Мандрівки

Від «Пам’ятки Пеняцької» до «Північного Поділля»: найдавніший природний парк Львівщини

Національний природний парк «Північне Поділля» є однією з найцікавіших природних перлин Львівщини. Розташований на території трьох районів області – Бродівського, Золочівського та Буського – він охоплює територію мальовничих пагорбів Гологір і Вороняків, віддавна заліснених буковими лісами і багатих на унікальні види флори і фауни. А починалася історія цієї заповідної пам’ятки більш як 130 років тому.

Природний парк «Північне Поділля»

Історія створення. Володимир Дідушицький і «Пам’ятка Пеняцька»

Своїм зародженням нинішній національний парк завдячує відомому науковцю і досліднику, графові Володимиру Дідушицькому. Політик та революціонер, науковець та меценат, граф Володимир Дідушицький був непересічною особистістю. Представник спольщеного українського роду, він був активним політичним та громадським діячем пропольського напряму – зокрема, був одним з очільників «Руського собору» (політичний комітет, що об’єднував представників спольщеної української шляхти та виступав за «згоду і єдність» українців з польською державою), послом Галицького сейму  та маршалком Галичини. У революційному 1848 році був членом польської Центральної національної ради у Львові та польської національної гвардії. При цьому Дідушицький ніколи не соромився свого українського походження і, як стверджують сучасники, інколи любив наголосити: «Я — Дідух!». Граф свого часу навіть зголосився перейти з латинського на грецький обряд, однак отримав відмову від єпископа Григорія Яхимовича, який вважав, що «русини своєї шляхти не потребують».

Граф Володимир Дідушицький (1892 р., худ. Казимир Похвальський)

Не менше Дідушицький запам’ятався і як науковець. Вражає різноманітність його наукових інтересів: будучи членом-кореспондентом Академії наук у Кракові та спеціалізуючись на орнітології, він цікавився археологією та етнографією, природознавством та загальною зоологією.  Граф також був відомим колекціонером та меценатом науки, що зрештою наштовхнуло його на створення на основі власної колекції відомого Природознавчого музею у Львові.

Іншою пам’яткою, заснованою Володимиром Дідушицьким, став перший у Європі законодавчо закріплений заповідний об’єкт «Пам’ятка Пеняцька» , який граф створив на своїх землях у 1886 році – «для збереження на всі часи» унікальних, корінних та рідкісних угруповань рослин і тварин, зокрема рідкісного виду птахів — орлана-білохвоста.

Науковці проводили на території резервату постійні дослідницькі роботи. Так, у 1904 році розпочинаються спроби розгорнути планомірні науково-природничі дослідження, спрямовані на виявлення природних об’єктів, які заслуговують на охорону. Проте цю діяльність перервав початок Першої Світової війни, яка стала справжньою катастрофою для «Пам’ятки Пеняцької» – під час військових дій природний буковий деревостан був сильно порубаний.

Відродження заповідника припало уже на 1930-і роки. Тоді відомий польський ботанік Юліуш Мондальський переконав тодішнього власника цих земель пана Голуховського відновити охоронний статус «Пам’ятки Пеняцької».  Дослідженням природоохоронних аспектів цієї території у міжвоєнний період, крім Ю. Мондальського, займалися також В. Шафер, С. Соколовський, Т. Орачевський та інші.

Гора Макітра

У 1931 році на площі 4 га поблизу села Суховоля на Бродівщині був також створений степовий резерват «Макітра», а у 1941-му до заповідних об’єктів місцевого значення у Львівській області було віднесено Білу Гору (гора Маркіяна Шашкевича) біля села Підлисся Золочівського району.

На жаль, у часи Другової світової війни екосистема парку зазнала величезних втрат внаслідок бойових дій. Не менш трагічним для неї був і повоєнний період – упродовж 1945-1950 років корінний деревостан був повністю вирубаний. Разом з прадавнім лісом були зруйновані й унікальні водно-болотяні екосистеми регіону, які в часи заснування «Пам’ятки ПеняцькоЇ славилися унікальними орнітологічними комплексами, де зокрема гніздився орлан-білохвіст, зникаючий в Україні та Європі вид.

Відродження парку

Природоохоронні заходи на території парку були відновлені лише у 1997 році. На місці, де раніше росли 200-літні буки й липи, у Пеняцькому лісництві Золочівського лісгоспу, рішенням Львівської обласної ради було виділено 35 га 60-70-літнього буково-липового лісу для створення заказника місцевого значення «Пам’ятка Пеняцька». До кінця 2098 року було створено уже 18 об’єктів природно-заповідного фонду, які складали основу наукового обґрунтування створення Національного природного парку .

Пониківський гідрологічний заказник

Природний парк «Північне Поділля» було створен указом президента України Віктора Ющенка 11 грудня 2009 року. До його території було включено майже 16 тисяч гектарів земель.

НПП «Північне Поділля» охоплює територію фізико-географічних районів Гологір і Вороняків, що разом із Розточчям та Кременецькими горами (Тернопільщина) формують північно-західний край Подільської височини. Через горбогір’я природного парку проходить головний європейський вододіл: тут бере джерельну енергію та набирає сили ріка Західний Буг (с. Верхобуж), несучи свої води в Балтійське море і витікають ріки, які живлять Чорне море — Стир, Серет, Іква. Тут сформувалися унікальні осередки рослинних угруповань, а також букові лісостани, що ростуть на північно-східній межі ареалу й становлять особливу цінність у загальноєвропейському масштабі.

Карстові порожнини

Наукові дослідження на території парку проводяться з метою вивчення природних процесів, забезпечення постійного спостереження за змінами екосистем, екологічного прогнозування, розроблення наукових основ охорони, відтворення й використання природних ресурсів та особливо цінних об’єктів. Парк здійснює наукову діяльність у співпраці із сусіднім національним природним парком «Кременецькі гори».

Природні особливості

Територія НПП належить до найцінніших у природничому та культурно-історичному аспектах територій України. Територія парку розкинулася на 35 км з півночі на південь і на 63 км із заходу на схід та охоплює північно-західний край Подільської височини. Окрасою території парку є фізико-географічні райони гір Гологори та Вороняки — низькогірні пасма, яким характерні долинно-балкові форми рельєфу. Переважна частина території «Північного Поділля» розташована в межах абсолютних висот 250-460 м н.р.м. Найвищі гори на території парку: г. Вапнярка (460,8 м) і г. Високий Камінь (440,4 м). Парк розташований у найбільш горбистій і лісистій частині цього горбогірного пасма.

Скеля на горі Збараж

Надзвичайну наукову цінність території  має співіснування рослин різного походження: західно-європейського, середземноморського, азійського та північного. Флора парку налічує понад 1600 видів — майже третина рослин України. Понад 200 видів рослин мають різний статус охорони (Червона книга України, Європейський червоний список тварин і рослин, Бернська Конвенція про охорону дикої флори та фауни і природних середовищ існування в Європі, регіонально рідкісні види). На території парку збереглися рослини дуже древнього походження.

Національний природний парк «Північне Поділля» має важливе функціональне значення для існування популяцій фонових, перш за все, мисливських, видів тварин. Сучасна фауна НПП налічує 127 видів птахів, 41 вид ссавців. Серед них 22 види занесені до Червоної книги України. Виявлено 2 види птахів, наведені в Європейському червоному списку тварин і рослин, що перебувають під загрозою зникнення: могильник (Aquila heliaca) і деркач (Crex crex).

Природоохоронні території та пам’ятки природи

До складу парку увійшло багато об’єктів природно-заповідного фонду. Наведемо лише найцікавіші з них.

Пониківський гідрологічний заказник

Пониківський гідрологічний заказник

Створений для збереження заплавно-болотних комплексів біля джерел витоку річок Іква та Стир. Територія заказника входить до Малополіського екокоридору національного рівня, де розташовані шляхи переміщення та місця перебування зубра.

Заказник Макітра

Територія заказника охоплює схили гори Макітра (343,6 м), розташованої в північній частині низькогірного пасма Вороняки. Здалеку на тлі рівнинної місцевості профіль гори нагадує перевернуту макітру. Гора складена з вапняків, в якихтворюються порожнини, які поступово заповнюються водою.

На північному схилі гори є осередок рідкісної степової рослинності волинського типу. Тут зростає велика кількість квітів, лікарських рослин, різних видів трав, зокрема видів, занесених до Червоної книги України – сон великий, зозулинець шоломоносний, первоцвіт весняний, вовчі ягоди пахучі, любка дволиста.

Верхобузький заказник

ландшафтний заказник місцевого значенн, розташований на південь від села Верхобуж Золочівського району. Це унікальний фрагмент долини річки Західний Буг, де зростає бл. 20 видів рідкісних видів рослин, у тому числі єдине в Україні місце поширення ложечниці польської. Також зберігся великий масив угрупувань меч-трави болотної, занесеної до Червоної книги України.

Заказник Підкамінь

Заказник Підкамінь

Заказник створений з метою збереження лісового масиву — цінного високопродуктивного насадження бука лісового. Розташований на площі  60,5 гектарів на північ від села Голубиця Бродівського району.

Сасівська пам’ятка природи

Ботанічна пам’ятка місцевого значення. Охоронний статус надано з метою збереження частини лісового масиву на пагорбах низькогірного пасма Вороняки. Тут зростають високопродуктивні грабово-букові насадження. У трав’яному покриві — види, занесені до Червоної книги України.

Гора Вапнярка

Комплексна пам’ятка природи загальнодержавного значення, розташована в центральній частині Гологорів, на південь від села Новосілки і на схід від села Митулин Золочівського пайону. Гора складена вапняками та тортонськими карбонатними пісковиками. На вершині гори вони відслонюються, утворюючи оригінальні форми вивітрювання. Гора унікальна у геоморфологічному відношенні, вкрита високопродуктивними мішаними лісами з рідкісними угрупованнями. Серед рослин, які занесені до Червоної книги України трапляються любка дволиста, лілія лісова, гніздівка звичайна, зозулині сльози яйцеподібні тощо.

«Чортів камінь»

«Чортів камінь»

Ерозі́йний останець морських рифів Товтрів або Медоборів сарматського ві́ку. Розташований при східній околиці селища Підкамінь. Камінь досягає у висоту 16–17 метрів, а в ширину 8–10 метрів. Існує багато легенд та історичних переказів, пов’язаних зі скелею, яку в народі ще називають «Чортів камінь». Легенда оповідає, що камінь на це місце упустив чорт, який ніс його, аби знищити Почаївську лавру. Місцеві жителі і туристи стверджують, що біля каменя відчувається неймовірна енергія, яку він приймає з космосу.

Пам’ятка природи «Триніг»

Скеля «Триніг» розташована в лісі на вершині однойменного пагорба Триніг в межах низькогірного пасма Вороняки. Триніг — ерозійний останець вапнякових пісковиків сарматського віку (11 млн років тому). Має форму плити розміром 7х4х3 м, яка лежить на трьох ногах-опорах. Збоку скеля нагадує тварину, готову до стрибка. До 13-17 століття Триніг, разом з такими місцями, як Гора Рожаниця, узгір’я Баба, Старий Кут, Високий Камінь, був одним із язичницьких святилищ.

Скеля розташована на території однойменної пам’ятки природи, багатої на високопродуктивні букові насадження. Окрасою пам’ятки природи «Триніг» також є гора Збараж (412 м) із грандіозними кам’яними виходами.

Великий Камінь

Великий Камінь 

Геологічна пам’ятка природи місцевого значення. Розташована на південь від села Трудовач Золочівського району. Рідкісної скеля льодовикового походження розташована серед мальовничих ландшафтів, у буковому лісі, що розкинувся на пагорбах низькогірного пасма Гологори.

Липа Богдана Хмельницького

Найстаріша липа України; ботанічна пам’ятка природи місцевого значення. Росте у Золочівському районі, при автодорозіі Сасів – Колтів. Висота липи 15 м, обхват стовбура 7,3 м, вік близько 600 років. Названа на честь Богдана Хмельницького: за легендою він відпочивав під нею восени 1648 року. На липі повішено дві ікони.  У 2010 році Мінприроди України присвоїло липі звання Національного дерева України.

Екологічні маршрути територією парку

Працівники відділу рекреації Національного природного парку «Північне Поділля» розробили кілька піших та велосипедних маршрутів, які дозволяють відвідувачам парку ознайомитися з природніми та історичними об’єктами на його території.

Скеля «Триніг»

«Триніг»

Екологічно-пізнавальний туристичний маршрут «Триніг» є відносно коротким – загальна протяжність 6,5 кілометри – але охоплює надзвичайно ціепві пам’ятки природи та історії. Найцікавішими його об’єктами, безумовно, є кам’яні останці віком у кілька мільйонів років – валуни на горі Збараж, камінь-кат та знаменита скеля «Триніг», що нагадує кам’яного звіра, готового стрибнути на здобич. Туристи також можуть оглянути джерело, з якого починається річка Стир та інше джерело, відоме під назвою «Кам’яні потоки». На стежці зустрінуться й буки-патріархи, обхопити які під силу лише кільком людям. Маршрут пролягає і повз цікаві історичні об’єкти – печеру-грот, що служила погребальним місцем в часи Київської Русі, стару каменоломню та військові бліндажі періоду Другої світової війни.

Детальніше про маршрут «Триніг» читайте тут.

Лунь очеретяний у польоті

«Пташина слобода»

Краєзнавчо-орнітологічний маршрут ставить за мету ознайомлення з природними та історико-культурними об’єктами та спостереження за птахами. Його довжина 18 кілометрів. Проходить від села Залісся, розташованого на автодорозі Броди-Підкамінь, через село Черниця та хутір Видра до села Пониква. Маршрут пролягає через гідрологічний заказник «Пониківський», відомого своїм багатим й цікавим пташиним світом. Основним історичним об’єктом на маршруті є меморіальний музей командувача Української Галицької Армії, генерала-четара Мирона Тарнавського у Черниці – саме в цьому обійсті уславлений командир провів останні роки життя.

Детальніше про маршрут «Пташина слобода» читайте тут.

Пам’ятний хрест на честь українців, убитих польськими шовіністами

«Від городища до городища через колишні села»

Мандрівка розпочинається з села Пеняки, де можна оглянути місцеві церкву та костел, а також залишки кам’яної огорожі та в’їзної брами колишнього графського палацу і колону зі статуєю Матері Божої , яка, за переказами, була виготовлена учнями славнозвісного скульптора Пінзеля. Далі маршрут пролягає через мальовничі ліси та луки з прекрасними краєвидами до колишнього села Гута Пеняцька, знищеного німецькими карателями у 1944 році. Нині тут споруджено Меморіалу замордованим польським селянам Гути Пеняцької. На маршруті буде й пам’ятний хрест на честь українців, убитих польськими шовіністами. Далі шлях пролягає через територію ще двох колишніх Гут – Скляної і Верхньобузької та ще одного зниклого села – Дзвінця і через ботанічну пам’ятку природи «Сасівську» виводить до археологічного городища Пліснесько. Огляд цієї історичної пам’ятки та розташованого поруч Підгорецького замку є завершальною частиною мандрівки.

Додамо, що цей протяжний 30-кілометровий маршрут передбачає дві ночівлі у наметах серед мальовничої природи Вороняків.

Детальніше про маршрут «Від городища до городища через колишні села» читайте тут.

Дерев’яна церква у монастирі Покладання ризи Пресвятої Богородиці на Святій горі.

«Святогірський»

Екологічно-пізнавальний туристичний маршрут «Святогірський» пролягає через кілька надзвичайно цікавих історичних та природніх об’єктів. Розпочинається він з підйому на Святу Гору, яка височить між селами Білий Камінь та Ушня Золочівського району. За переказами тут, на вершині гори, 6 вересня 1948 року три дівчини та юнак стали свідками появи Божої Матері. Нині тут розташований монастир Покладання ризи Пресвятої Богородиці. З гори шлях через буковий ліс, попри криївку-музей вояків УПА, веде до села Гавареччина – осередку традиційного народного промислу чорнодимленої кераміки, з мистецтвом виготовлення якої можна ознайомитися в майстерні майстра-гончара.

Протяжність маршруту – 4 кілометри. Детальніше про маршрут «Святогірський» читайте тут.

Пам’ятний хрест Маркіянові Шашкевичу на Білій горі

«Маркіянові місця»

Екологічно-пізнавальний туристичний маршрут «Маркіянові місця» довжиною 4,5 кілометри проходить через Білу Гору, на якій у 1911 році встановлено пам’ятний хрест на честь  «галицького будителя» о.Маркіяна Шашкевича., який народився у розташованому поруч селі Підлисся. У серпні на Білій Горі щорічно проходять святкування на честь Маркіяна Шашкевича.

Далі маршрут, як і попередній, проходить попри відновлену криївку УПА до села Гавареччина – осередку традиційного народного промислу чорнодимленої кераміки.

Детальніше про маршрут «Маркіянові місця» читайте тут.

Веломаршрут «Стежками краю Галичини та Володимирії»

Працівники НПП «Північне Поділля» почали роботу над створенням нового велосипедного туристичного маршруту з робочою назвою «Стежками краю Галичини та Володимирії». Рухаючись маршрутом, веломандрівники матимуть змогу оглянути прекрасні букові лісостани, розлогі дерева, природні яри та карстові водойми природного парку,  сакральні споруди та старовинні криниці з природного каменю, пам’ятні знаки на честь полеглих мешканців краю у боротьбі за незалежність нашої держави, придорожні хрести та фігури періоду ХІХ сторіччя та інші історичні пам’ятки.

Мандрівки