Мандрівки

Фатімська Богоматір Мостищини: санктуарій у Крисовичах

За кілька кілометрів від міста Мостиська, на околиці села Крисовичі розташований невеличкий ошатний костельчик, посвячений на честь Божої Матері Фатімської. Храм виглядає доволі сучасним і важко з першого погляду здогадатися, що він має поважну майже 250-річну історію, а навколишня територія, яка нині є осередком сілезьких сестер-служебниць, колись була одним з найрозкішніших маєтків Перемищини, в якому свого часу гостював сам австрійський імператор Франц Йосиф І.

Палац та каплиця у Крисовичах на світлині поч. ХХ ст.

Село Крисовичі, що лежить на шляху з Мостисьок до Самбора, було засноване у середині XV століття представниками давнього руського шляхетського роду Крисів. Відомо, що на початку XVIII століття власниками села були представники роду Злочовських, від яких у середині того ж століття село перейшло до Адама Юзефа Мнішека. Саме цей магнат, обравши Крисовичі місцем родинної резиденції, звів на місці невеличкого замочку Злочовських розкішний палац з чудовим парком.

Сталося це орієнтовно 1780 року. Перша письмова згадка про палац Мнішеків у Крисовичах в “Географії Галичини” Е.Куропатницького датована лише 1786 роком, але на той час Адам Юзеф уже два роки як відійшов у кращі світи, а резиденцію, безперечно, було збудовано ще за його життя. У згаданій вище»Географії Галичини» до слова, вперше згадується і «костел палацовий».

Давня частина костелу (колишня каплиця)

По смерті Адама Мнішека маєток дістався його 10-літньому синові Станіславу, майбутньому  послові Галицького сейму, а віднього перейшов до його сина, названого на честь діда Адамом. Нащадків чоловічого роду Адам-молодший не мав, тож через його дочку  Людгардзу маєток опинився у власності графів Стадницьких, які й володіли Крисовичами аж до приходу совітів. Останнім власником села і палацу був онук Людгардзи Мнішек та її чоловіка Едварда, граф Станіслав Адам Стадницький.

Новозбудований сучасний фасад храму

Розкішна резиденція Мнішеків-Ставицьких викликала захват у сучасників. Недарма ж у вересні 1880 року тут вирішив зупинитися австрійський цісар Франц Йосип І. Під його апартаменти виділили другий поверх головного корпусу – крім покоїв там розміщувалася бальна зала з великим дзеркалом та цінними картинами, які повністю вкривали стіни.

Аристократичність маєтку підкреслював і його парк, який В. Стенчинський описав, як «найславніший, напевно, і найбільший з усіх парків перемиської землі». У парку була влаштована оранжерея.

Вівтарна частина нижнього ярусу

Трагічними для парку виявилися роки Першої світової війни. Так, у 1915 році російські солдати, які наступали на Перемишль, сплюндрували палац, не пощадивши ні його стін, ні дорогих меблів, ні цінних картин. У міжвоєнний період маєток все що стояв, хоча так і не відновивши свого аристократичного вигляду, але подій наступної світової війни він уже не пережив. У 1939 році він згорів. Зазнавши артилерійського обстрілу. Палацові руїни стояли до 1950-х, коли їх повністю розібрали, використавши старий камінь пішов на будівництво колгоспних споруд. Дещо пізніше було вирублено і парк.

Вівтарна частина верхнього ярусу з розписами, ймовірно, авторства С.Строїнського

Від колишньої розкоші зберігся лише костел, який у панські часи був радше палацовою каплицею. Існує версія, що каплиця на цьому місці стояла ще до Мнішеків, але більшість дослідників схиляються до думки, що святиню було зведено рівночасно з новим палацом. Ця споруда з ламаним бароковим дахом постала близько 1780 року, швидше за все, з ініціативи львівського єпископа Вацлава Ієроніма Сєраковського. Каплиця була надбрамною – її нижній ярус прорізав отвір для проїзду від парадного входу до стаєнь. Лише пізніше цей отвір замурували, відтак святиня стала дворівневою.

Фрагмент розписів, що, ймовірно, належать С.Строїнському

Інтер’єр каплиці був витриманий у пізньобароковому дусі. На стінах донині частково збереглися старі фрески, що як припускають, належать пензлю знаменитого львівського художника Станіслава Строїнського. Головний вівтар святині прикрашав давній олійний образ Христа Розп’ятого.

До початку Другої світової війни каплицею опікувалися отці-редемптористи з мостисьеого костелу святої Катерини. А у повоєнні роки нова влада знайшла нове застосування для колишнього палацового храму, перетворивши його на колгоспний склад.

Давні скульптури на подвір’ї костелу

Так тривало до 1990 року, коли будівлю повернули місцевим римо-католикам. Наступного року її відремонтували та добудували за проектом львів’янина Валерія Бортякова. У 1993 році було освячено нижню частину костелу, а у 1995-му і верхню. Обидві частини храму мають різних небесних покровителів – нижня частина освячена на честь святого Антонія, а верхня посвячена Фатімській Божій Матері. У 1997 році костел у Крисовичах оголошено Санктуарієм Богоматері Фатімської.

З 2000 року в Крисовичах виконують служіння в новозбудованому монастирі Сестри Служебниці Непорочного Зачаття Пресвятої Діви Марії (сілезькі).

Як добратись зі Львова

Автобусом

До Крисович можна доїхати автобусами Львів-Раденичі, Львів-Вишенька, Львів-Судковичі, Львів-Чишки, Львів-Радохінці, Львів-Острожець, Львів-Нижанковичі (ч/з Мостиська), які відправляються з АС-Західна (навпроти гіпермаркету «Метро»).

Автомобілем

Їхати трасою Львів-Шегині. У Мостиськах звернути ліворуч, в напрямку на Самбір. Відстань – 75 км.

Мандрівки