Мандрівки

Велика бродівська синагога: спогади про колишню велич

Зведена у середині XVIII століття Велика бродівська синагога є однією з найвизначніших пам’яток юдейської сакральної архітектури Галичини. Споруда має статус пам’ятки архітектури національного значення, хоча й перебуває в напівзрозваленому стані і продовжує руйнуватися.

Велика бродівська синагога

Галицький Єрусалим

Бродам, які ведуть лік своєї історії ще з давньоруських часів (вперше згадуються у 1084 році), пощастило з вигідним розміщенням на перехресті торгових шляхів. Відтак місто швидко стало великим торговим центром, що приваблювалоо до нього, зокрема, єврейське населення. Перші юдеї у Бродах з’явилися наприкінці XVI століття, а вже у 1648-му тут мешкало близько 400 юдейських сімей. Багаті власники міста (а ними почергово були представники магнатських родів Жолкевських, Конєцпольських, Собеських, Потоцьких) усіляко привертали до нього комерційний єврейський люд, надаючи їм все можливі пільги та преференції. Тож Броди поступово набували характер типового єврейського містечка, а місцевий кагал ставав все впливовішим.  Дійшло до того, що коли у 1774 році імператор Йосиф ІІ, який відвідав Броди після приєднання Галичини до Австрійської імперії,, вражений пишним прийомом, влаштованим йому бродівським кагалом, вимовив знамениту фразу: «Тепер я знаю, чому мене називають імператором Єрусалиму».

Бродівські юдеї біля великої синагоги. Світлина поч. ХХ ст.

Саме час час після першого поділу Речі Посполитої, коли Броди опинилися на кордоні двох імперій (Авс тро-Угорської та Російської) і отримали статус «вільного торгового міста», виявився особливо сприятливим для місцевих підприємливих юдеїв. Тоді Броди стали одним з найбільших єврейських центрів Галичини – у немаленькому, як на той час, місті з 20-тисячним населенням кількість юдеїв інколи перевищувала 80 відсотків. У середині ХІХ століття в місті налічувалась аж вісім синагог, а перед початком ІІ Світової війни у Бродах було загалом 86 юдейських культових споруд.

Велика бродівська синагога посідала серед них особливе місце. На думку дослідника історії Бродів Андрія Корчака, аналогів цій споруді немає. За його твердженням, бродівська синагога є найбільшою у світі, зведеною у період середини XVIII – першої половини XIX століть. Прикметним є також те, що синагога була зведена на окремій ділянці і не примикала до інших будівель, як це зазвичай водилося у тісних єврейських кварталах. Втім, як уже мовилося, єврейський кагал Бродів був надзвичайно багатим і міг собі дозволити подібну розкіш

Велика бродівська синагога на світлині поч. ХХ ст.

Нюанси побудови: гешефт з католицьким єпископом

Перша синагога у Бродах з’явилася десь у кінці XVI століття, і стала жертвою пожежі, як і її наступниці. Відтак у середині XVIII століття місцеві юдеї дозріли до будівництва мурованої святині. Попри усі багатства єврейської громади і ліберальне ставлення власників міста, добитися права на це виявилося не такою уже й простою справою – місцеві римо-католицькі ієрархи (у даному випадку луцький єпископ Антоній Кобєльський) не  надто вітала спорудження святинь інших релігій. Врешті, все вирішили гроші – своєрідним «відкупним» для католицького єпископа стала згода кагалу оплачувати 350 злотих на рік для утримання одного учня в Луцькій духовній семінарії.

Будівництво було розпочато у 1742 році, про що свідчить напис на східній стороні аттика синагоги. Цяю ж дату згадано в описі синагог Золочівського округу від 1826 року. Кошти на спорудження синагоги дав Яков Іцкович, син Іцхака Круківера, а наріжний камінь під будівлю заклав Іцхак Горовіц, син Якова Горовіца з Болехова.

Рельєф з написом, що засвідчує час побудови синагоги

Часи зведення синагоги не були надто мирними, тож вона носить відверто оборонний характер, зокрема,(отвори в її аттику були свого роду амбразурами. Споруда є майже квадратною у плані. Головний молитовний зал був оточений нижчими прибудовами з півдня, заходу та півночі (південна прибудова, в якій розміщувався жіночий молитовний зал, донині не збереглася).

Внутрішній вигляд синагоги на гравюрі ХІХ ст.

Фасади будівлі розчленовано пілястрами тосканського ордера на три ланки з напівциркульними вікнами. Завершує їх двоярусний аттик. Його нижній ярус декорований глухою аркадою, верхній — плоскими восьмикутниками, зі східного боку аттик прикрашений бароковим картушем з написами та волютами.

Систему хрестових склепінь підтримують чотири міцних стовпи, з’єднані підпружними арками, несуть. Внутрішні стіни оформлені пілястрами іонічного ордеру, з трьох боків, крім західного, прикрашені сліпою аркадою.

Внутрішній вигляд синагоги в середині 1930-х років (навряд чи він сильно відрізнявся від первісного) описав єврейський історик Давид Вурм: «Всередині вона нагадує багато своїх ровесниць на сході Польщі. До середини провадять багато сходів. Чотири колони підтримують склепіння, а по середині височить естрада, оточена балюстрадою. Стіни оздобленні світильниками, один з яких походить з періоду будівництва синагоги. До сьогодні збереглись чудові прикраси для сувоїв Тори, перш за все корони (одна з 1753 р.). Їх майстерна робота і прекрасне виконання викликають подив (одна з цих корон зацікавила австрійського цісаря Карла (останній австрійський імператор у 1916-1918 рр.), в часі його перебування у Бродах і протягом довшого часу була оздобою музейних колекцій австрійського двору). Ці корони та інші срібні прикраси, а також декоративні портьєри є відголоском багацтва та художнього смаку давньої єврейської общини в Бродах. Захоплюються ними і надають їм певного сакрального характеру не тільки євреї, але також і історики мистецтва і митці – художники».

«До порогів єрусалимської святині»

Завсновник хасидизму Баал Шем Това

Історія Великої синагоги пов’язана з кількама культовими особистостями світового юдейства. Зокрема, з родоначальником хасидизму Їсраелем бен Еліезером (Баал Шем Това), який певний час жив у Бродах і навіть одружився на сестрі місцевого рабина. У головному фойє божниці зберігалась кафедра, з якої він промовляв молитви, не входячи в середину синагоги. Як стверджують єврейські джерела – аби не ламати ашкеназійської літургійної традиції через впровадження сефарадської.

Іншою легендарною особою є патріарх роду белзьких рабинів Рокахів, юдейськмй чудотворець та рабин Шулім. Відомий його вислів про бродівську синагогу після її відвідин: «З її порогів дорога безпосередньо провадить до порогів єрусалимської святині, яку нащадки Давида незабаром відбудують». Пізніше Шулім збудував у Белзі синагогу на зразок бродівської.

Від розквіту до руїни

Поза тим, синагога жила своїм розміреним життям сакрального центру бродівських юдеїв, не зазнаючи особливих змін у своєму вигляді. Відомо лише про реставраційні роботи 1777 року, які, схоже, обмежились лише ремонтом даху та водостічних ринв. А ось у травні 1859 року синагога стала жертвою великої пожежі, яка знищила більшу частину Бродів. Остаточно наслідки цієї пожежі для божниці було ліквідовано лише під час ремонтних робіт 1903 року, про що свідчить напис з північного боку західної прибудови.

Велика бродівська синагога

Втім, нові руйнації не забарилися. Непоправних втрат будівля синагоги зазнала у роки Другої світової війни, коли були знищені південна і північна прибудови.

Спроба відновлення пам’ятки була здійснена у середині 1960-х років, коли у споруді провели ремонт, переобладнавши колишню синагогу на склад. Однак ремонт провели неякісно, дах постійно протікав і будівлю перестали використовувати, що призвело до прогресуючої руйнації.

Сучасний стан синагоги

Останню спробу порятунку синагоги у 1991 році затіяла Бродівська міська рада, яка заявила про плани відреставрувати пам’ятку і влаштувати в ній картинну галерею. Була навіть зібрана частина коштів для реставраційних робіт, однак роботи так і не розпочалися, нібито через економічну кризу. Багато бродівчан досі переконані, що ця історія мала всі ознаки великої афери.

Нині колишня Велика бродівська синагога перебуває в аварійному стані й продовжує руйнуватися під впливом природних явищ. Ще у 1988 році обвалилася західна стіна, а в останні роки  систематично обвалюються склепіння споруди.

Утім живописні руїни інколи використовуються для мистецьких акцій. Так, у серпні 2019-го тут відбувся симфонічний концерт-реквієм, присвячений австрійському письменнику та публіцисту Йозефу Роту. У концерті, що проходив в рамках третього фестивалю класичної музики LvivMozArt було задіяно понад 200 митців та зіркових солістів з усього світу.

Симфонічний концерт біля руїн Бродівської синагоги

Міфи та повір’я

Як і кожну визначну пам’ятку, бродівську синагогу не оминули народні міфи та легенди. Одна з них стверджує, нібито в одній з колон синагоги вмурований рабин, який охороняє будівлю від чужаків, і може схопити будь-кого з неюдеїв, хто необережно пройде повз колону. Цей міф, за спогадами старих бродів чан, у повоєнні роки став основою дитячої забавки: малі пустуни наввипередки пробігали через синагогу, провокуючи її «охоронця».

Більш «доросла» легенда стверджує, що десь на даху є сховане у роки Другої світової єврейське золото. До слова, під час війни німці справді зняли зі споруди її мідну покрівлю. У пізніші часи ця історія стала основою народного повір’я, що нібито дах Великої синагоги був повністю покритий золотом.

Руїни Бродівської синагоги

Як добратись зі Львова

Потягом

Потяги в напрямку Бродів та електрички Львів-Здолбунів відправляються з головного залізничнлшл вокзалу. Розклад електричок дивитись тут.

Автобусом

Автобуси Львів-Броди відправляються з АС-2 (вул. Б.Хмельницького) з середнім інтервалом 30 хв.

Автомобілем

Їхати трасою Чоп-Київ. Відстань – 100 км.

Адреса: м.Броди, вул. Гончарська, 12

Мандрівки