Мандрівки

Похід на Москву, скандальні перелюбства та інші легенди Самбірської ратуші

«На Москву»! За легендами приблизно такі слова виголосив із балкону Самбірської ратуші Григорій Отрєп’єв , він же Лжедмитрій І, закликаючи шляхту підтримати похід на столицю московітів. Так це було, чи якось інакше, ми вже, певно, не дізнаємося ніколи. Але в будь-якому разі історія заслуговує на увагу, бо виглядає цілком правдоподібною. Королівським старостою Самбора тоді був Єжи Мнішек, чия донька Марина стане дружиною Григорія і в захопленні Москви, на думку багатьох істориків, відіграватиме роль, значущу від Лжедмитрієвої.

Самбірська ратуша

Але не геополітикою єдиною жили у Самборі. Із тамтешньою ратушею пов’язані і дві доволі пікантні історії, детально описані А. Кучером в монографії «Самборщизна».

Самбірська ратуша

Так, у 1593 році до міста прибув і оселився тут чи то хірург, чи то цирульник Йоган Зіммерман. Свого часу у Гданську цей жонолюб запізнався з дружиною тамтешнього хірурга Ганса Шіпера й разом з нею та її донькою втік до Самбора. Але опублічений супружник невірної пані Шіперової продовжував її любити і розшукував по всій Польщі. Аж поки випадково не зустрів на самбірському Ринку разом із коханцем. Розлючений Ганс оскаржив їх до бурмістра, після чого невшетешників заарештували і посадили у в’язницю, яка знаходилася саме у підземеллях ратуші.

Суворі закони того часу приписували перелюбникам смертну кару, але зраджений чоловік опам’ятався, змилосердився, простив дружину і офіційно попросив її звільнити. Натомість за Зіммермана вступився міський староста Григорій Мнішек і ловеласа теж звільнили від покарання. У результаті всі покаялися, Шіпер забрав хтиву дружину назад до Гданська, а Зіммерман поклявся навіть близько до неї більше не підходити.

Не встигли міські урядовці забути про одну пару перелюбників, які мордувалися у ратушанських підвалах, як у 1598 році виник ще гучніший скандал: Пані Малгожата Заремба наставила роги своєму чоловікові пану Амброзію, який, на хвилиночку, був самим війтом. Можна тільки уявити, як потішалися в серцях самбірські урядовці, коли пан війт оскаржував перед ними свою дружину, яка настільки втратила встид, що пустилася в блуд із ксьондзом Валентієм Тарновським.

Вежа ратуші

І знову розбір чужих адюльтерів упав на голову старости Григорія Мнішека. Опитавши свідків, було встановлено, що пані Малгожата за відсутності чоловіка радо приймала ксьондза, з яким вони вельми весело проводили дозвілля, часом аж до самого рання. Пані Малгожаті загрожувала смертна кара, але урядовці, знаючи її та пана війта особисто, втрутилися в ситуацію і, як наслідок, вирок був цілком умовним. Жінку попередили, що, коли вона не припинить волочитися, їх таки точно стратять. Як костел покарав свого заблудлого пастора – невідомо.

Однак справедливості потрібно відзначити, що сьогоднішня будівля міської управи Самбора суттєво відрізняється від своїх попередниць, які на рівні з людьми стали учасниками легенд. Уся справа в тому, що самбірські ратуші «полюбляли» горіти.

Перша – ще дерев’яна ратуша була знищена під час татарського наскоку  у 1498 році вона згоріла разом із навколишніми будівлями. На початку ХVI століття містяни звели нову одноповерхову будівлю, яка у 1637 році знову не встояла перед пожежею. Але, кажуть, немає злого, щоб на добре не вийшло. Як наслідок, Самбір отримав одну з найкрасивіших ратуш на наших теренах.

Сходи на вежу

Споруду, якою сьогодні можна насолодитися, будували майже три десятиліття. Нова самбірська ратуша –  двоповерхова з оригінальною восьмигранною вежею і ліхтарем – постала у 1670 році. У ній органічно поєднані класицизм із ренесансом, що на той час було притаманно італійській архітектурній школі. Цікаво, що від погорілиці у спадок новій ратуші залишилися хіба міцні підвали, де розташовувалися згадані вище зал тортур і в`язниця.

У 1844 році самбірська ратуша знову оновилася. Було добудовано вхідні портики, облаштовано нові фасади та змінено місце входу. А у 1885 році вежу будівлі прикрасив знаменитий самбірський годинник, куплений у Празі у фірми Ludvík Hainz. На той час ціна годинника була захмарною – 1200 злотих! Але, очевидно, що він вартував таких грошей, бо одразу ж став місцевою пам’яткою. Годинник був з боєм, циферблати прикрашали вежу з чотирьох боків і підсвічувалися у темну пору доби, що створювало додатковий ефект.

Над портиком бокового входу було встановлено герб Самбора, який місто отримало привілеєм цісара Йосифа ІІ 26 червня 1788 року. На гербі міста зображено оленя, що мчить, незважаючи на пробиту стрілою шию. До речі, самбірський герб міста є одним з найдавніших в Україні: він використовується без змін уже близько п’яти століть.

Механізм годинника ратуші

Самбірську ратушу у всій красі можна побачити й сьогодні. А для повної естетичної насолоди слід не полінуватися і піднятися на ратушанську вежу. З неї, як на долоні, відкриються усі принади затишного і мальовничого прикарпатського містечка: ансамбль кам’яниць на площі Ринок, монастирі бригідок і бернардинів, парафіяльний костел Матері Божої і щастя святого Івана Хрестителя та знаменита церква Різдва Пресвятої Богородиці, де зберігаються чудотворна ікона Самбірської Богородиці та мощі святого Валентина.

Самбірська ратуша на поштівці поч. ХХ ст.

Як добратись зі Львова

Потягом

Електрички Львів-Самбір-Сянки відправляються з приміського вокзалу. Розклад дивитись тут.

Автобусом

Автобуси в напрямку Самбора відправляються з АС-Західна (вулиця Городоцька, гіпермаркет Метро) з середнім інтервалом 30 хв.

Автомобілем

Їхати трасою Львів-Самбір-Ужгород. Відстань – 75 км.

Ратуша розташована в історичному центрі Самбора. Від залізничного та авто- вокзалів можна пройти пішки за 15-20 хв.

Мандрівки