Постаті

ЛЕЩИНСЬКИЙ Станіслав. Король-львів’янин

Представник шляхетського роду Лещинських гербу Венява Станіслав Богуслав народився у Львові 20 жовтня 1677 року. Минуть роки і львівський шляхтич носитиме титул Божою Ласкою король Польщі, Великий князь Литовський, Руський, Прусії, Мазовецький, Жмудський, Інфлянський, Смоленський, Сіверський, Чернігівський, князь Лотарингії і Барруа.

Батько Станіслава – Рафал Лещинський – мав безліч шляхетських титулів, а мати Анна була донькою великого коронного гетьмана Станіслава Яна Яблоновського. Знатний дід 21 жовтня 1677 року особисто прибув до Львова на хрестини внука, що відбувалися у Латинській катедрі.

2 квітня 1699 року Станіслав Лещинський став воєводою познанським. 12 липня 1704 року Лещинський за підтримки шведського короля Карла ІІ, військо якого в той час перебувало у Польщі, був обраний польським королем. 4 жовтня 1705 року у Варшаві Львівський латинський архієпископ Константій Зелінський провів обряд коронації Станіслава Лещинського та його дружини Катажини Опалінської. При цьому було порушено традицію, за якою кроронацію мав проводити примас Польщі.

У 1703-1708 роках король вів таємні переговори з гетьманом Іваном Мазепою про об’єднання України, Польщі і Литви у федеративну державу на засадах Гадяцького договору 1658 року та уклав угоду з гетьманом про спільну боротьбу проти Москви.

Після поразки шведсько-українських військ у Полтавській битві 1709 рокуЛещинський був змушений виїхати до Франції. Там його донька Марія у 1725 році вийде заміж за французького короля Людовика XV.

Весною 1711 року Лещинський вислав польський військовий відділ Юзефа Потоцького на допомогу гетьману Пилипу Орлику, який зробив спробу звільнити Гетьманщину з-під московської влади, здійснивши похід на Правобережну Україну.

1733 року Станіслав Лещинський за підтримки Франції вдруге став польським королем,  але під тиском Росії, Австрії та Саксонії невдовзі змушений був зректися королівства. Під час війни за польську спадщину 1733-1735 років (між Росією, Австрією і Саксонією з одного боку та військами Лещинського і Францією — з другого) король та сили, які його підтримували, були розбиті. За умовами Віденського миру 1738 року Лещинський був змушений остаточно відмовитися від претензій на польський престол на користь Августа ІІІ. Після цього він повернувся до Франції, де дістав у володіння герцогство Лотарингію та князівство Барруа.

5 лютого 1766 року старенький Лещинський зазнав сильних опіків, коли необережно відкладав люльку, сидячи біля комина. Помер через кілька днів – 23 лютого від гангрени.

Цікаво, що Станіслав Богуслав Лещинський з усіх польських королів прожив найдовше – 88 років та 4 місяці.

У 1901 році на його честь було названо вулицю у Львові, яка нині носить ім’я Братів Міхновських.

Постаті