі-близнючки, завершені ажурними аттиками та бароковими дахами. Раніше вежі були значно вищими та стрункішими, але після пожежі 1796 року їх відновили в урізаному вигляді.

Знищені інтер’єри костелу. Світлина Богдана Волошина

Інтер’єри костелу декоровано спареними пілястрами іонічного ордеру.  Нава має циліндричне склепіння з розпалубками, апсида – хрещате. Стеля нави та хорів вкрита залишками стінопису другої половини XVIII століття. Найкраще збереглися розписи у захристії, склепіння якої покриває зображення Непорочного Зачаття Діви Марії, зразком для якого, як вважається, був живопис Рубенса.

Знищені інтер’єри костелу. Світлина Богдана Волошина

У храмі також збереглися фрески, виконані у 1810 році Станіславом Строїнським – широковідомим на той час львівським художником-монументалістом. Розписи Строїнського збереглися в багатьох сакральних спорудах Галичини, зокрема бернардинському костелі Львова, домініканських храмах Тернополя та Підкаменя, каплиці при Перемиській катедрі.

Розписи склепінь костелу на світлині поч. ХХ ст.

Після другої світової війни Варяж опинився у складі Польщі, однак у лютому 1951 року, за радянсько-польським договором про обмін територій, був переданий до складу УРСР. Помінявся і склад населення (на зміну виселеним полякам прибули українці з ліквідованого села Середній Угринів), так і назва – до 1989 року село йменувалося Новоукраїнкою.

Костел, зрозуміло, закрили, перетворивши його на склад і крамницю. І те, на що час, війни та часті пожежі не спромоглися за сотні років, людській безгоспорадності та байдужості вистачило кількох десятиліть. У 1880-х роках обвалився дах, потім склепіння підвалин… З того часу храм поступово занепадає, з кожним роком все більше руйнуючись.  Унікальним фрескам, які ще можна розглядіти на подекуди збережених склепіннях, теж загрожує остаточне знищення. За твердженням місцевих мешканців, час від часу пам’ятку оглядають різноманітні делегації, у тім числі й з іншого боку кордону, однак до конкретних справ наразі не доходить. Отак і стоїть на українсько-польському прикордонні колись велична споруда своєрідним пам’ятником непростим стосункам між нашими народами.

Збережений фрагмент розпису

Додамо, що у Варяжі зберігся ще один давній храм – церква Успіння Пресвятової Богородиці, збудована у 1784 році як костел. Він був споруджений на місці раднішого дерев’яного, який знищила пожежа. Однак невдовзі, у 1796-му, віж пожежі постраждав уже й новий храм, після чого його перетворили на військову канцелярію. Врешті, у 1818 році місцевий дідич Држевицький викупив храм в уряду і перебудував його на греко-католицьку церкву для місцевих українців.

Успенська церква

Успенська церква – це мурована однонавова споруда, крита двосхилим дахо,м з високими бароковими фронтонами на чільному і тильному фасадах та дещо вужчим вівтарем.. Поряд  з храмом розташована мурована стінна дзвіниця.

У 1955 році церква була зачинена радянською владою і відновила свою діяльність лише у 1988-му. Іншу варязьку церкву, збудований ще у 1677 році дерев’яний храм Різдва Пресвятої Богородиці чекала значно гірша доля – у 1952-му її розібрали за наказом комуністичного керівництва.

Як добратись зі Львова

Автобусом

Автобуси Львів-Варяж відправляються з АС-2 (вул. Богдана Хмельницького). Звідси ж з середнім інтервалом 60 хв.  Курсують автобуси на Сокаль, де можна пересісти на місцевий автобус Сокаль-Варяж.

Автомобілем

Їхати автодорогою Львів-Червоноград, далі повернути ліворуч, на Белз. У селі Острів повернути праворуч. Їхати до села Бояничі, де звернути наліво, на Варяж. Відстань – 95 км

Мандрівки